Автори / Мистецьке об'єднання Дзиґа / чотири дні з життя етно-джазової республіки - «Флюгери-2008»
НУ ЯК
Були на «Флюгерах»?
Якщо так, то вже знаєте якого драйву та кайфу можуть дати чотири етноджазові дні. Спогадів і вражень вистачить на рік. А коли таки не вдалося потрапити в епіцентр етно-джазового урагану на ймення «Флюгери Львова», вмощуйтесь зручніше і читайте, що Ви прогавили.
Та-а-а-а-ке могло бути тільки на «Флюгерах»: лондонський блюз від «Julian Thomas&Friends» у супроводі галицького симфонічного оркестру «Leopolis», джазові біг-бенди понад 20 чоловік, чарівна ведуча, яка сходить зі сцени розмовляти з публікою, консул Польщі, котрий бере участь у джем-сейшенах, музики, які під час виступу проводять майстер-класи з етнічних танців, діти, які кричать що люблять джаз, зворушливі виступи «на біс», і публіка, що годинами не розходиться навіть після завершення концертів.
Тут світові зірки, на зразок Кена Вандермарка, стають простими і безпосередніми людьми, львівські майстри завернутого джазу – жартунами, а фолкові музики – філософами.
Де ж ви ще побачите щоб, письменник Юрій Іздрик давав нічні концерти під супровід віршів Галини Крук, «Мертві Півні» збирали на «сніданок» о десятій ранку повну площу фанатів (і це на сьомий день хмільного загальнольвівського святкування), а на джем-сейшени бажає залишитися стільки музикантів, що не вистачає місця на сцені.
Але про все по черзі.
НАСТРІЙ
Уявіть собі Львів, який святкує свій День Народження. Урочистості, концерти, переповнені кнайпи, сила екскурсій та народних строїв, наманікюрених левів і розцяцькованих туристів, вуличних театрів і стихійних експромтів…
Нарешті настає вечір і ти, втомившись від святкового гамору та колотнечі, неначе ветеран визвольних змагань доповзаєш до своєї джазової криївки і розчиняєшся в музиці, ароматі кави, сигар та весняного цвіту…
Високий “біг-бен” Ратуші, мерехтіння свічок, поважні пани ностальгійно попивають коньяк, молодь із пивом розміщується просто на землі, джазові мелодії огортають тіло і заповзають до середини, раптом піднімаєш голову і бачиш над цим всім спокійне зоряне небо...
ДІЙСТВО
З 1 по 4 травня у Львові вітри джазу і фолку, викликані Шостим Міжнародним Фестивалем «Флюгери Львова», окрім традиційно львівських дощів, принесли зливи емоцій, хмару доброї музики, а для бажаючих відірватись на всі 40% – ще й опади.
1. Відкриття фестивалю ознаменувалось цілими натовпами музикантів на сцені та ліричним настроєм публіки. А ось і підстави: мелодійний вступ від львівських «Dzyga Imagine», які навіть спробували заміксувати під джаз гуцульські мелодії, насичений та якісний «стереозвук» від досвідчених джазменів біг-бенду під керівництвом Романа Хабаля, бадьорі та знані мелодії юного біг-бенду студентів Львівської Національної музичної Академії під керівництвом завзятого Володимира Конончука.
А далі – виступ британського блюзмена Джуліана Томаса, який до Львова приїжджає з такою регулярністю і вже має стільки фанів, що, напевне, скоро тут і залишиться жити. Наскільки встигав спостерігати за публікою, рекордна кількість цілунків-обіймів була виконана під захмарні ностальгійно-сентиментальні наспіви Джуліана у супроводі вишуканої гри «Леополісу».
2. Чистий та правдивий джаз наповнював весь об’ем внутрішнього дворику Ратуші друго дня. Розпочалось все плавно і акустично із гітарних композицій у виконанні всеукраїнського лауреата із Запоріжжя Віктора Паламарчука та всеберлінського лауреата, відповідно із Берліну – Арно Шмідта. Так воно було – ніби й майтерно, але трохи сумно, далі пішло зростання драйву та темпу. На сцені з’явились «МТ-3». Мені сказали, що назва розшифровується не як «МашиноТракторний – Завод», а «Максим Твердун – три людини в колективі». Потужно і якісно – так казали знавці джазу.
Після них те, як треба грати показали ветерани львівського джазового руху «Dzyga Jazz Quartet». Єдине, що можу сказати: «досвід не купується». До речі про досвід, – неначе Олекса Довбуш з бас-гітарою замість топірця на сценічній полонині височіє постать Юрія Шаріфова, а опришки «Open Blues Band» валять якогось такого «тєжкого» блюзу, що «АС/ДС» ховається в бульбі.
Ну ось і дочекались фанати завернутого фрі-джазу: спеціально на «Флюгери», із далекої Америки приїжав провідний майстер джазової імпровізації та володар престижної музичної премії МакАртура, саксофоніст Кен Вандермарк. Цей джаз можуть зрозуміти тільки вибрані, а всі решта – просто взяти пива і відриватись.
