Автори / Ксенія Петухова / Як художниця стала письменницею: інтерв’ю з Ксенією Петуховою
Не дивлячись на те, що українська література в цілому зараз переживає свої не найліпші часи, це, судячи з усього, абсолютно не заважає сучасним письменникам випробовувати свої сили. І найкраще свідоцтво цьому - полички книжкових магазинів. Сьогодні ми якраз поговоримо про повість, яка зовсім скоро буде відправлена у друк видавництвом "Зелений Пес". Мова піде про твір молодої української художниці Ксенії Петухової, що отримав інтригуючу назву «Легенда золотої кицьки».
Вітаю, Ксеню! Розкажіть, будь ласка, як саме почався ваш творчий шлях? Що першим з’явилося у вашому житті, живопис чи письменництво?
Вперше я створила казочку на друкарській машинці моєї мами ще у дошкільному віці. Це був «шедевр» на один абзац. Ще й досі пам’ятаю сюжет: зла відьма перетворила чарівного принца на ведмедя, і він чекає на порятунок. Кінець. А що ви чекали від малої дитини? Я навіть і слова такого «сюжет» не знала тоді.
Але якщо я зараз скажу, що письменництво було перше – то це неправда, бо малювала я ще з тих пір, як навчилася тримати олівця. Спочатку то були кружечки, схожі на свинок, а пізніше на папері з’являлися орди песиків, хлопчиків-дівчаток і дельфінів.
Яких відомих письменників ви можете назвати своїми "вчителями"?
Починаючи з 10-12 років я «підсіла» на фантастику, пригоди і, частково, на детективи. У нас вдома непогана бібліотека – у мене був великий вибір. Але якщо чесно, то навіть досі я просто у захваті від Роджера Желязни (читала навіть на мові оригінала) і Рея Бредбері – вважаю, вони і стали тими, хто мене надихнув на творчість у всіх її проявах. Із сучасних письменників подобається Чак Паланік, Анхель де Куатье, М. та С. Дяченки та деякі письменники у стилі «темне фентезі». Взагалі, мене частіше можна побачити за читанням світової класики або книжок з психології, філософії та езотерики, аніж за сучасною художньою літературою.
Як ви відноситесь до класичної української літератури?
Якось-таки відношусь… Класика є класика – хтось її розуміє і любить, хтось - ні. Я вважаю, що у більшості сучасних молодих людей сприйняття української літератури зіпсоване шкільною програмою. І я не виняток, бо коли мені доводилось читати для себе – то це було приємно і цікаво. А коли треба було студіювати кілограми сторінок по програмі – то найчастіше то були твори, абсолютно відірвані від сучасності. А саме сучасність турбує будь-яку людину.
Можу сказати з упевненістю – більше мені до вподоби українська лірика, а особливо – інтимна лірика Івана Франка.
Як вважаєте, яке майбутнє чекає на українську літературу?
Маю надію, воно світле! Нажаль, зараз важко пробитися, навіть якщо ти талановитий письменник, але все ж таки періодично у книжкових магазинах з’являються корінці та обкладинки, що радують око новими іменами. Головне, аби начиння книжок теж радувало. Маю чесно сказати, мені дуже подобається творчість Тані Малярчук, Олега Шинкаренко, Любка Дереша, і якби таких неординарних письменників ставало більше, а видавництва не боялися б робити на них ставку, витрачати якісь кошти на розкрутку і рекламу, так само як витрачають продюсери у шоу-бізнесі – то майбутнє української літератури було б просто неземне! Та зараз це все лише сподівання і мрії. Ну, а кому зараз легко жити?
Розкажіть детальніше про «Легенду золотої кицьки», що вас надихало під час її створення?
Взагалі, ця повість була створена мною під впливом вивчення теми «Хто такий убивця?». На щастя, я не маю власного досвіду у цьому питанні, тому довелося перечитати біографію Чарлі Менсона, подивитися такі фільми як «Мрія Кассандри», «Залягти на дно в Брюгге» ті інші. До речі, багато з них стали улюбленими фільмами.
