Автори / Фестиваль Wiz-Art / Краще з Wiz-Artу: українcький вибір
Цьогорічний фестиваль короткометражного кіно "Wiz-Art 2013" виявився наймасштабнішим за всі шість років свого існування. Він охопив 6 днів, 8 майстер-класів, залучив 9 локацій у різних частинах міста. І, врешті, презентував глядачам 110 стрічок із різних куточків світу.
Ми спробуємо зрозуміти, що найбільше сподобалось українським глядачам, відібравши сім кінофільмів, які зібрали найбільше оплесків та викликали в публіки найбурхливіші емоції.
Ми обирали стрічки, які ввійшли в конкурсну та позаконкурсну програми. А також ті, що були представлені у серіях "Best of the best" (кращі фільми з інших кінофестивалів) та "Best of British" (кращі стрічки з Лондонського фестивалю короткометражних фільмів).
"Голос за кадром", реж. Мартіна Розете
"Голос за кадром", реж. Мартіна Розете
У стрічці зображено три абсолютно різні екстримальні ситуації, у кожній з яких головному герою загрожує неминуча смерть, якщо він швидко не зметикує:
1) Космонавт рухається поверхнею планети у відкритому космосі, у нього є лише 3 хвилини і 33 секунди на те, щоб дістати кисневу маску, інакше кисень в скафандрі закінчиться і він помре;
2) Франція, Перша світова. Французький солдат, позбавлений власних кінцівок ворожим снарядом, повинен дістатися детонатора й підірвати залізницю. На кону життя сотень співвітчизників. Якщо солдат не впорається за хвилину і 33 секунди, то він і сотні його співвітчизників загинуть;
3) Ваш човен перекинувся під час шторму, тепер ви під водою на глибині десяти метрів. Ваша нога прив'язана до човна, який знаходиться під вами. Якщо вибратись не вдасться - через три хвилин ви знепритомнієте, а через п'ять перестанете дихати.
Всі три історії - це ніщо, в порівнянні з першим поцілунком хлопчика. Про це говорить кінцівка фільму. Особливістю стрічки є "голос за кадром" - словесний супровід автора. А також неочікувана кінцівка, яка ставить перший поцілунок хлопчика в один ряд з такими серйозними життєвими випробуваннями.
"Жахлива Пенні", реж. Шейн Аткінсон
Чоловік викрадає школярку з метою отримання викупу. Та виявляється, що це не та дівчинка, за яку викрадач повинен був отримати гроші. Це невдале викрадення, а ще гумор маленької дівчинки, яка двічі жартома погрожувала вбити викрадача змусили українських глядачів сміятися протягом всього показу стрічки.
"Буговдубігодонго", реж. Пітер Міллард
Цей ролик можна називати дадаїстичним і не помилитись у своєму вироці. Це своєрідний анімаційний експеримент. У якому не слід шукати концепції та ідеї.
Спочатку ми бачимо беземоційне обличчя, як його малюють діти - коло з вертикальною лінією всередині замість носа і горизонтальною замість рота. Далі протягом чотирьох хвилин на екрані з'являлись яскраві фігури з обличчями, які видавали досить смішні звуки та дивно себе поводили. Все це походило на дитячу забавку, дещо психоделічну і незрозумілу. Та водночас позитивну і динамічну. Врешті, вона викликала лише сміх і подив. Якщо ж ви чогось не зрозуміли - не переймайтесь, очевидно таким був задум режисера.
"In vino veritas", реж. Анета Кірова
"Все не так, як ми собі хотіли б" - такою може бути альтернативна назва цього анімаційного ролику. Три жінки зустрічаються за двадцять п'ять років після того, як востаннє були разом. Кожна з них розповідає про своє життя, та все далеко не так, як є насправді. Після кількох келихів вина кожна жінка врешті відкриває свою таємницю та розповідає справжню історію. Вона далека від ідеалу. Та все ж вона справжня. Стрічка закінчується happy end-ом. Головна героїня розуміє, що навіть чоловік, який весь свій вільний час проводить на дивані, все ж таки її кохає.
"Прора", реж. Стефан Райтхаузер
Фільм розповідає нам історію двох друзів, чиї дружні стосунки одного разу переросли у щось більше. Насправді, очікувалось побачити зовсім іншу реакцію публіки до цього фільму: обурливу, негативну, несприйнятну. Спираючись на загальну суспільну позицію щодо нетрадиційних стосунків в Україні. Та по завершеню стрічки зал аплодував. І хоч не стоячи, та все ж гучно.
Стрічки на тему нетрадиційних стосунків входили в окрему серію кінокартин під назвою "Інші". Попри те фільм "Прора" брав участь у конкурсній програмі.
"Ласкаво просимо і наші співчуття", реж. Леон Прудовський
У 1991 році роосійська сім'я вирішила віднайти власне коріння та повернутися на свою історичну батьківщину в Ізраїль. Дванадцятирічний Міша фіксує все на домашню відеокамеру. У фільмі показаний переліт сім'ї та перебування в ізраїльському аеропорту, де на них чекав зовсім неочікуваний хід подій. Виявляється, що їхня бабуся померла, щойно перетнула кордон своєї історичної батьківщини. Сім'я вирішує приховати смерть, щоб врешті покинути територію аеропорту. Так уже мертва бабуся колесила на інвалідному візку коридорами аеропорту, доки раптом не виявилось, що вона стала стотисячним ізраїльським іммігрантом. За що їй вручають призи, просять сказати кілька слів на камеру та запрошують у телестудію на інтерв'ю.
Стрічка наскрізь просочена відмінним чорним гумором та атмосферою кінця існування СРСР. Символічно, що ця країна зникла майже у тому ж віці, що і бабця. Так само раптово, але прогнозовано. Символічно і те, що смерть її намагались приховати, як і смерть бабці. Оскільки померла вона раніше, ніж про це дізнались інші. Тож, долі великої тоталітарної системи і пристарілої жінки чимось схожі. Цю схожість можна віднайти у фільмі.
"Проштампований", реж. Міхаель Ріттманнсбергер
Стрічка розповідає про один терористичний акт в австрійському метро. Фільм знятий на реальній основі після того, як у середні двотисячних у віденському метро відбулося кілька терористичних актів. Таким чином, австрійський режисер спроектував історію у якій намагався зрозуміти, як поведе себе терорист, коли у найвідповідальніший момент, до нього підійде кондуктор і поцікавиться чи оплатив він за проїзд. Зйомки одинацятихвилинної стрічки розтянулися на цілих три роки. Та Міхаелю так і не вдалося зняти свій фільм у справжньому метро. Натомість головна сцена знята у салоні автобуса, який після монтажу важко відрізнити від салону вагона. Кінцівка фільму непередбачувана та емоційно навантажена. Тому стрічка не пройшла повз увагу українського глядача.
Джерело: Сергій Нескажу, арт-журнал AZN
Додав nady 05 серпня 2013
Про автора
Wiz-Art це організація, яка займається культурно-мистецькими проектами і працює в різних жанрах, від кінематографу до музики, від перформенсів до концептуальних вечірок.
