Автори / Михайло Бриних / Михайло Бриних мріє «замочити» доктора Падлюччо
Київське видавництво "Грані-Т" видало нову книжку Михайла Бриниха "Хрустальна свиноферма". Вона стала третьою в серії письменника "Шахмати для дибілів". Головні герої, хлопчик Міша і його тренер з шахів доктор Падлюччо, продовжують рятувати світ від темних сил. Хлопчик ходить на уроки з шахів у київський парк Шевченка. Місцеві шахісти виявляються сектою.
"У "Хрустальній свинофермі" Міша підріс. Йому вже 15 - пубертатний вік, - каже Бриних. - Він грає шахові партій за долю людства з Князем Тьми. У кінці є натяк, що вирішальна партія може відбулася, а може і ні. Залишив фінал відкритим на випадок, якщо буде продовження. У ньому страшенно хочеться замочить Доктора Падлюччо. Набрид вже. В одній з наступних книжок він точно зіп'ється. Вже написав про це великий шматок. Це буде стилізація під "Москву-Пєтушкі" Венедикта Єрофєєва. У "свинофермі" є вбивства. Особливо приємно було писати, як вбивають красивих юних шахісток. Нову частину трилогії назвав би поєднанням філософського трилера з метафізичним детективом".
Проект задумувався як серіал. Першу книгу видало видавництво "Факт". Друга з'явилася в інтернеті в електронній версії.
"З першою книжкою "Шахмати для дибілів" я прийшов у "Факт" до Леоніда Фінкельштейна і заявив, що хочу зробити серіал. Він трохи покривився. Сказав що спробує видати, побачить, як книжка продаватиметься. Якщо піде добре, видасть серіал. Книжка не продається абсолютно. На превелике щастя, виявилася абсолютно маргінальним явищем. Тобто я не потрапив в один ешелон до Вєрки Сердючки, що мене вельми тішить".
Як і попередні книги "Хрустальна свиноферма" написана мовою, схожою на суржик.
"Суржик — основа, з якої ліпилася мова трилогії. Він зовсім безневинний покруч. Не став би його звинувачувати у забрудненні нашого культурного середовища, - продовжує письменник. - У мене є теорія, що кампанія по боротьби з суржиком була розроблена радянськими ідеологами у 1970-1980-ті. Павло Глазовий був рупором цієї боротьби, разом з ним - інші українські гумористи. Війна з суржиком ефективна для викорінення української мови. Це ніби перекручена мова, але вона жива".
Михайло Бриних каже, що не реагує на критику своїх творів. Просто розділяє її на цікаву або нецікаву.
"Критика не стимулює мене писати краще. Її вплив на автора або відсутній, або мінімальний. Хіба є тонкі натури, які болюче реагують на негативні відгуки. Не думаю, що Андрія Кокотюху, який виписався у дуже класного жанрового письменника, стимулювало, що об нього витирали ноги усі хто міг. Протягом перших трьох років, коли вийшла його дебютна повість, у середовищі критиків була гра "Витри ноги об Кокотюху". Хто не брав участі, той не був критиком".
Додав nady 20 серпня 2012