3. Етно-день. Дивно, як у Ратуші не повилітали вікна. Здавалося, що дворик такої кількості людей не вмістить, а нарід вилізе танцювати на сцену. Драйв пішов із перших хвилин, коли «Бурдони» із цілою купою екзотичних інструментів завалили гуцульських мелодій, а «львів’яни та гості міста» ушкварили щось на зразок аркана.
«Русичі» привезли з Білгорода-Дністровського пісню про Січових Стрільців :) і цілу низку народних шлягерів. В цьому й секрет їхнього успіху – відомі пісні під моторні рифи, ну хто зможе залишитись спокійним. Тим більше, що з хлопцями колегує пів-Львова. І ще важчий народний фолькльор у переспівах «ДримбиДаДзиги», – словами не скажеш, хіба кричати «Україна-а-а-а-а-!!!» і рвати на собі гамівну вишиванку.
«ГуляйГород» привіз пісні із вже неіснуючих сіл, затоплених Кременчуцьким водосховищем. Хлопці з оселедцями на сцені – хлопці з оселедцями під сценою і люське море, яке розхитується на че в шторм. «Чорноморця» моли б і не співати – просто оголосити, бо кожна жива душа вважала своїм святим національним обов’язком викластись у цій пісні так, що в ній потонуло все навколо...
І от, коли ніби вже вгамувалося, Юрко Іздрик сідає за клавіші, Галина Крук читає вірші, на проектор висвічуються якісь глюкануті зображення, а люди хитаютьсчя в ритмі тексту. Північ.
4. Будильник задзвенів і кілька тисяч заспаних фанатів Барбари, Чайки, «Старенького трамваю» та «Б’ютіфул Капати» підскочили на ліжках, щоб встигнути на «Прокидання Мертвого Півня». Стільки людей зранку не було у Львові на жодній акції – і в цьому можна бути абсолютно впевненим. Не вірите – питайтеся в очевидців.
А з шостої вечора «Флюгери» продовжили бурхливу діяльність в рамках «днів Європи». Кислотно-солодкий «Шоколад» міг би пропалити «Казантип» чи «Мейдей», але тут рідний львівський ейсід-джаз просто зібрав усіх друзів, знайомих і друзів знайомих, яких вистачило на цілу площу та глибокогортанні крики «біс». Опісля публіку тішили віденські батяри «Heimwehtropfen», котрі окрім європейської вуличної пісні виявили майстерність у вигуках «д’якую» та вилізанні на контрабас. За що отримали «респект» від публіки.
Польський ф’южн-джаз від «Sing Sing Penelope» повністю забралв у людей всі вияви вищої нервової діяльності, ввібгаши їх у плавну і суцільну фантасмагоричну композицію, з якої нарід отямитвся завдяки енергійним литовцям «Volki Bekesh». Литовці ще довго після витупу ходили в ейфорії, обіймали кожного українця і казали «спааасібі друже», але «дякую» та «біс» у їхній бік лунало, аж доки не почався джем.
От ніби й джем-сейшен закінчився, і на сцені світло згасло, а люди не розходяться. Звукачі рубають жорсткого металу, а нарі у відповідь починає «Сінне Шоу» - земля на території фесту була всипана сіном з карпатських полонин (естетично-ароматична фішка від організаторів). За ударні сідає патріарх львівського року – Надольський і відрив йде далі ... аж поки повністю не вирубують світло. Все. Нарешті все. «Флюгери» завершились ефектно.
ЛЮДИ
Тих людей бачиш лише раз на рік і лише на «Флюгерах»: статечні львівські поціновувачі джазу, родини із дітьми, митці, письменники, польські туристи, що кожного року приїжджають до Львова спеціально на фестиваль, і основне – молодь. Різнобарвна маса нестандартних виглядом і мисленням осіб, які вміють танцювати дивно і експресивно, змінюючи ритми і рухи відповідно до несподіваних джазових заворотів. Потрапляючи на «Флюгери» вперше просто дивуєшся, що є стільки людей, схожих на тебе. Вже через годину, ти розумієш, що всі довкола стали єдиним організмом, що живе одними й тими ж ритмами. А наступного року просто не можеш не потрапити на фестиваль і посміхаєшся кожному знайомому обличчю, як старому другові.
І НАМІРИ?
Живий і щирий, але від того не менш елітарний фест, вже роками зберігає свій колорит завдяки постійним перевтіленням, метаморфозам, та несподіванкам. Воно й не дивно, адже «Флюгери Львова» є дитям легендарного мистецького об’єднання «Дзиґа», завдяки якому Львів асоціюється не тільки з історією, але й з авагнардною культурою.
Отож, якщо Ви маєте наміри ще раз пережити зі Львовом кілька святкових днів, відчути як його серце б’ється у ритмах фолку, побачити як кам’яні леви засинають під джазові мелодії, а флюгери на дахах столітніх будинків розкручуються джазовими вітрами, – «Флюгерів Львова - 2009» Вам не оминути.
Чекайте і не забувайте, що мріїї збуваються! Принаймні, на «Флюгерах».
Враження: Юрко ВовкоГон
Фото: Орест Калиняк
Додав Art-Vertep 11 травня 2008
Про автора
Є такий осередок, який більш ніж кафе, ніж галерея, ніж клуб, ніж продюсерський центр… Це місце, де можна реалізуватися, що, власне, і відбувається.
