Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Афіші Товари Статті Інформація

Автори / Марія Матіос / «Трагедія, адекватна історії», або «Спроба батога для нації» від Марії Матіос

Львів стане третім після Чернівців і Черкас обласним центром, де глядач зможе побачити виставу за романом Марії Матіос «Солодка Даруся». Роман став «кращою книжкою року» 2005-го, здобув Національну премію України імені Т.Шевченка, визнаний найкращою художньою книжкою останнього 15-річчя, яка вплинула на український світ.

Книга витримала чотири перевидання загальним накладом близько ста тисяч примірників.

«Солодку Дарусю» перекладено російською мовою і презентовано в Москві, де критика розглядає її «як важливу репліку в російсько-українському діалозі». На черзі – вихід книги сербською та англійською мовами, частина роману перекладена мовою ідиш.

А далі була інсценізація роману на сцені Чернівецького обласного музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.

«Після прем’єри «Солодкої Дарусі» за кулісами плакали актори. Переповнений зал театру стоячи аплодував понад 20 хвилин», «На прем’єрі Марічка Матіос переконалася, що Чернівці її люблять не менше, ніж Львів і Київ», «Солодка Даруся «зірвала» не тільки Чернівці, а й Черкаси» - такими були відгуки української преси на театральну версію «Солодкої Дарусі».

Як вважає сама Марія Матіос, «кожна інтерпретація цієї великої людської драми, якою насправді є моя «Солодка Даруся» - це самота кожного глядача перед безоднею своїх власних роздумів про життя і його цінності. А самота зі своїми думками схожа на самоту людини в церкві перед образом Божим».

Львівська публіка побачить виставу 28 та 29 травня у театрі ім.М.Заньковецької.

Преса про «Солодку Дарусю»

“Востаннє я почувала себе так після “Чорнобиля: хроніки майбутнього” (Світлана Алексієвич). Дочитати до кінця не могла. Я не могла тримати книгу радіоактивної сповіді, яка десь умертвила мене так, як це сталось із цією територією і з цими людьми. Між мною і Солодкою Дарусею відбулося щось схоже."
Дзига.net., 1 квітня 2004.

“…Такі твори дихають, як безодня, непроглядною, запаморочливою глибиною. Ти не зірвався зі скелі, не впав, але переживаєш свій перехід над прірвою, ніби падіння, від якого нема порятунку. …Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів”.
Дмитро Павличко, Літературна Україна, 20 січня 2005.

“Цю книгу прочитали Ліна Костенко, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Микола Жулинський. Усі єдині в одному: в сучасній українській літературі з”явився справжній шедевр”.
Літературна Україна, 2 вересня, 2004.

“Після цієї книжки хочеться або когось застрелити, або самому повіситися”
Павло Загребельний.

“Якби була на те моя воля, газетну площу всіх видань, що вміщуватимуть згадку про цю книжку (а що писатимуть – сумнівів немає), я би залишила незайманою, аби на тлі метушних дрібнозерняткових повідомлень про початок посівних чи кінець виборів просто написати: розгорніть книжку Марії Матіос Солодка Даруся”.
Книжник-ревю,ч.5-6, 2004.

“… це книга, що її, без перебільшення, варто назвати найбільшою подією в українській прозі кількох останніх років… це книга-метафора для всеукраїнської новітньої історії. Три новели викладають події у детективній послідовності навпаки… Ця книга добре надається до екранізації як у стилі “поетичного кіно”, так і у більш сучасній інтерпретації. Мова… захоплює і примушує проковтнути твір на одному подиху, а лише потім помічаємо і майстерно збудований сюжет, і глибину історично-психологічного підтексту”.
“Львівська газета”, 10 березня 2004.

“Творча активність і різнобічність Марії Матіос останнім часом подиву гідна: жіночий роман, психологічна новелістика, еротична проза, поезія, книга кулінарних рецептів… Але від Солодкої Дарусі я отримав неабияке естетичне задоволення, яке вже давно не отримував від сучасної української прози…
…всі великі романи в історії світової літератури мали трагічну підоснову… відчуття смаку і міри у виконанні трагічного тексту, а також тонке зображення характерів ключових образів… - і є тим ключовим, що вигідно вирізняє новий роман Марії Матіос на тлі нашої сучасної прози”.
“Книжковий огляд”, ч.3, березень, 2004

“Український літературний світ уже почав лікування постмодерністських метастаз і став потребувати чогось більш органічного й патріархального. От і отримали блискучу прозу, яку не читали, мабуть, від часів Стефаника. Прозу, написану ТАКОЮ блискучою мовою, яка примушує плакати й сміятись, немовби переживати все самому. Здається, і Аристотель позаздрив би такому очищенню душі стражданням”.
Книжник-ревю,ч.8, 2004.

“…Це - Солодка Даруся непередбачуваної Марії Матіос. Назва, особливо з огляду на скандальний “Бульварний роман” цієї письменниці, абсолютно оманлива. Якщо можна знайти геть протилежні за будь-якими критеріями твори – то це саме той випадок. Утім, три речі залишаються спільними: увага до жіночої долі, не менша увага до живої – не літературно-дистильованої – української мови та вимови, а також високий художній рівень”.
“Книжковий клуб +”, ч.3, 2004.

