Автори / Нумер482 / Музиканти гурту НУМЕР482 стали лікарями
Після короткотривалих єгипетських канікул музиканти гурту НУМЕР482, повні сил та творчої енергії, одразу приступили до зйомок нового кліпу на одну з ліричних пісень у своєму репертуарі — «Не напишу». Зйомки відбулися у Центральній поліклініці Деснянського району 28 березня 2004р., під керівництвом режисера Юрія Ковальова.
Задум полягає в тому, що, коли людина помирає, їй нікуди писати. Протягом кліпу дівчину, з якою сталося щось, на перший погляд, непоправне, рятують музиканти (тут лікарі): вони з усіх сил борються за її життя і, зрештою, їм вдається врятувати дівчину. На роль головної героїні була запрошена юна кримчанка Марина Петренко, учениця 11 класу, модель, актриса, співачка і майбутній дипломат з міжнародних відносин. (У її послужному списку є зйомка у фільмі «Молитва за гетьмана Мазепу» та багаточисельні гастролі). Під час зйомок Марині довелося виконати найрутиннішу роботу, адже в одному з епізодів вона, попри те, що в приміщенні було досить прохолодно, обгорнута одними лише бинтами, висіла на спеціально побудованих барикадах висотою в 25м. Незважаючи на те, що панічно боїться висоти і називає її своєю фобією, Марина трималася досить мужньо:
«Коли мені розповіли ідею кліпу, я одразу зрозуміла, що це моє. Але коли мене почали підіймати, на очах з’явилися сльози. Та бажання відмовитись не виникало. Нізащо в житті! Вже потім, коли почалися зйомки, я й забула про те, що боюся висоти, тому що увійшла в образ. За сюжетом мені насправді мало бути боляче, я повинна боротись за життя. І мені вдалося все це прочути, мабуть, тому, що образ героїні співпадає з моїм характером, бо тут присутня боротьба, а я постійно знаходжусь у якійсь боротьбі. Щодня, щохвилини життя підкидає
Найсуттєвіше проявити свої акторські таланти музикантам вдалося під час зйомки епізоду рятування героїні безпосередньо на операційному столі. Нумери бігали з крапельницями, виміряли пульс, робили штучне дихання та масаж серця, а найвідповідальніша місія — електрошок — випала, звичайно ж, солісту Віталію Кириченко, який із зайвою скромністю повідомив, що увійти у свій образ йому вдалося не на всі 100 відсотків.
«Це важко, але прикольно. Юрій Ковальов — дуже талановита людина й іноді важко було зійтись амбіціями, але життя — це протистояння амбіцій. Були складні моменти, але від того вони ставали ще цікавішими. Найскладнішими для нас стали синхрони. А найцікавіше, коли ми рятували героїню. Та все одно справжніми лікарями ми себе не відчули, зате відчули рятівниками — людьми, які бажають врятувати життя людині за
Звичайно ж, не відчуєш себе лікарем, не маючи елементарних медичних навичок. Саме для цього на знімальному майданчику знаходився мед. працівник, який час від часу вказував на дрібні чи грубі огріхи. По закінченню зйомок він запевнив, що у музикантів ще не все втрачено в медичній кар’єрі, хоча робити операцію без білих халатів, що не кажи, неможливо. Атмосфера на знімальному майданчику витала абсолютно позитивна і дружелюбна, можливо, навіть занадто жартівлива, через що режисерові часом доводилось прикрикнути на музикантів, аби вони зібрались та цілковито віддались своєму образу. Від сценарію не відходили. А чи вдалося втілити його ідею — покаже кінцевий результат. Юрій Ковальов запевнив:
«У нас вийшов цікавий експеримент. Ідею вдалося втілити відсотків на 75, але, я гадаю, що це круто».
Кліп на пісню «Не напишу» завершить своєрідний чаклунський триптих, адже у першому кліпі НУМЕР482 виступили добрими чаклунами, які влаштували дівчині день народження, в другому вони відбили руки статуї, через що вона стала Венерою Мілосською, а тут довелося рятувати дівчині життя. Чи стануть незабаром вони злими чаклунами — покаже час.
Додав Art-Vertep 31 березня 2004
Про автора
Одеський гурт НУМЕР482 існує більше п’яти років. Назва колективу походить від перших трьох цифр штрих-коду українських товарів, що виявляється символічним для творчості гурту. Музику НУМЕР482 можна легко пов’язати з поняттям поп
