Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Товари Статті Інформація

Автори / Галина Пагутяк / «Слуга з Добромиля» - історична і «химерна» проза

Колись в українській літературі існувала історична проза – Павло Загребельний, Роман Іваничук, Роман Федорів, Володимир Малик… І точилась дискусія щодо «химерного» роману – роману, в якому народна демонологія переплітається з авторською фантастикою, а етнографічна шароварщина поступається місцем змалюванню історичного тла (як переконливо довів літературознавець Марко Павлишин, всі ці риси були присутніми хіба що в романі Валерія Шевчука «Дім на горі», тоді як, скажімо, «Позиченого чоловіка» Євгена Гуцала назвати «химерним» навряд чи можна). Роман Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля» є винятковим явищем в сучасній українській літературі – він продовжує лінію якісної історичної і «химерної» прози.

У романі переплітаються кілька часових площин – від ХІІ до ХХ ст. Автор надзвичайно майстерно вибудовує сюжетну лінію головного персонажа, утримуючи увагу читача і доводячи кожну колізію до логічного завершення (не дратує навіть «відкритий» фінал твору, адже він цілком вмотивований розповіддю в цілому).

Тяжкі повоєнні часи. Галичина. У Добромильській лікарні для психічнохворих з’являється дивний пацієнт. Він має магнетичний вплив на головного лікаря Олексія Івановича – обтяженого життям, обов’язками і поганим здоров’ям. Під владою чар незнайомця засинає вся лікарня – це потрібно, аби врятувати життя молодому повстанцеві, котрий разом із дружиною і сином переховується тут. Олексій Іванович робить потрібну операцію, а загадковий хворий розповідає йому про себе – міфічного Слугу з Добромиля, про якого знають усі довколишні мешканці.

Син «живого мерця» і відьми (якщо вірити Пагутяк, така істота називається дхампіром), народжений через три роки по смерті свого батька, він із дитинства був приречений стати вигнанцем і чужим серед людей. Людська злоба знищила його матір на вогнищі, а хлопець став слугою Купця з Добромиля – могутнього опиря. У власній істоті слуги поєднувалось людське й демонічне, надприродні вміння й досить сентиментальні переживання, адже він довго шукав свого місця в житті. Протягом століть він живе у світі, приречений на самотність (правда, відсутність любовної колізії все таки шкодить романові :), знаходячи розуміння лише в небагатьох таких же, як і він сам, опирів – наприклад, Купця з Перемишля (в якому Олексій Іванович несподівано впізнає самого себе!).

Основними антагоністами в романі є дві непоборні сили – сила Дракона та Золотих Бджіл, які протягом століть ведуть війну. У ХХ столітті зло в романі Пагутяк набирає цілком однозначних рис радянської імперії, слуги котрої ототожнюються з образом антихриста (скажімо, капітан НКВС, який отримує суто вампірську насолоду від крові та вбивств).

А ще в романі є численні подробиці з життя й побуту опирів, містичні перетворення, обмін тілами, відрубані балакучі голови, несподівані відкриття, таємниці, поєдинки та інше – для шанувальників готики і фантастики :). Загальне історичне тло – середньовічна Галицька Русь, монастирське життя, князівський двір, атмосфера українського бароко – для тих, хто цінує добру історичну прозу у традиції Загребельного (принаймні моя мама прочитала книжку з задоволенням і за два дні :).

І лише якщо ви твердо переконані в тому, що «Гаррі Поттер» не тому навчає ваших дітей, вам не варто читати роману «Слуга з Добромиля». Бо, як, ви вже напевно зрозуміли з короткого змісту, вурдалаки та інша нечисть показані у творі зовсім не негативно. Слуга з Добромиля – цілком симпатичний персонаж. Із розмов тубільців ясно, що для них побачити Слугу з Добромиля – те саме, що янгола (нам, татарам, як то кажуть…). Хоча й наприкінці роману все таки не зрозуміло, чим він так допоміг людям, котрі вимовляють його ім’я з трепетом і надією. Це питання турбує й Олексія Івановича, котрий опиняється причетним до когорти опирів:

«– А що ж він такого доброго зробив той Слуга з Добромиля? …

– Він має нас за людей, а не за бидло!» – відповідає йому працівниця лікарні Ганна (с. 317).

