Автори / ДахаБраха / Скільки коштує щастя? (звіт з концерта гурту «ДахаБраха» у Дніпропетровську)
За 50 гривень можна купити дві палки ковбаси і батон.
За 50 гривень можна проїхати на таксі з одного кінця Дніпропетровська в інший.
За 50 гривень можна до шиї напхатися гамбургерами та картоплею-фрі у вельмишановному МакДональдсі.
За 50 гривень можна придбати три неліцензійні дівіді сумнівної якості.
За 50 гривень можна отримати суцільний півторигодинний оргазм від живої музики гурту «ДахаБраха», наспіватися, накричатися, відчути нестримний потік енергії музикантів і гордість за Україну, що такий гурт народився саме в НАШІЙ країні, і грає саме НАШУ, УКРАЇНСЬКУ етнічну музику.
Це я до чого… Сумно якось вийшло, що напередодні приїзду цього чудового колективу в Дніпропетровськ (довгоочікуваного приїзду, бо давно вже «ДахаБраха» не давали у нас концертів) на деяких міських культурних сайтах почалися дебати на тему: чи дорого це, півсотні гривень, чи ні? При цьому, деякі вельмишановні дніпропетровські громадяни запевняли, що мистецтво повинно жити за рахунок святого духу.. ой… тобто натхнення, а ніяк не заради грошей. І харчуватись, одягатись митцям зовсім не обов’язково. Не кажучи вже про те, що ходити містами в рамках туру повинні пішки (як кобзарі), і виступати напевно виключно на площі Леніна, бо за оренду приміщення також треба платити. А записувати якісні диски (котрі, як відомо, коштують недешево, а потім все одно тиражуються піратами та гуляють інтернет-мережею) – це взагалі від лукавого. Навіщо ж талановитому гуртові студійний запис?
При цьому ми, українці, готові платити до 700 гривень за квиток на якусь там Лоліту Мілявську в Оперному, чи Валерія Меладзе (вже мовчу про вірогідність фонограми на подібних концертах). І активно запрошуємо західних зірок за неймовірні суми гонорарів. За даними СМІ, найвищий гонорар в Україні запропонували за київський виступ Лучано Паваротті, тенор отримав близько $500 тис. Стінг «коштував» до $500 тис., Енріке Іглесіас — $200-300 тис.
І при цьому нас «душить жаба» заплатити 50 гривень за півторигодинний живий виступ унікального в своєму роді українського гурту! Гурту, якого не раз намагалися «залишити» у себе європейці різних країн, пропонуючи вигідні контракти під час виїзних концертів!!! Сумно і соромно. Не знаю вже, хто привчив українців до постійного бажання отримати все й « на шару», але хочеться сподіватися, що це не типова риса українського (чи дніпропетровського) менталітету, а окремі поодинокі випадки.
В принципі, суботній концерт «ДахаБраха» це повністю довів, адже шанувальників укркультури, котрі від цих п’ятидесяти гривень не обідніли, вистачило з головою – зал Рок-кафе був заповнений вщерть. Те, що відбувалося того дня, більше схоже на масовий кайф без підтримки жодних психотропних засобів. Головним психотропним джерелом стала музика, бо вона фактично доводила присутніх до стану розумового помутніння. Сказати, що етно-хаос від «ДахаБрахи» був сприйнятий у Дніпропетровську на «ура» - не сказати нічого. Музика, яку магічним чином створювали за допомогою індійських таблів, будійського гонгу, віолончелі, маракасів, російських трещьоток, акордеонів і цілої купи ударних (розміром більших за дівчат, що на них грали), відлунювала своїм неймовірним ритмом десь всередині і вже після першої пісні цей ритм «спіймали» всі, і злилися в ньому єдиним суцільним організмом. Здається, навіть музиканти не очікували такого палкого прийому в нашому східному місті.
По закінченні передбачуваної програми «ДахаБраху» не відпускали ще довго: прийшлося і «Ягудки» по другому колу зіграти, а потім іще раз на сцену повернутися, і ще, і іще. Концерт закінчувався вже при ввімкненому світлі, а дніпропетровська публіка все благала музикантів не йти. Навіть не пригадаю в Рок-кафе подібного гарячого прийому будь-якого заїжджого гурту. Напевно, всі обставини в той день зійшлися: і настрій музикантів, і склад публіки, і планети якимсь потрібним боком повернулися. І жодними грошима цього стану не оціниш. Хіба можна оцінити почуття ЩАСТЯ?
Після такої чудової події виникло нестримне бажання відвідати нашу чарівну столицю Київ, саме з метою побувати у театрі «Дах», в якому грає «ДахаБраха». Хто зі мною?
Тетяна ГОНЧЕНКО, «Політичний Дніпропетровськ»
Фото Святослава Зоркого
Додав Art-Vertep 26 лютого 2008
Про автора
Світ виникає з хаосу. Музика постає з душі етносу.
я перепрошую, звісно, але стаття просто жахлива. єдине - хочеться подєкувати за нагадування купити продукти.
якось аж шкода, що після такого концерту Вам, Тетяно, нема про шо розповісти...