— Давно хотів розповісти історію жінки, вписану у ХХ століття. Так, як написав історію чоловіка у "Столітті Якова", — розповідає про новий роман волинський письменник Володимир Лис. "Соло для Соломії" творив майже рік. Вона вийде друком у вересні. Передмова до видання належить івано-франківському письменнику Тарасові Прохаську.

— Це напівдокументальний роман. Спресував у один роман історії кількох жінок. Плюс стільки всього знаю від мами, яка прожила 87 років. Вона розповіла: коли 1944-го наближався фронт, люди ховалися кілька тижнів у поліських лісах. Так утворювали цілі табори. Жили там на возах і в наметах. Дія одного з розділів відбувається у такому таборі. Героїня зустрічає рись і мусить боротися з нею. Поєдинок жінки й рисі — це поклик лісу.

Головна героїня — Соломія?

— Там три Соломії: мама, донька й онука. Головна сюжетна лінія стосується двох жінок — середньої Соломії й Русини. Вони з'явилися на світ в один день — 15 вересня 1925-го. Моя мама народилася того року. Обидві красиві, з характером, але мають кардинально різне ставлення до життя. Русина, яка згодом змінює своє ім'я на Раїса, виходить заміж за офіцера та їде шукати кращої долі до Росії. Соломія весь вік живе у своєму селі. У книжці веду її життя від народження до смерті, описую історію її родини. Соломія повторює у коханні долю своєї матері. Натомість у неї закохані двоє хлопців, які мають апостольські імена Петро і Павло. Один із них іде в УПА, а інший у Червону армію. А Соломія-внучка бунтує. Робить усе, щоб не повторити долю своїх родичок.

Життя її трагічне?

— Героїня мусила б мати щасливу долю. Природа заклала у неї все: красу і добро. Дитина виросла у загальній любові. Її мати вирішує, що більше не матиме дітей, бо раптом народиться ще одна донька. Буде образливо, якщо та виросте не такою вродливою і розумною, як Соломія. Цікаво, як усі ті риси дівчина використовує, як противиться обставинам. Перед Соломією часто стояв вибір. Наприклад, рятувати брата чи людину, яку вона не любила, але могла їй допомогти.

Які ще реальні події описали?

— У радянський час на Волині було кілька бунтів. У 1960-х люди протестували, що в Луцьку намагалися закрити Троїцький собор, а жителі села Княже не хотіли, щоб їх приєднували до Львівської області. А якось в одному колгоспі влада задумала переобрати ланкову. Жінки з вилами і мотиками оточили контору колгоспу, не випускали голову, доки не скасує своє рішення. У творі є сцена, коли сходяться дві моралі: лицемірної ідеології та сільської.