Автори / Фестиваль Захід / Яків Матвійчук: Ми будемо переносити Zaxidfest з України
Ім'я Якова Матвійчука знайоме не всім, але більшість знає його головне "творіння" - Zaxidfest, який на сьогодні є найбільшим фестивалем країни.
Минулого року, коли через політичну ситуацію в державі було скасовано чимало фестивалів, Zaxidfest'у вдалося вистояти. А цьогоріч він уже претендує стати головною українською музичною подією літа.
INSIDER поговорив із Матвійчуком про труднощі організації фестивалю, його історію, особливості відбору лайнапу та п’яних журналістів.
- Як починався Zaxidfest і скільки йому років?
- Цього року Zaxidfest відбуватиметься всьоме. Перший фестиваль ми провели в 2009 році. Його ми зробили десь за два місяці. Тоді я жив у Рівному, а у Львові в мене був товариш, який був на кшталт тих, що завжди можуть все "порішать". Друг був повернутий на драм-н-басі і сказав: "Давай зробимо драм-н-бас двіжуху!". Я сів, промоніторив ринок і побачив, що в Україні немає нормальних лайв-двіжів.
Електронні були. Вже тоді були VIRUS Music, які робили прекрасні здоровезні події. І, проаналізувавши, я сказав, що ми не будемо робити тусу з діджеями, а поставимо сцену, де будуть наживо "лабати" пацани. Я займався бізнесом і була відкладена певна сума грошей. Мені просто заради приколу захотілося спробувати організувати фестиваль.
Щоб ти розумів, на той момент усе, що я знав з української музики – то був ВВ, від якого я фанатів років у 10. І все. Я не знав, що таке райдер, яка має бути апаратура. Мене половина підрядників тупо кинули, враховуючи мою необізнаність у цій сфері. Я дуже влетів на гроші.
Але через рік віддав майже всі борги, і ми почали робити "Захід-2010".
- Чому ти продовжив цим займатися, якщо влетів на гроші?
- Напевно, тому що я упертий баран. Кожна людина повинна мати якийсь зміст свого життя. Зрозумів, що мені подобається робити фестиваль, і я хочу цим жити. Побачив щось більше – зрозумів, що в такий спосіб можу впливати на молодь, змінювати її світогляд. І сам почав змінюватися. Кинув курити, почав трохи по-іншому дивитися на світ.
Окрім того, на той момент я не бачив аналогів цій події в Україні. Це проект повністю зроблений своїми руками – DIY (do it yourself). Знайшов людей, які мені допомагали і ми разом почали щось робити і вчитись. Бо фактично справжніх організаторів у нас немає. Вони тільки зараз починають з’являтися, вчаться по ходу, в полі.
Багато хто критикує мене, кажучи, що "Захід" – то суто комерційний проект. Люди кажуть: "А от Яків зажрався!". Щоб ти розумів, мої друзі програмісти заробляють більше, ніж я. У чому моя зажраність, якщо всі ресурси намагаюся вкладати далі в проект? Я би міг уже з фестивалю щось заробити, але мені постійно хочеться зробити його крутішим, кращим. Тому, якщо початковий бюджет становить 100%, то ближче до фестивалю він легко стає 130%.
- З чого ж ти тоді живеш?
- Ще рік тому я займався рекламою. У мене з того були непогані доходи. Плюс, я не можу сказати, що фестиваль мені зовсім нічого не приносить. Але то гроші, яких вистачає на оренду квартири і їжу. Я не вважаю, що обділяю таким чином свого відвідувача, враховуючи те, скільки часу витрачаю на організацію, якою займаюся цілий рік.
- Ти писав, що Zаxidfest може стати першим фестивалем, який зробить sold-out. Таки зробив?
- Нє-а.
- А буде?
- Дуже складно спрогнозувати. Тенденція продажів відчутно краща, ніж минулого року. Хоча ситуація в країні кращою не стала.
Крім того є певний контингент людей, які їздять на події лише за кордон. Але оскільки можливостей їздити за кордон стало менше, то, імовірно, ми їх чимось зацікавили.
- Zaxidfest проходить паралельно з Sziget цього року. Ти вважаєш їх конкурентами?
