Автори / Марія Микицей / Мандрівка з Марією Микицей
Коли вітер і хмари мають голос, коли з людьми розмовляють птахи і рослини, коли старий креденс розповідає детективи, а кавове горнятко знає рецепти кави – це реальність у світі нашого дитинства. Можливість повернутися в той світ разом зі своїми дітьми дарує читачам франківська письменниця Марія Микицей. Досі ми знали її як оригінальну поетку, авторку збірок проникливих верлібрів «Саламандра» й «У затінку шафранів». Нещодавно Марія дебютувала як дитяча письменниця. Видавництво «Грані-Т», в якому вийшла її книга «Будинок, який умів розмовляти», привітало читачів із можливістю відкрити для себе талановитого автора і ще одну грань дитячого світу.
«Юні читачі не сприймають штучність вигаданих героїв та ситуацій, легко впізнають нещирість інтонацій і загравання дорослих. Один із секретів цікавої дитячої книжки - у вмінні автора поєднати вигадку та чарівні прийоми зі світом, у якому діти впізнаватимуть своє життя: школу, захоплення, стосунки з батьками і друзями. Особливо непросто писати для дошкільнят і молодших школярів. Запропонувати захопливе і дотепне чтиво для такого рівня мислення можуть лише окремі талановиті письменники. Саме такою є Марія Микицей», – вважає літературний критик Наталя Мочернюк.
«Я давно хотіла позаписувати всі історії, які розказувала своєму синові, коли він був маленький, – розповідає Марія Микицей. – Цього року йому виповнюється 14, отож я збиралася стати дитячою письменницею досить довго. А історія про будинок виникла спонтанно завдяки моїй добрій колежанці і чудовій есеїстці та поетесі Галині Петросаняк, за що я їй дуже вдячна». Книжка Марії Микицей «Будинок, який умів розмовляти» – це захоплива історія про ідеальну з точки зору і дітей, і дорослих подорож, яка повертає в казку. Поїздка з батьками за місто, у старий Будинок, стає відкриттям для маленьких і поверненням для великих. «Авторка дарує переживання щасливого дитинства, – відзначає Наталя Мочернюк.– Адже коли в дитини є мамуся й татусь, які називають її «наше сонечко» і допомагають пізнавати світ, - це і є справжнє щастя».
Даринка-Жаринка, головна героїня книжки, мешкає «недалеко від неба» - на восьмому поверсі будинку. З вікна її кімнати видно вулицю із рядком автомобілів, які здаються дівчинці строкатою сороканіжкою. Дивовижне у Марії Микицей не є вимислом, усе береться з реальності, просто авторка пропонує дивитися на цю реальність очима цікавої дитини. От пан Будинок за містом, у гості до якого приїхала родина, уміє розмовляти й оповідає цікаві історії. А мешканці цього Будинку - велика родина жучків, пан Павук із сім’єю, подружжя ластівок, що недавно повернулося з-за кордону, а ще пан Лелека, який носить немовлят, – живуть життям, сповненим подій і пригод.
Книжечка має, як і можна було сподіватися від авторки-поетки, прегарні поетичні образи і, за словами літературознавців, формує добрий естетичний смак. Маленькі читачі разом із Даринкою-Жаринкою знайомляться з красенем Бузком, улюбленим небожем тітоньки Бузини, спостерігають за Бабкою-красунею з перламутровими й фіолетово-синіми крильцями і Бабкою-коромислом з прозорими блискучими крилами брунатного кольору, плетуть віночки, схожі на веселку. «Це продовження мого дитинства, природного і справжнього, – каже Марія Микицей. – Можна сказати, що я виросла у схожому будинку. Перед вікнами ріс бузок, він і досі там росте, а замість сходів була драбина на горище з величезним осиним гніздом. За садом текла річка з маленьким водоспадом, над яким літали різнокольорові бабки, метелики та різні комашки. Живу природу я сприймала як щось очевидне і сповнене нових відкриттів, які можна пояснити і зрозуміти. Цей живий світ природи був для мене найкращою книжкою – як тепер кажуть, інтерактивною, з суцільних «чому?» і «як?». Тому й навчилася, мабуть, рано читати справжні книжки…»
Авторці вдалося приховати виховні інтенції в глибинах повісті, а це також один із секретів успішної книжки для дитячої аудиторії, зауважує Наталя Мочернюк. Однак для тих, хто хоче більше дізнатися про виховний потенціал видання, в книзі є стаття психолога і казкотерапевта Катерини Єгорушкіної «Доросла розмова про сімейний відпочинок». Вона розповідає про користь відпочинку на природі всією родиною та особливості спілкування з дітьми – невипадково книжка Марії Микицей вийшла в рубриці «Книготерапія». Малюнки до тексту – своєрідну візуальну історію за словами пана Будинка – втілила в акварелях художниця Тетяна Копитова. «Без перебільшення, читачам пощастило також і з художницею, – додає Наталя Мочернюк. – Вона також дивиться на світ допитливими очима дитини і зворушливо відтворює його у барвистих малюнках».
«Початок зроблено, і я сподіваюся, що принаймні ще декілька повістей для дітей я напишу», – посміхається Марія Микицей. Хотілося би, бо книга про Будинок, який умів розмовляти, просить продовження.
Наталія КУШНІРЕНКО, Галицький Кореспондент
Додав nady 17 грудня 2012