Таке ставлення, безумовно, надзвичайно цінне в умовах будь якої тоталітарної системи, але доказів гуманізму головного персонажа, як на мене, у романі замало… Зате багато роздумів про потребу, скажемо так, «мирного шошуществованія» людей поряд із опирями, бо ж «справжній опир – це мудрий віщун, котрий знає, на що треба витратити йому силу» (с. 89), а «теперішня церква не йде дорогою добра і не дає спасіння душі» (с. 171).

Окремо слід сказати про мову твору Галини Пагутяк. Рідкісний випадок, коли отримуєш справжнє задоволення від тексту, який не був перекладений з російської електронним перекладачем, і коли книгу можна дати студентам, не наражаючись на появу в деканаті розгніваної мами із запитанням «шо ето за украінскіє пісатєлі, коториє матюкамі пішут?» А проте, як завжди, без крайнощів не виходить, бо в тексті роману є… виноски. Які, напевно, мусили б тлумачити діалектизми. Діалектизмів у романі мало, і в принципі, навіть для людини зі Сходу України, котра здолала свого часу хоч один твір Ольги Кобилянської чи Івана Франка (маю сумнів, що інша аудиторія читатиме роман Пагутяк), вони зрозумілі («зле» – «погано», «відпираються» – «відмовляються» тощо). Решта виносок виглядають, м’яко кажучи, дивно: «кавалок» – «кусок», «стодола» – «клуня», «образи» – «ікони». Якщо вже літредактор видавництва «Дуліби» так сумнівалась у багатстві українського лексичного запасу читача серії «Дежавю» – «окраси бібліотеки літературного гурмана», то доречніше було б зробити зноску до слова «виссали» – «висмоктали» (ну просто щоб уникнути непорозумінь :).

Тетяна Трофименко

 
 

Додав Art-Vertep 31 січня 2008

Автори пов'язані с новиною

Тетяна Трофименко

 

Коментарi

31 січня 2008

Галину Пагутяк я якось не читала, проте опис роману (бо це саме опис, а не аналіз) мене зацікавив. Тобто функцію свою стаття виконала :)

Хочеться тільки поділитися шоком і сумом: як жахливо, що в нашій країні критерієм визначення матеріалу, необхідного для ознайомлення студентів, досі залишаються "розгнівані мами". Причому, судячи з тону авторки, консервативні сімейні цінності в ролі освітнього орієнтиру сприймаються як норма, як так і треба... Не дивно, власне, що нам, майбутнім мистецтвознавцям, свого часу на спецкурсі "Теорія та історія кіно" навіть словом не обмовилися ні про таких класиків, як Бунюель та Пазоліні, ні про таку видну особу епохи тотальних експериментів, як Воргол, не кажучи вже про знакових сучасників типу Лінча та Озона. Звісно, адже побачивши в конспекті вєліковозрастного дітяті аналіз короткометражної стрічки "Blow Job", більшість пор’ядних вкраїнських матусь в кому впадуть від сорому. Тепер мені ясно, звідки ростуть ноги в нашої багатогранної гуманітарної освіти...

31 січня 2008

занадто глобальні висновки з цілком рядової ситуації, як на мене)))
мені, наприклад, западло щоразу пояснювати мамам особливості естетики постмодернізму без жодної надії на взаємність, проте це не значить, що ми не розглядаємо сучукрліту...

01 лютого 2008

Може, й западло, але така вже тяжка викладацька доля :)
Висовки, може, й занадто глобальні, але однаково розглядати відсутність ненормативної лексики як плюс художнього твору - це якось дивно... До того ж, щодо глобальності висновків, то вони не те щоб з цієї "цілком рядової ситуації", а і з власної пам’яті про студентські роки теж. Над лекціями наших викладачів тільки сльози лити... Може, в Харкові щось ліпше, не знаю :)

01 лютого 2008

Тетяно, Куся ніколи не буває неправа, навіть якщо не читала Пагутяк. Така вже... доля.

позавчора о 12:42

Нещодавно прочитав цю книгу. На мене вона справила неоднозначні враження, бо сам проживаю в Добромилі і бував в тих місцях, що там описуються. Історія цікава, переплетена з історичними подіями. Цікаво звідки в автора виникла ідея створити головного героя, бо я ніколи не чув, щоб в наших краях колись були вампіри, носферату чи ще якась нечисть, і щоб вони іще комусь допомагали. Проте всяке у нас переказують...Тепер появиться іще одна легенда.

13 листопада 2009

Будь-ласка.дайте посилання на цю книгу!!=)

Art-Vertep
13 листопада 2009

Будь ласка: http://artvertep.com/shop/books/372/4186.html

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска