Учасники

Автори / Павло Табаков / Ніколи не читайте того, що про вас пишуть

Під час нашої розмови співак кілька разів дякував глядачам, зокрема львів’янам, за те, що проголосували за нього під час найпрофесійнішого на українському телебаченні вокального конкурсу «Голос країни». Бо став переможцем завдяки людям, які підтримали його у фіналі. Вважає: це його спільна перемога з глядачами. Яким був для артиста 2012 рік? Що змінилося в його житті відтоді, як скуштував «нелегкого хліба» в шоу-бізнесі?

Якщо потрібно — телефонуйте вночі

— Високосний рік був для мене щасливим, — ділиться думками Павло Табаков. —  Я став переможцем «Голосу країни». В мене народився син Олексій (старшій донечці Насті скоро два рочки). Нещодавно підписав контракт зі студією звукозапису Universal Music Group. 

 — Що для Вас означає підписання цього контрак­ту?

— Це престижно і почесно для мене. Адже Universal Music опікується багатьма відомими артистами світового рівня (це Леді Ґаґа, Андреа Бочеллі, Ріанна, Джон Бон Джові…). Тож співпраця з цією компанією мені, як артистові, дає можливість вийти на вищий рівень, ширшу аудиторію слухачів. Уже навесні 2013 року під лейблом Universal Music вийде мій новий альбом. 

—  Пам’ятаю, Ви зро­били довгу теат­раль­ну паузу, перед тим як у прямому ефірі «Го­лосу країни» обрати тре­нера. Журі завмерло в очікуванні, чиє ім’я Ви назвете.

— Захоплююся творчістю Олега Скрипки, Олександра Пономарьова, Валерії. Усі вони професіонали. Поважаю їх як людей. Однак я наперед обміркував, що своїм тренером оберу саме Діану Арбєніну (якщо вона, звісно, повернеться до мене). Інтуїція підказала.

— Якою мовою Ви з нею спілкувалися?

— Я — українською, Діана — російською. Ще на початку нашої спів­праці вона мовила: «Мне очень нравится ваша мова». І попросила, щоб я розмовляв українською. «Намагатимуся, Павле, тебе зрозуміти, — казала. — Що не розумітиму, перекладеш». Так і було. 

Загалом працювалося з Арбєніною легко. Вона прекрасний організатор. Чітко і грамотно формулює завдання. Розумілися з нею з півслова. Діана дуже підтримувала мене морально. Казала: «Якщо потрібно — телефонуйте мені навіть уночі».

— Ваша дружина не ревнувала?

— Я не подавав для цього приводів. Ми ж з Діаною постійно були під пильним оком людей і камер. А взагалі, для преси моя сім’я — табу.

— Чим Діана Арбєніна най­більше здивувала Вас?

— Коли ми обирали пісню для нашого дуету, Діана мовила: «Мы с тобой будем петь вашей мовою. Я её выучу». Ці слова ще більше додали мені поваги до цієї співачки. За місяць Арбєніна вивчила і заспівала чистою українською. А які емоції вона вклала в цю пісню!

На знак вдячності за співпрацю, за шану до моєї рідної мови я замовив у львівської лялькарки Катерини Кирилової ляльки (копія нас з Арбєніною під час виконання дуетом пісні з репертуару «Океану Ельзи» «Вище неба») і подарував Діані.

За зовнішньою легкістю —виснажлива праця

 — У перерві «Голосу країни» Ви навіть встигли дати кілька концертів у  Голландії.  

— Я поїхав туди, аби зняти внутрішню напругу й отримати позитивний енергетичний заряд перед фінальною частиною цього конкурсу. Адже це не простий проект. Я витратив багато сил та енергії. У Голландії давав концерти колектив «Орфей», з яким я працював десять років, і я приїхав до своїх друзів. Це радше був відпочинок, аніж гастролі. Ми жили у заповідній зоні: навколо — така життєдайна природа. Ліс, озеро... А ввечері давали концерти.

— І як глядачі сприй­мали українських артис­тів?

— Ми виконували переважно духовну музику. Від фольклорних творів, духовної музики, світових хітів у виконанні «Орфея» закордонні глядачі просто шаленіють. Такі твори для них — неоціненні скарби.

— Чи правда, що за­кордонний глядач більш розкутий?

— Там під час концерту люди відпочивають, розслабляються. А в нас одні відпочивають, інші — приходять покритикувати. Погоджуюсь, якщо тебе не критикують, значить ти нічого ще не досягнув. Тож критика потрібна, але в міру. 

— Ви швидко здобули прихильність і любов пуб­ліки. На перший погляд, Вам усе легко дається. А насправді?

— Легко, якщо дивитися збоку. Насправді ж... За зовнішньою легкістю — виснажлива праця. Талановита людина, яка лінується працювати над собою, не завжди сягне піку слави, популярності. І навпаки, знаю менш здіб­них артистів, які сягнули більших висот завдяки своїй наполегливості, настирливості, працьовитості. Талановиті ті артисти, які на сцені вміють передати емоції. Може бути прекрасна музика, змістовний текст, та якщо співак не проживе музичний твір, не пропустить його через себе, не вкладе божественну енергію — він не матиме успіху.

Важливо внутрішньо зібратися, поставити перед собою ціль, налаштуватися на успіх і працювати, не помічаючи перешкод. У мене дружна творча команда. Те, що колись намагався зробити сам, тепер творимо спільними зусиллями. Як гласить приказка, де дружніші, там і сильніші.

— Павле, кажуть, Ви викладали вокал у Львівській фінансовій академії.

— Так, у цьому навчальному закладі був факультатив вокалу. Я навчав студентів-фінансистів правильного дихання, постановки голосу. Готував концерти. Зараз я переріс цей період.

Душа просить мистецтва

— Ви обрали собі не­легкий хліб…

— Утриматися в шоу-бізнесі на плаву важче, аніж опинитися на його вершині. Тобто досягти висоти легше, аніж лишитися на ній. А підйоми і спади є у всіх, навіть все­світньовідомих артистів.

У шоу-бізнесі — різні люди. Є заздрісники, які люблять ставити підніжки, обмивати кісточки, обливати брудом поза очі. Все залежить, як ти ставишся до пліток про себе. Але там і не без доб­рих людей.

Знаєте, кілька століть тому один із французів написав правила піару: говоріть про мене що завгодно — тільки не замовчуйте моє ім’я. Чимало артистів цим користується. Їм все одно, що про них пишуть. Голов­не, що їхні імена в людей на слуху.

Чутками про себе не переймаюся, подумки відгороджуюся від бруду. Щоправда, не завжди це виходить. Я ж жива людина. Щось та зачепить за живе. До речі, Діана Арбєніна повчала мене: «Ніколи не читайте, що про вас пишуть, особливо в інтернеті. Вам що нема чим зайнятися?! Що більше зробите в житті корисного, то краще для вас». Це золоте правило я взяв собі за основу, і воно мені допомагає. Адже працюю для людей. Я людина від мистецтва і для мистецтва, а не для того, щоб полюбуватися перед публікою.

— Ваше прізвище співзвучне з прізвищем відомого російського кіноактора Олега Та­ба­кова. Кумедних ви­пад­ків не траплялося?

— Мене часто називають Олегом, і я до цього вже звик (усміхається). А в одному з московських готелів, коли я приїхав на відбір до «Нової хвилі», адміністратор прочитала в паспорті моє прізвище і здивовано подивилася на мене: «Павло Табаков? Так швидко виріс?!» Вона сприйняла мене за сина кіноактора…

Розмовляла Валентина Шурин, Львівська Газета

Додав nady 12 січня 2013

Про автора

.