Цього року "Трипільське Коло", як і завжди, мало чим зацікавити будь-кого. Численні майданчики пропонували ознайомлення з різноманітними духовними практиками, окреме коло займали "представництва" різних культур світу – індійської, африканської, слов'янської.

Дівчата плели вінки зі степових квітів та не могли пройти повз "Простір краси", де вчили робити зачіски, розпис хною та, звичайно, ярмарок, який приваблював розмаїттям прикрас, одягу з екологічних тканин, побутових та декоративних дрібничок та оберегів.

Чимало людей відвідувало фестиваль родинами, адже і наймолодшим відвідувачам було, чому порадіти разом з дорослими: пограти у пізнавальні ігри на "Території казки", позапускати у небо кольорових повітряних зміїв та літачки, скуштувати ласощів. А поласувати було чим: сироїдські, індійські, аюрведичні смакоти на будь-який смак пропонували різні майстерні.

На території "Школи танців" людей об'єднував танок: шотландський, гавайський, японський, трайбл, слов'янський. Різні простори пропонували позайматися йогою, покрутити інструменти фаєрників, розслабитися на масажі, подивитися етно-фільми, побарабанити.

Кожна з територій пропонувала свої майстер-класи та лекції – тільки встигай обирати. Найсміливіші мали нагоду роздивитися усю територію фестивалю згори та пролетіти над нею на тролеї.

Потрапляючи на фестиваль і звідусіль чуєш музику: тут - медитують, там - на барабанах грають, у колі культур концерти проводять, на Малій Сцені після танців – концерти етно-рокерів, потім естафету перехоплює Велика Сцена з "маститішими" виконавцями. Ще й невеличка сцена вуличних музикантів дає слово бардам. І навіть у наметовому містечку то волинкарі аплодисменти зривають, поєднуючи шотландські мотиви у музичні жарти з грузинськими та українськими народними піснями, а то і просто "трипільці" заводять пісню, щоб відпочивалося після насиченого дня веселіше.

Новий цикл "Трипільського кола" почався з "Води", і погода зробила свій внесок у атмосферу: на відкриття фестивалю лило як з відра, та й потім хмари далеко не відлітали, але це нікого не розхолоджувало. Вдень панувало сонце, але затишні чайні простори пропонували як прохолодні напої для тих, кому спекотно, так і численні види чаю та кави тим, хто волів зігрітися, – що було особливо доречним вночі.

Фестивальна валюта – трипільські копи – як і минулого року, була в ходу лише частково, і майже усюди приймали й гривні – дехто неохоче, а дехто й схвальніше за копи. Ті, хто все ж доходив до обмінних пунктів, радше міняли суму, необхідну для певної покупки, ніж одразу на запас наперед, щоб не втрачати гроші на зворотному обміні. 

Так жив уже шостий фестиваль "Трипільське коло", який щоразу присвячено стихіям природи. І хоча дещо вже стало звичним і склалося в традиції, він приваблює відвідувачів – когось уже звично тягне до природи й атмосфери радості й свободи, а хтось їде туди вперше і вже чекає продовження циклу. 

Автор фото - Валентин Бурлаченко

Заряна Ніколаєва, Українська Правда: Життя