- Ні, та куди! Ми не конкуренти навіть їхній 17-й сцені. Хоча люди часто виділяють у нас якусь особливу атмосферність.
Є ж купа фестивалів, схожих на Sziget, і з більшою кількістю відвідувачів, і з крутішим лайнапом. Але чомусь йдуть саме на Sziget? Саме через цю атмосферність. Мені здається, що і в нас також вона є.
Розумієш, я ж не можу поглянути на це з погляду відвідувача. Я бачу людей, які посміхаються і відпочивають. Для мене це – показник. Мене знають як організатора фестивалю. Я йду по території Zaxidfest і мені дякують, вітаються. Блін, ну що ще потрібно?
 |
| Фото з сайту mjoy.ua |
- За яким принципом ви формуєте лайнап та відбираєте українські гурти?
- А ми їх не відбираємо. Коли мені починають усілякі персонажі з завищеною самооцінкою писати, що я мудак, бо їх не взяв, мені від того не тільки смішно, а й прикро за них. За весь час запросив десь п’ять гуртів, які мені особисто подобаються.
У мене є певне бачення того, що може бути цікавим. Те, що актуальне в світі, ми не можемо запросити. Мені дорікають за Oomph! та Il Nino - мовляв, вони не актуальні. В мене в плеєрі є і CHVRCHES, я слухаю Major Lazer, Flying Lotus, Milky Chance, я розумію всі ці тренди. І ми вели з ними перемовини. Але це ж не ті гурти, на які прийде критична маса людей. Навіть у Києві сольником вони б клуб назбирали. А ми не зберемо навіть ту кількість людей, яка прийшла би до них у Києві.
Тому треба везти те, що є відомим у плані брендовості. Є якась загально визнана відомість – цифри, ротації, продажі, ті ж соцмережі. Наприклад, Everlast, який у світі вже давно не трендовий, – прекрасний артист для України. Його ще десять років тому в нас на радіо крутили повсюди і, може, ще крутять. Або Oomph!, які в нас культові, майже на рівні з Rammstein. Я не слухаю таке, але не можна не визнати, що вони суперпрофі і цікаві для нашого ринку до цих пір.
Інша річ – Matisyahu. Це суперечливий артист. Він збирає "солдаути" в Штатах і Європі. В нього на розігріві можуть виступати гурти, що в нас супервідомі, наприклад, Gogol Bordello. А в врешті-решт питають: "А чого ви "Тартак" не запросили?". Їм той Matisyahu нах*й не треба. А коли привозиш "Тартак", кажуть: "Ну от, знову "Тартак"…" (сміється, – ред.).
- Як тобі вдалося "вижити" минулого року, коли більшість українських фестивалів закрилися?
– Ризикнув. Я ж не якийсь чувак, який узяв чиїсь гроші й робить за них проект. Якщо взяв гроші, то це кредити, які потрібно повернути, причому з відсотками. Страшно ризикую, але нам вдалося втримати.
До речі, ми фестиваль будемо переносити.
- Із Західної України?
- Взагалі з України.
- Навіщо?
- У нас минулого року був величезний відсоток людей з-за кордону.
- Який?
- Відсотків 7. Я вважаю, це багато. Причому не Білорусь чи Росія, а Європа. В нас навіть були люди з Австралії й Канади. Коли я спілкувався з поляками, то вони були дуже здивовані проектом. Вони кажуть, що в них багато фестивалів, але там ціни… І головне - їх цікавить треш, побухати, познайомитися з дівчатами і т.д. І цей прикол, що в нас можна принести з собою їжу і алкоголь… У них узагалі квадратні очі були. Вони кажуть: "Для чого? У вас і так пиво коштує 50 євроцентів! Для чого з собою ще щось нести?!". У них же не можна – пий пиво по 3-4 євро за бокал. І вони кажуть, що от нам би такий фестиваль у Польщі. І я задумався… Там, звичайно, цінову політику можна зберегти дешеву і за рахунок цього можна взяти оборотом - буде суттєво більша кількість відвідувачів. Але і витрати будуть суттєво вищими. Наразі все на стадії переговорів і зацікавлених інвесторів, які вивчають цифри.
