Автори / Pinchuk ArtCentre / Препаруючи суспільство: 20 молодих митців у PinchukArtCentre
Триває виставка робіт 20 молодих українських художників – номінантів на премію PinchukArtCentre. Цю нагороду у сфері актуального національного мистецтва вручатимуть втретє. Як зазначають критики, роботи, представлені на виставці – це візуалізація проблем сучасного українського суспільства. Художники досліджують болючі для нього теми, серед яких гомофобія, насильство та гендерна нерівність. Вони сподіваються своїми роботами розпочати суспільний діалог. Тим часом PinchukArtCentre як популярний майданчик зможе відкрити цих митців для нової аудиторії.
Заявки на премію PinchukArtCentre подали близько тисячі художників. А до шорт-листу потрапили як митці, що вже номінувалися на відзнаку, так і зовсім нові імена. Спеціально для виставки вони створили нові роботи разом з куратором PinchukArtCentre Бйорном Гельдхофом. Виконані у найрізноманітніших техніках, вони всі стосуються тих контроверсійних тем, які обговорюють або – що трапляється частіше – замовчують в українському суспільстві.
«Ми шукали людей, які мають внутрішньо обґрунтовану позицію сучасного художника. Наш шорт-лист відображає найактуальніший зріз того, що відбувається на молодій українській арт-сцені», – розповідає директор з комунікацій Фонду Віктора Пінчука Денис Казван.
Цю роботу зрозуміють тільки люди з радянським минулим – художниця
Так, наприклад, сатиричне відео Анатолія Бєлова порушує проблему гомофобії, а Аліна Копиця у своїх начебто іграшкових інсталяціях досліджує людську сексуальність. Микола Рідний у скульптурі та відео описує міліцейське свавілля, тим часом, як архітектори з мистецької групи «Мельничук-Бурлака» говорять про стихійну забудову міста.
Робота Жанни Кадирової – художниці, яка вже стала призером премії PinchukArtCentre торік – це мозаїка, виконана у радянській стилістиці, на якій зображені персонажів із рекламних білбордів. Як каже сама авторка, для неї ця робота – про історію.
Жанна Кадирова, «Монументальна пропаганда» (фото Сергія Ілліна)
«Я давно хотіла попрацювати зі смальтою. Для мене цей матеріал є символом радянської епохи. Мені здається, що цю роботу зрозуміють тільки люди з радянським минулим. Західним гостям вона не буде такою близькою. Потрібно було бачити це на своїй школі, на стінах заводу або піонерського табору, щоб зчитати її», – розповідає художниця.
«План втечі з Донецької області»
Тим часом донецький художник Роман Мінін представив роботу «План втечі з Донецької області». Мінін відомий, перш за все, своїми серіями на шахтарську тематику. У рідному місті його сприймають складно, а одну з виставок навіть заборонили. Робота у PinchukArtCentre представляє собою два панно, одне з яких створив сам художник, а інше розмалювали діти, яких митець привіз із Донецька. Разом вони зобразили свій регіон і намагалися розібратися у стереотипах, що існують навколо нього.
Роман Мінін, «Втеча з Донецької області» (фото Сергія Ілліна)
«Це початок розмови про національну ідентичність, про те, як любити те місце, де ти народився. Так сталося, що багато людей сприймають Донецьк як зону відчуження. Якби якийсь художник зробив подібний проект, присвячений, скажімо, Львову, то усі б казали: який він молодець, що говорить про нашу землю і нашу автентичність. Мій проект сприймається як завгодно, тільки не так. Моя мотивація – обговорити цю проблему. Адже «План втечі з Донецької області» – це не заклик», – розповідає Роман Мінін.
«Ми не знаємо, хто прибирає на вулицях і працює на заводах»
«Каталог жіночої праці» – так описує свою роботу у PinchukArtCentre художниця Анна Звягінцева. На її малюнках – жінки, що займаються хатніми справами. Один із них став основою для скульптури – це руки, що тримають тарілку. У тому, що малюнок олівцем перетворився на металеву конструкцію, криється метафора. Авторка показала, як щось легке насправді може бути дуже важким. Утім, Анна Звягінцева каже, що не хотіла б, щоб глядач бачив у роботі лише образ жінки, що миє посуд. Вона розглядає проблему витісненої праці.
«За часів Радянського Союзу робітник так або інакше возвеличувався. Зараз же дуже багато видів праці приховані від нашого ока. Ми не знаємо, хто прибирає на вулицях, ми не знаємо, хто працює на заводах, що ще лишилися. Ці люди невидимі», – пояснює художниця.
Анна Звягінцева, інсталяція (фото Сергія Ілліна)
Глядач буде змушений сформувати якусь думку – критик
Теми, з якими працюють художники, номіновані на премію PinchukArtCentre – дуже симптоматичні, вважає мистецький критикОльга Балашова. Це соціально-критичний зріз мистецтва, і роботи, представлені на виставці, цілком у тренді світового сучасного мистецтва, каже вона. Утім, іноземному глядачу – а переможців обиратиме міжнародне журі – повністю збагнути український контекст буде важко. Але це може працювати на користь художників. Наприклад, роботи того ж Романа Мініна користуються успіхом за кордоном – як стверджує сам автор, європейську аудиторію цікавить автентичність його робіт.
В Україні критичне сучасне мистецтво сприймають не всі, каже Ольга Балашова. Разом з тим, PinchukArtCentre – дуже модний майданчик. А це значить, що виставку побачить навіть той глядач, який зазвичай на цих художників не ходить, пояснює критик.
«Таким чином аудиторія, вихована телебаченням отримає хороше щеплення. Вони змушені будуть говорити і думати про теми, які порушують українські художники, коли прийдуть туди. Вони змушені будуть сформувати якусь свою думку стосовно них», – вважає Ольга Балашова.
Переможців премії PinchukArtCentre оголосять 6 грудня. Виставка триватиме до 5 січня.
Джерело: Євгенія Олійник, Радіо Свобода
Додав nady 12 листопада 2013
Про автора
PinchukArtCentre – це міжнародний центр сучасного мистецтва XXI сторіччя, відкрита платформа для митців, мистецтва та суспільства.
