Чотирнадцятирічні успіхи української демократії на ниві культури слова, образності мислення і глибини суджень наразі дуже мало обходять українську громадськість. Якщо не вважати на літературну спадщину діючого президента та скромні дебюти в літературі по одному на лідера кожної партії, такої прибуткової діяльності як ідеологічна пуліцистика нема й на дух, висновок про брак попиту народжується сам собою.
(с) Братство, 2004
Поки чекають належного впорядкування у відповідних видавництвах нові бутлеги з урядових меблів, такі невтішні думки спроможний навіяти просто унікальний прецедент, який за інших обставин супроводжував би шлейф суспільних заворушень та судових позовів. Наразі є досить інших голосних політичних землетрусів, здатних відволікти нас навіть від голодних буднів, що вже казати про запальні і яскраві моновистави, призначені не для комерційного використання, відтак вже точно не для широкого кола глядачів. Вірніше, можливо, не для т.з. «широкого» кола глядачів. Недарма ж промовець називає його «нашим».
Як можна було виснувати вже з назв треків, екс-кандидат в Президенти Корчинський не тішить себе перспективою представляти Україну на черговому Євробаченні. І це не означає, що п.Дмитрові зрадило його загадкове почуття гумору. Проповіді довиборчого і передвиборчого бачення українського глобалізму як неминучої необхідності, а також чину і комбативності як рецепту росту над собою (виконує автор solo) продюсерська рука (авторська) обрамила відповідними музичними дужками. На перше — ремікс на проповідь, схожий на цинічну і відсторонену посмішку коллажу з вождів («політика — це коли весело», трек, нагадаємо, називаться «Програма»). А на третє — панк-нойз-диско-електро-та-в-цілому-наче-інді-медитації Андрія Сучиліна (клавішні, акустична гітара, програмування), Олега Ломаковського (ударні), та музикантів, які дуже скидаються на основний склад гурту «Щастя» (щоправда, регулярно оновлюваний офіційний сайт гурту «Щастя» не підтверджує існування такого диску) на тривожні слова, якими несподівано відлунюють прямолінійно закличні проповіді (лірика, підозрюємо, так само авторська). На перший погляд саме така побудова дебютного альбому зовсім не робить його концептуально цілісним, але якщо уважніше придивитися до портрету Троцького на спині напівоголеної панни, яка прикрашає своїми принадами (ліва або права половина — на ваш вибір, для глибинного розуміння майже не суттєво) обкладинку диску, стає очевидною навмисна відстороненість Корчинського і від пафосу своїх промов, і від, так би мовити, багатоваріантності їх сприйняття. Пафос і провокація — це не більше ніж артистична умовність, до якої доводиться вдаватися, аби справити на публіку ефект. Як сказав один римський імператор, всі актори колись гинуть. Особливо коли пропозиція видовищ превалює над пропозицією хліба.
1.Програма
2 -11. Проповіді Дмитра Корчинського
12. Жалобна пісня
13. Проповідь
14. Будда. Сни і кохання. Версія 1.
15. Реп
16. Будда. Сни і кохання. Версія 2.
17. Кораблі.
Додав Art-Vertep 20 листопада 2004
