Учасники

Автори / ТОК / Пілотне «ТОК» — ШОУ, або перша понтова презентація в історії дніпропетровської рок-музики

Гурт «ТОК», без зайвого перебільшення, — легенда не тільки дніпропетровського, а й українського хард-року. На сцені вже багато років, але досвід та професіоналізм набули не нещодавно, і те, що виступ «токерів» мав бути якісним, ні в кого не викликало сумнівів. Що було цікаво, так це новина про альбом російською мовою (для тих, хто не знає, — попередні два були англомовні), про піротехнічне та лазерне шоу та супер-звук.

Знову ж, для тих, хто тільки зараз знайомиться з рок-музикою, і не вважає такою «Жуків», «Звєрєй» і т.п.), по формі дніпропетровці нагадують «Ейсідісі» разом з «Рамштайном», трохи схоже на «Парк Горького», тому по класу виконання «ТОК» реально співвідноситься з назвою свого нового альбому — «Буду Первым».

Концерт, як і гадалось, вийшов на рівні. Феєрверки, піротехніка, світло (правда «звук» був не найкращим, та все одно, як для України, то на рівні) справді були фірмові, в принципі, як і «лаб» колективу. Треба відмітити суперово визвучені барабани Романа Ямполя, на мій погляд, одного з найкращих барабанщиків України («Pearl», приблизно на таких же грав Ян Пейс), та в котре поаплодувати його майстерності.

Місцями, як додаток, дратували попсові (читай «типу» сучасні) клавішні, іноді напівсемловані врізки в драйвоий саунд гітар були доречними, частіше тільки смішили. Звучання класичного «Хаммонду» було б більш доречним. Якщо порівнювати клавішне соло на початку концерту з віртуозним гітарним соло Віктора Пеленка в середині , то перше, м’яко кажучи, програє, як за виконанням, так і за ідеєю. Немов перше на самограйці «51 Піесеска» грає учень 4-го класу музичної школи, а друге на «Роланда», випускник консерваторії.

Вокал Андрія Підгайного — без заперечень! Іноді навіть складалось враження, що мікрофон не вправляється з тембральними обертами та натиском голосу. Для слухачів «плити» рекомендація — краще все ж таки слухати «ТОК» на живо. Особливо це стосується (наполягаю, це — суб’єктивна думка) запису вокалу.

Справді було суперово з першої концертної пісні те, що «токери» почали співати в три голоси, що для постсовкового харду неабияке нововведення!

Концертно порадував ще стьобний кавер на «Рамштайна» українською, до речі, його ви можете прослухати, замовивши диск «Яйця» з другої частини «Антології ДніпРоку».

При прослуховуванні альбому відмічаю для себе пісні:

1. «2 x 100» — цитата: «два по сто! — не помешает нам никто, два по сто — это запросто!» — гарантований хіт з чітким поетичним рефреном.
2. Точно в тему клавішні в пісні «Буду первим», та й пісня з претензією, як мінімум, на пострадянський рок-шлягер.
3. «Шейла» — пісенька про молдавську дівчинку, з якою герой якось бачився в метро, потім вони пили разом вино, потім вона йому так сподобалась, що він благаючи, кричить їй, щоб вона йому «дала двіженья разние». Вдало змішані елементи етно та гітарних рифів додають композиції східного кольориту. При виконанні пісні на презентації альбому було добре помітно двох гарних танцівниць в східних костюмах (зрозуміло ж які костюми?), які досить гарно крутили стегна в такт музиці.
4. «Знал не знал» — кльовий відірваний рок-н-рол, так би мовити, раннього класичного періоду гурту «ТОК» (до речи, текст фронтмена гурту Андрія Підгайного).

Та ще раз про тексти. «Токерам» завжди дорікали за перенасичення в репертуарі англомовних композицій, але російськомовні пісні, що з’явились відносно нещодавно, також не витримали ніякої критики. Залучений до співпраці в новому альбомі, тепер вже київський поет-пісняр Ігор Нагорний, стилістично ненабагато відрізняється від текстів, що писав Підгайний.

Тобто по формі — майже бездоганно, по змісту — як завжди, тільки різниця в тому що раніше тексти були незрозумілішими.

Узагальнюючи: «Буду Первым» — сильний, трохи модернізований хард-рок, який прийдеться до душі не тільки прихильникам класичної рок-музики, а й новому поколінню меломанів.