Автори / Тарас Антипович / Мізерія.
Прозовий дебют журналіста й літературного критика Тараса Антиповича – не кулінарна книга, попри назву, яка насамперед викликає салатні асоціації.
Мізерією могла б називатися країна, яку автор описує у своїй антиутопії. Країна, де люди прагнуть позбутися статі, дворічні діти приносять у дитсадок зброю і вчиняють теракти, натуральну їжу замінили таблетками «комбікорму», і все це давно не сенсації навіть для інформаційного потоку засобів масової інформації. Головних герої книжки – видавець Даблдекер, якого розшукує мафія, журналіст-невдаха Прунський і Шюзанна, яка мешкає під мостом на березі смердючого, забрудненого стоками каналу й збирає вторсировину. Ця трійця, оселившись у закритій після атомної катастрофи зоні, розпочинає нове життя, позбавлене зв’язків зі зовнішнім світом, амбіцій і необхідності жити в шаленому ритмі міської цивілізації. Мізерія – назва їхнього стану, коли тілесні потреби зведено до мінімуму, а мозок очищений від «інформаційної токсикації, яка шкідливіша за екологічне забруднення«, як зазначає в передмові автор. Така от ідилія майбутнього, втілена у країну-мізерію, де мізерні тілесні потреби гарантують душевний комфорт. Ідею книжки складно назвати новою, а засоби її реалізації – надто вишуканими. Надміру публіцистичний стиль, плакатність метафор, багатократне пережовування основної та єдиної ідеї твору. Але, якщо визнати це за концепцію, то сміливо можна дозволити втягнути себе приємній легкості стилю й динамічному сюжету.
«Випускники її вузу стали пересічними менеджерами середньої ланки. Як запевняли в презентаційному буклеті закладу, в цьому професійному прошаркові на той час була найвища потреба суспільства. Втім, Сюзанна швидко дійшла висновку: хоч вистріляй до ноги всіх менеджерів середньої ланки – в країні нічого не зміниться. Отож, опанування фаху стало лише занедбаним тлом для яскравішого досвіду.
Роман із бренд-менеджером-однокурсником (взаємне захоплення, любов у громадських місцях, викрадення чужого авто і кілька шалених виїздів за місто, нетривалий арешт однокурсника, сварка, розрив).
Роман із менеджером-викладачем (любов у громадських місцях, шалені виїзди за місто на його власному авто, аварія на дорозі, сварка, сумніви у доцільності взаємин із чоловіками, знову любов у громадських місцях, її зрада із колегою викладача, його зрада зі студенткою, сварка, розрив).
Роман із менеджером вищої ланки (відрахування з факультету за власним бажанням, початок професійної реалізації під керівництвом менеджера вищої ланки, зближення на корпоративному святі, любов у громадських місцях, подароване авто, шалені виїзди за місто, розбите авто, зрада в розбитому авто, сварка, розчарування в чоловіках, фінальний розрив із взаємною зрадою, отримання прощальних ляпасів від менеджера вищої ланки, як наслідок – втрата кількох зубів і дефект мови).
Починаючи з бренд-менеджера-однокурсника, протилежна стать полишала в ній просто таки фізичну прірву – відчуття великої ненаповненості. Це розчарування тільки міцніло. Чоловіки не могли заповнити пропонований нею душевний і тілесний простір, виявлялися несподівано дрібними. Здавалося, Сюзанна готова поглинути весь світ, прийняти в себе тотальну тілесну масу, а їй траплялися лиш куці чоловічі «цурпалки»! Переміна партнерів потвердила її висновки. Врешті-решт вона і висловила свою любовну аналітику менеджерові вищої ланки, болісно вразивши його сексуальне самолюбство. За що й була обдарована стусанами. Разом із чотирма зубами Сюзанна тоді втратила і дещо більше – звук «с». Новий рельєф верхньої щелепи з ним не впорювався, зрадливо шиплячи. Разом із тим, звуки «з» і «ц» залишилися неушкодженими. Так Сюзанна стала Шюзанною. А значить, розпочала рух у новому життєвому векторі. Бо ж зміна імені – це зміна суті».
Наталка Сняданко, «Львівська газета»
Додав Art-Vertep 03 січня 2008
