Автори / СУМНО / Укр.суч.культ і SUMNO.com. Частина 2: Перезавантаження
20 жовтня о 20.00 в Мистецькому Арсеналі відбулося святкування Другого дня народження сучасної української культури, приводом для святкування була Друга річниця інтернет-видання про культуру «SUMNO.com».
Суботній вечір — під Мистецьким Арсеналом збираються юрби молоді. Очікують початку дійства, тупцюють від холоду з ноги на ногу, але відчувають, що в залі доведеться розігрітися. І передчуття їх не даремні, бо всередині вже ходять-бродять письменники, поети, музиканти…
Холодні стіни Мистецького Арсеналу приязно зустріли публіку, зацікавлену в суч. укр. мистецтві. Зала була оформлена банерами «SUMNO.com», соняшниками-логотипами, проткнутими ножами російськими попсовими книжками, гітарами та подвійними речами.
Кожен, хто на вході приносив в жертву укр.суч.культ грошові одиниці отримував лотерейний білетик і мав нагоду виграти укр.суч.культурний приз.
- Сьогодні відбудеться перезавантаження суч.укр.культу, - каже організатор Богдан Логвиненко ще до початку дійства, - Побачимо, що буде далі, іноді, це допомагає, коли система зависає, інколи вона, себто система, вже настільки стара, що перезавантажуй її скільки завгодно, все одно не допоможе, тож що буде далі – побачимо, як перезавантажимося.
Розпочало дійство одруження чоловічого й жіночого начал укр.суч.культури. Славінська і Сільверфіш познайомилися на першому дні народженні «SUMNO.com» і тепер вже подружжя. Вони й стали символом об’єднання чоловічого й жіночого в культурі.
Далі на сцену вийшов представник чоловічого начала укр.суч.літ Сергій Жадан разом з своєю книжкою «Марадона». Авторське читання поезій не надто гріло фізично, але розігрівало серця поціновувачів сучасної літератури. «Відчуваю себе Аллою Пугачовою», — сказав Жадан, коли за густим димом перестав бачити публіку. Але публіка не переставала його чути, що було значно важливіше. Якщо все ж Сергія Жадана було погано видно, або набридала однотипна картинка — можна було підняти погляд догори і насолоджуватися фотками, які проектувалися на стелю. Дивитися було на що: починаючи з світлин з фестивалів, закінчуючи дружніми порадами на кшталт «Сними носки, жлоб» та пам’ятником Леніну на фоні нецензурного надпису.
У вас ще не встигла затерпнути шия, від переглядання картинок на стелі, а на сцену вже виходять гурти «Андерсон» та «Вперше чую». Це проект, презентований «SUMNO.com», — RadioLive. Музиканти грають, а серед публіки бродять поети-двотисячники Павло Коробчук, Артем Захарченко, Галя Ткачук, Світлана Богдан, Вікторія Черняхівська, Аня Малігон, Олеся Мамчич, Олег Коцарев, Ірина Цілик, Анна Хромова і читають власні вірші. Спеціально для цього коло сцени було вимкнене світло і утворювалася таємнича напівтемрява в якій досить незвично поєднувалася музика й поезія.
Після RadioLive на сцену вийшов «незапланований» гурт «Помилка резидента», виконали одну пісню в подарунок «SUMNO.com» і зникли.
Великий зал давав нагоду не лише спостерігати за дійствами на сцені (чи під нею), а ще й поспілкуватися з друзями-знайомими; прогулятися між колонами, милуючись декораціями; розглянути банери з матеріалами, світлинами та «зареєструватися» на одному з них. Серед публіки таким чином гуляли — Юрко Покальчук (його впізнавали, і навіть без черги пропускали до туалету), Світлана Поваляєва, Михайло Бриних.
Але, коли на сцену вийшов довгоочікуваний гурт «Мертвий Півень» публіка, мов магнітом почала притягуватися під сцену. Півні, виконували відомі пісні, як «100 баксів на місяць», «Знову, курва, радіо», «Old soldier is very drunk», «Bombing New York city» , а також нові, ще-не-співані. Спільну пісню Мертвого Півня та Юрка Покальчука Місько Барбара — вокаліст гурту — не виконував сольно, адже на сцену вийшов сам Покальчук і підспівував музикантам.
Під час виступу Мертвого Півня кліматичні умови відійшли вбік. Всі, хто до цього кутався в куртки, й потирав руки — відчули спеку, бо стрибали, танцювали, гарцювали під шалену музику. Час від часу з публіки доносилися викрики «Місько роздягайся!», у відповідь Бабраба демонстрував живіт і це на певний час задовольняло глядачів. Пісні співали разом – Місько і шанувальники. Прощатися не хотілося, але все хороше має часове обмеження. На прощання Барбара проголосив: «Хто не ходить на «SUMNO.com», той не пацан!»
— Ваша акція пройшла дуже добре, з чим і вітаю! — коментує згодом подію Юрко Покальчук, — Зовсім не пошкодував, що вибрався. Хоч в результаті, під час танців, хтось забрав мої улюблені окуляри і не віддав. Друзі кажуть - фани,а мені здається просто жлоби.
Тож, хто має інформацію про місце знаходження улюблених окулярів, просимо негайно повідомити панові Покальчукові.
Отже після перезавантаження очікуємо ще більш якісного, динамічного та цікавого створення укр. суч. культ.
Марина Рудська для Арт-Вертепу
Фото: Олег Романовський
Додав Art-Vertep 24 жовтня 2007