Маю сказати, я прихильниця такої цікавої техніки занурення у змінений стан свідомості як «аінг». Це ще називають «вихід у астрал» та «усвідомлені сновидіння». Вперше таке зі мною сталось мимоволі років у 6-7. З тих пір періодично я можу відчувати у цих станах те, чого зі мною не було і бути не могло. Таким чином я намагалася відчути стан убивці. Найчастіше вдавалося побути жертвою або людиною, яку переслідують. От саме враження від переслідування та деякі інші видіння допомагали мені у створенні «Легенди золотої кицьки».
Та не все було так рівно і гладенько під час написання. Важко було створити ту частину повісті, де герой бачить своє минуле життя - коли він козакував і визволяв рабів у Кафі. Довелося читати історичні романи по темі, та я все одно впевнена, що моє бачення тих часів є занадто сучасним. В принципі, мій герой Ян теж сучасна людина – тож він бачив всі видіння про минуле через призму власного сприйняття.
Що мені найбільше сподобалось – малювати кицьку на обкладинку книжки. Тепер книга виглядатиме дійсно Моєю, нестиме легкий, але з тим і серйозний містичний настрій.
Обкладинка для «Легенди золотої кицьки» дуже гарна і незвична. Чи простежується цей стиль у інших Ваших художніх роботах? Де можна побачити інші ваші роботи?
Дякую за комплімент моїй обкладинці, кішечка на ній, напевно, муркотить від задоволення. Щодо інших робіт – деяка частина опублікована на моєму сайті, деяка – чекає вдома на те, щоб я взяла пензля у руки і довела їх до кінця. А потім картини потраплять на мою чергову виставку.
Довгий час я малювала і переживала, що у мене нема власного стилю. Але коли я запитала друзів, то всі вони гуртом мене запевнили, що я здуріла. Адже всі мої картини пов’язані між собою не тільки стилем виконання, а й глибокою символічністю, яскравістю кольорів і настроєм.
Які ваші плани після видання першої книги? Бажаєте зробити продовження чи візьметесь за щось зовсім інше?
Спочатку я спробую перекласти «Легенду…» російською мову, а як стане духу – ще й англійською. Проте я навіть зараз не полишаю письменництва – весь час працюю над новим творінням. Нічого загадувати наперед не хочу, але скажу по секрету: у мене з дитинства є мрія - видати книжку у стилі фентезі.
Останнім часом я зацікавилася благодійністю. Бо ж чогось щирого і доброго занадто мало у житті оточуючих. Хочеться зробити те, за що сам себе будеш цінувати більше. Наприклад, я із своєю картиною «Казкар» взяла участь у третьому благодійному аукціоні «Художники-дітям». Сподіваюсь, після видання книги буду робити щось подібне як письменник.
Чи ви задоволені умовами для видання молодих авторів в Україні?
Із моїм випадком проблем не передбачується. Але загалом думаю, що ні, зовсім не задоволена. Вважаю, що нам ще рости і рости у цьому плані. Зараз все лише починається.
Яка на вашу думку формула успішного сюжету?
На даний момент я думаю, що вся суть у харизматичних героях. Кількість сюжетів у літературі обмежена, тож що ще лишається? Хіба що придумувати незвичних героїв із цікавою біографією, внутрішнім світом та як я вже сказала – харизмою.
Але весь час я пізнаю щось нове і мої думки щодо цього можуть змінитися.
Дякую за відповіді! Чи бажаєте ви дати якусь пораду або настанову іншим письменникам-початківцям?
Молодому автору можна багато мудрувати і знаходити виправдання: «Важко видатись, бо мало видавництв, бо немає спонсорів, бо люди не читають», але все це лише виправдання. Тому я раджу: ніколи не полишайте свою ціль і ідіть уперед до неї усіма можливими шляхами, але так, аби це не зробило вас нещасними!
Автор: Єгор Bewitched
Додав nady 24 листопада 2012
Про автора
Родилась 1 октября 1987 года в Киеве, Украина. Училась в РХСШ им Т.Г. Шевченко, затем — в издательско-полиграфическом институте при КПИ на факультете «мыстецтво» (искусство). Имеет художественное образование. Работала журналистом, редактором журнала. 199
