Учасники

Автори / Ярослав Гашек / Ми говоримо Гашек - маємо на увазі Швейк, говоримо Швейк – маємо на увазі Гашек

Біографія письменника складалася з вигадок й анекдотів його друзів з празьких пивних. Багато що перекручено й спотворено у намаганні не зменшити веселощів й доброго гумору, якими були насичені як зовнішній, так і внутрішній світ Ярослава Гашека. Але хіба зможуть такі «спогади», а краще сказати – міфи, розкрити особливості художньої манери чеського письменника Ярослава Гашека. Чому його гумор так добре розуміють чехи і чому став таким «чеським» гумор людини, який велику частину творчого життя провів у Росії та Україні?

Гашек створив яскравий новий літературний тип. Ім’я Швейка набуло загального сенсу. Є такий красномовний малюнок: земну кулю підтримують Дон Кіхот, Гамлет і Швейк - три кити, три уособлення різних сторін людського духу - віри, сумніву і гумору. Швейка зараз відносять до числа самих знаменитих світових образів, що стали загальнозначущими символами.

У традиціях слов’ян центральної Європи нема образу дурня як головного героя. Ця істота дуже до душі ледачим й неспроможним до самовдосконалення народам. Образ Швейка володіє такою примітною особливістю. Є в ньому щось споконвічне, первозданне, що веде кудись удалину, усередину, чи ледь не до простоти російських народних казок і архетипів. Читач, якщо і не усвідомлює, то підсвідомо відчуває в романі щось родинне по образах «розумних дурнів» з фольклорної казкової традиції. Щасливий і спритний солдат, що у воді не тоне й у вогні не горить, і самого чорта перехитрить, і навколо пальця обведе – це наш солдат. Тільки герой Гашека свої здібності і кмітливість націлює не на ратні подвиги, а на осміяння війни і солдафонського насильства. Та й відбуваються всі його пригоди не в сивій давнині, а в справжній сучасності. Гашек йшов не від фольклорних і літературних зразків, а безпосередньо від живучої й у сьогоднішній свідомості народної сміхової стихії.

Ярослав Гашек - дивний письменник. Сучасникам навіть здавалося, що він не цілком серйозно відноситься до літературної творчості і займається нею, немов не бажаючи занадто перетруджувати себе. Він не схильний був просиджувати над рукописами дні і ночі. Не визнавав ні планів, ні чернеток і писав усе відразу набіло. Написаного практично не правив і взагалі волів проводити велику частину часу не над листом паперу, а на людях, у богемних компаніях, у мандрівках і т.д.

У літературних колах Гашека довго не хотіли визнавати своїм, а тим часом пройде яких-небудь два десятиліття з моменту появи його перших оповідань. Бертольт Брехт запише у своєму щоденнику: «Якби хто-небудь запропонував мені вибрати з художньої літератури нашого століття три твори, що на мій погляд представляють світову літературу, то одним з таких творів були б «Пригоди бравого вояки Швейка» Я.Гашека». Серед празьких інтелектуалів 20-х рр. минулого століття відкрито зізнавалися у своїй симпатії до Швейку лише одиниці, зате серед них були Макс Брод й Франц Кафка.

Кажуть, що документально доведено, що існував реальний Йозеф Швейк - празький ремісник, знайомство з яким, що відбулося в Гашека ще в 1911 році, і дало імпульс до створення циклу оповідань про бравого солдата Швейка, де вперше з’являється цей персонаж. Але Гашек, як з’ясувалося, зустрічався зі Швейком-прототипом і в Росії, де в 1915-1919 роках Швейк теж знаходився в полоні, а потім у добровольчих чехословацьких частинах. Нова «зустріч» зі Швейком спонукала Гашека знову повернутися до розробки цього типажу, завдяки чому виникла повість «Бравий солдат Швейк у полоні», написана і видана Гашеком у 1917 році на Україні.

Так, це правда, така ж сама «правда», як і те, що кожний, хто прожив у Празі, Чеських Будейовіцах, або в Угржинівці більше тижня обов’язково зустріне свого приватного «Швейка», хоча б того, що з’явився у вересні 2007 року самим великим малюнком на майдані. Так усі мешканці цього міста відмітили приїзд до них онука Ярослава Гашека Ричарда: розміри креслення тридцять на двадцять метрів.

3 січня 1923 г. Гашек помер. На поховані було небагато людей. Друзі Гашека не повірили повідомленням про його смерть – подумали, що то чергова містифікація.

Еміль Пік, «ХайВей»

Додав Art-Vertep 29 квітня 2008