Автори / Брати Капранови / «Автопробігом – по безкнижжю та нехлюйству!»
Україна нібито вже знає про існування Всесвітнього дня книжки, але святкує його, м’яко кажучи, без зайвого ажіотажу – ані привітання від Президента, ані звернення Кабміну, хіба що окремі ентузіасти на місцях проводять акції. А святкувати нам є що – адже 23 квітня ми шануємо не тільки Шекспіра та Сервантеса, але й Григорія Тютюнника, який народився саме у День книжки, і Михайла Коцюбинського, який помер у цей день, і нині живих Андрія Куркова та Василя Кухту.
Не дочекавшись від офіційної України привітання, київські письменники вирішили відзначити свято книжки по-своєму. Вони провели символічний автопробіг під гаслом «Автопробігом – по безкнижжю та нехлюйству». Класика завжди актуальна – на те вона і класика, тому очолити колону письменницьких машин доручили «Антилопі Гну» українського виробництва – «горбатому» запорожцю, перетвореному на кабріолет.
Погода у День книжки повністю відповідала ситуації на книжковому ринку – дощ, холод та сильний вітер, який вивертав дерева з коренем. Але це не злякало письменників – бачили вони і не такі лиха на своєму шляху до читачів, і головне – не злякало численних представників преси, які висвітлювали подію. Півтора десятки телекамер, радіо, не кажучи вже про колег-газетярів, як приємно, що книжка може викликати такий ажіотаж.
Все розпочалося на Подолі, поблизу Києво-Могилянської академії, у якій рік тому існувала найкраща українська книгарня міста. Тепер там замкнені двері, а отже урочисте відкриття автопробігу почалося з покладання вінків та лампадок до загиблої книгарні, а також встановлення там меморіальної дошки з лаконічним написом «Тут була книгарня». Щоправда напередодні події адміністрація Могилянки швиденько наліпила на колишню книгарню табличку «незабаром відкриється», але враховуючи, що двері замкнені вже рік, і замкнулися вони за злою іронією долі саме у Рік української книжки, ця табличка більше нагадувала фіговий листочок – адже на вікні, яке колись було вітриною, досі зберігся останній крик загиблої – аркушик з написом «Книгарня закривається через відмову адміністрації академії продовжити договір оренди. Хвилиною мовчанки письменники пом’янули усі книгарні, що загинули у нерівній борні з банками, бутіками та місцевою владою, і автопробіг взяв старт.
Командором автопробігу призначили Андрія Куркова, який саме відзначав день народження. Яна Дубинянська подарувала йому квіти, Юрко Покальчук сказав промову, а брати Капранови заспівали «Многая літа». Командор дав команду «по машинах», вимахнув прапором та кавалькада стала пробиватися через пробки вгору на Хрещатик, до місця найзапекліших книжкових боїв – останньої хрещатицької книгарні «Знання».
Перед книгарнею, попри холодний вітер і дощ таки відбувся виступ агітбригади пробігу – Світлана Поваляєва читала прозу, а Борис Гуменюк та Сергій Пантюк – поезію, причому останній це робив з такою експресією, що земля буквально тремтіла. Анатолій Дністровий, Ірен Роздобудько, директорка «Знання» Світлана Вархолова та інші учасники пробігу роздавали інтерв’ю направо та наліво – просто як голлівудські зірки. Привітавши книгарню квітами, пообіцяли і далі боронити книгарню від рейдерів, а якщо треба, приробити до «Антилопи Гну» кулемета та відстрілюватися «до останнього письменника».
Наступною зупинкою автопробігу стала книгарня на вулиці Пушкінській, яка народилася саме у Рік української книжки, і таким чином стала символом сподівань на краще. Тут письменників та журналістів чекала гостинна директорка, голова Товариства книголюбів Любов Трофімова, яка пригостила водіїв дитячим шампанським, а решту – справжнім. Письменники з задоволенням підняли келихи за День книжки та новонароджену книгарню і поспішили до Кабінету міністрів – місця фінішу пробігу.
Зрозуміло, що ніхто не розраховував на теплий прийом з боку Уряду, але коли міліція стала відганяти учасників автопробігу та журналістів від Кабміну, настрій дещо зіпсувався. Організаторам врешті вдалося переконати бравих міліціянтів, що нічого страшного не відбуватиметься – просто привітають Уряд з Днем книжки і все. Вони довго не вірили, що це не демонстрація протесту, і врешті сказали, що такого за всю історію не було – щоб люди прийшли вітати Уряд, а не ганьбити його.
На цьому і домовилися. Вітер виривав прапори з рук, не давав говорити, однак на порозі Кабміну з’явилася постать у світлому плащі, і люди зааплодували. Ні, це була не Тимошенко і не Васюник – яка їм справа до якогось там Всесвітнього дня книжки! Це був, як висловився хтось з письменників «єдиний чоловік у Кабміні, який має документ, що він розумний» – радник Віце-прем’єра Максим Розумний, за сумісництвом поет і гарний друг багатьох учасників пробігу. Саме Максим Розумний прийняв лист-привітання та подарунок для членів Уряду – книжки Покальчука, Капранових, Куркова, Роздобудько, Поваляєвої, Пантюка, Дубинянської, Гуменюка та Дністрового з власноручними дарчими написами. У такий спосіб письменники спробували нагадати владі, що попри її діяльність в Україні ще збереглися книжки, а також про те, що непогано було б виконати Указ Президента «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні», який з 2006 року лежить без руху у надрах Кабміну.
На цьому автопробіг завершився, журналісти побігли до редакцій сохнути, грітися та обробляти багатий улов, а письменники – по наступних акціях, адже у День книжки гріх сидіти склавши руки і чекати, поки слава сама постукає у двері.
Отже перший автопробіг, організований «Другом читача», можна сміливо вважати вдалим. Привернути увагу телебачення та газет до книжки сьогодні дуже складно, і коли бачиш, як не політик, а письменник стоїть перед купою мікрофонів і відповідає на запитання журналістів – душа радіє. Навіть якщо це відбувається раз на рік.
«Друг Читача»
Додав Art-Vertep 24 квітня 2008
Про автора
Брати Капранови. Народилися 24 липня 1967 року в Дубосарах, Молдова. Закінчили Уральський політехнічний інститут і радіотехнічний факультет Московського енергетичного інституту.