- Але ж ти сам собі суперечиш. Ти ж казав, що твоє завдання – розвивати українську молодь.
- Справа не в протиріччях. Ну, розвиваю, сьомий рік це роблю. Але ж не можу собі дозволити жити за рахунок фестивалю. Витрачається рік часу, моральна сатисфакція є, але жити далі за що? Розвивати все життя щось, а самому загнутися?
- То ти не віриш у розвиток цього ринку в Україні?
- Вірю. Загальна ідея в тому, щоб зробити франшизу. Ми не плануємо переїхати в Польщу і все, до побачення. Звичайно, не хочеться йти з України. Хочеться вірити, що все буде краще і долучитися до цього "краще", хочеться будувати його, але наразі це майже нереально.
- А коли закрилися інші українські фестивалі, ти радів з того?
- Ні. Абсолютно, ні. Є зараз, наприклад, "Республіка" і "Файне місто". Мені дуже подобаються.
- Я спеціально питав відвідувачів "Заходу", що вони хотіли би в тебе запитати. Більшість казали про черги в душі, брудні туалети, а також недостатню кількість розеток.
- Давай я тобі розкажу, як це робиться, щоб зняти це питання. Є чисте поле, є база. Питної води немає. Потрібно зробити водообіг на рівні середнього міста.
Я розумію, що я в цих питаннях профан, кличу спеціалістів і кажу: "В мене є (візьмімо умовну цифру) - надцять тисяч людей. Вони хочуть помитися. Скільки треба душів?". Ми беремо активних 12 годин дня і ділимо на - надцять тисяч. Відсотків 30 не живуть на території фестивалю. 700 годин, в кожній 60 хвилин. У підсумку вийде, що певна кількість людей мають помитися за хвилину.
- Але ж людина миється довше, ніж хвилину.
- От! Ми ставимо 40 кабінок минулого року і 80 цього з розрахунком на те, що кожна людина матиме 15 хвилин, щоб помитися. І все сходиться. Але розрахунок і реальність - різні речі. А мені потім пишуть: "Яків, ти мудак, бо я стояв у черзі в душ 45 хвилин". Питаю – а хто був перед тобою? Він каже: "Якась дівчина". То чи я винен, що якась дівчина там застрягла на 45 хвилин? Це фестиваль, ми спеціально пишемо, що в нас "польові умови". Здираєш ширмочку і кажеш, щоб виходила, бо її вже чекає черга 45 хвилин! Усе.
З розетками інша історія. Ми поставили декілька пунктів, але наступного ранку в більшості з них просто повидирали ці розетки...
Щодо туалетів. Їх ми розраховуємо за схожою схемою, як і душі. Кожного ранку їх чистимо. Звичайно, ввечері багато з них забруднені, але ми ж не можемо контролювати поведінку кожного в кабінці. Завжди можна знайти чисту.
- Цього року ти скасував акредитацію для журналістів і написав, що особисто запрошуватимеш тих, кого вважатимеш за потрібне. Чому пішов на такий крок?
- Минулого року я акредитував близько 120 журналістів. Із них 80 ходили бухі і придовбувалися до артистів. До Міхалка увірвалась якась неадекватна жінка з камерою в гримерку. Хоча було наголошено, що в гримерки заходити не можна. Артист захоче – він до вас вийде.
Особисто бачу, що ті журналісти не працюють. Кількість проданих квитків не змінюється. А нащо мені під сценою купа п’яних людей, які лише роблять селфі на тлі музикантів? А тих, хто, як я знаю, справді добре пишуть, я можу запросити й особисто.
- Я знаю гурти, що кажуть, що ти їх не запросив з особистих причин.
- Слухай, у мене є упереджене ставлення лише до одного гурту - ТІК. Я просто не вважаю їхню творчість творчістю.
Олексій Бондаренко, theinsider.ua
Додав nady 11 червня 2015
Про автора
«Своя культура» - саме таким є основне гасло фестивалю, яке визначає мету: підтримку якісної української музики, літератури, театру та різних напрямків мистецтва та популяризацію її серед молоді.