“Ох же ж і запахнюща її проза – меди зброджені! Щебетлива авторка йде від традиції й приходить до гостро актуальних тем, у тому – її покликання – сучасне народознавство. Якось їй так вдається випірнати з ментальної патріархальності ще тою столичною штучкою!”
Поступ, лютий, 2004

“…така мініатюрна жінка, а пише, як потужний мужчина”.
Роман Іваничук, “Молода Галичина”, лютий, 2004.

“Марія Матіос досягла справжньої майстерності. Це не іронія. Їй вдалося дати читачам те, чого вони спраглі. Ні – не відчуття щастя, а розуміння страждання. Її Даруся – образ майже біблійний. Варіант Христа та його Голготи. Авторка пішла на ризик. Заради українського читача вона, фактично, відмовилася від його колег за кордоном”.
Книжник-ревю,ч.8, 2004.

“Упевнений, читач захоплюватиметься стилем авторки, а саме, експресією розповіді. Подекуди видається, що стиль у неї як самоціль. Він може існувати поза сюжетом та композицією... Ми ствердимо, що так пишуть або навіжені, або генії”…
“Книжковий огляд”, ч.3, березень, 2004

«Вона пише…як Марія Матіос… Більше ніхто так не вміє писати, бо більше ніхто не вміє саме так відчувати… і розповідати про свої власні почуття… і про почуття чужі, які стали невіддільними від життя і почуттів письменниці. Більше ніхто не має такої мови і такого серця. І при цьому мені здається, що навіть у вимірах такої самобутності є дві Марії Матіос. Одна боляче і страшно пише про трагедію українського народу… Друга нещадно препарує свою душу, добуваючи з неї гіркі і солодкі ягоди самопізнання».
«Літературна Україна”.

“Солодка Даруся і Бульварний роман справді відрізняються, хоча драма Солодкої Дарусі бодай дотично перегукується із небульварною правдою Бульварного роману”.
“Ратуша”, 19-26 лютого 2004.

“Спроба батога для нації – ось чим є книги Марії Матіос. Батіг – а що ще може отямити раба? І чи можна взагалі пробудити в ньому гідність і гонор причетності до власної нації? Її книги…це удар і виклик”
“Голос України”

“Солодка Даруся” – це хрестоматійний твір для курсу української літератури. Хрестоматія і крапка. Кращого роману за останні років 20 в українській літературі не було. Марія Матіос представила трагедію, гірку і страшну, як це буває тільки в житті. Трагедію, адекватну історії”.
“Україна молода”, 26 травня 2005.

РОСІЙСЬКА ПРЕСА ПРО «Солодку Дарусю» і «Націю» в перекладі російською мовою

«Мария Матиос на Украине – известный бренд, ее книги – лидеры продаж. «Солодка Даруся» - книга про любовь, про братоубийственное время – заслуживает нобелевки. Текст, который должен был рано или поздно появиться, чтобы рассказать, как наши общие предки умирали и как они убивали.»
hippi.ru, 25.11.2007 – о русском издании книги Марии Матиос «Нация».

«В Москве произошло событие, которое еще несколько лет назад было бы вряд ли возможно. Знаковость московского события состоит в том, что, по сути, впервые российский читатель, познакомился с трагическими событиями, которые происходили на Западной Украине после окончания войны с нацизмом не с подачи официальной советскогй коммунистической пропаганды, а из рассказа художника».
Российско-украинское обозрение «Гуляй-Поле», 29 октября 2007.

«Это вроде бы все те же самые персонажи Гоголя двести лет спустя. Но вот загадка: власти совсем нет места в малороссийских новеллах Гоголя… Для Марии Матиос судьба ее галичан – тяжелая, кровавая – много важнее судьбы Империи. Но не это ли роднит ее также с Распутиным или Астафьевым? Все отличие: персонажи Астафьева живут в России. И давит их к земле, прогибает собственная власть. Для персонажей Матиос главное зло – это тоже власть. Автору невыносим сам принцип того, что человек может быть поставлен над другим человеком – и имеет полное право распоряжаться чужой жизнью».
«Независимая газета» (Москва), апрель, 2007

«Нация»… Само название ее и привлекает, и настораживает, не правда ли? Я прочла ее за ночь, не отрываясь ни на минуту. Быть может, впервые для нас появилась возможность понять, хотя бы в какой-то степени, что происходило в действительности в Западной Украине в те сложные, противоречивые, драматические 40-50-е годы. Невозможно жить, не попытавшись разобраться в ситуации. Кто мы? Откуда мы? Что нас связывает? Что разделяет? А ведь мы даже у себя дома не всегда понимаем, что с нами происходит».
«Молодежь Эстонии», ноябрь, 2007

 
 

Додав Art-Vertep 15 травня 2008

Про автора

Корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші надрукувала у 15 років.

Автори пов'язані с новиною

Драматичний театр ім. Марії Заньковецької

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска