Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

MP3

Піккардійська терція Гранули (кавер-версія пісні ТНМК, 2009 р.) 13,41 Mb
Піккардійська терція Sole Mio (2007 p.) 3.75 Mb
Піккардійська терція Moon River (2007 p.) 1.23 Mb
Піккардійська терція Шаляла (2003 р.) 7.65 Mb
Піккардійська терція Горіла сосна (2006 р.) 5.16 Mb
Піккардійська терція Santa Clause is coming to town 3,66 Mb
Потік Афіші MP3 Товари Інформація

Автори / Піккардійська терція / Піккардійські етюди

20 травня львівський акапельний колектив «Піккардійськая терція» презентує в театрі ім. Горького свій новий альбом «Етюди». Напередодні концерту «Афіша.dp» поспілкувалася з художнім керівником «Терції» Володимиром Якимцем.

- Вас де зараз частіше можна почути живцем - в Україні або на Заході?

- Зараз - в Україні. А ще п'ять років тому була абсолютно протилежна ситуація - в тій же Польщі, наприклад, ми давали значно більше концертів, ніж тут.

- Так, по цей бік кордону вас було не видно і не чутно. Зате тепер все інакше: до Дніпропетровська, наприклад, «Терція» за останній рік приїжджає вже втретє. По-вашому, щось міняється в українському шоу-бізнесі?

- Загалом, так - не зважаючи на всі економічні проблеми, думаю, справи в українського шоу-бізнесу йдуть на лад. В усякому разі, «Піккардійськая терція» не скаржиться: нас стало більше в теле- і радіоефірах. Та і в цілому, як ми помічаємо, з'явилася велика зацікавленість в місцевих колективах - не можна ж постійно привозити Кіркорова, навіть він з часом приїдається. А що стосується частоти приїздів - «Терція» може собі це дозволити, тому що у нас є багато програм. Наприклад, до Дніпропетровська ми могли б приїхати ще разок, не переживаючи, що нам нічого буде показати. З іншого боку, люди хотіли б чути не тільки нове, але і те, що вони вже полюбили. За 15 років, які існує колектив, приблизно 10 ми витратили на те, щоб нас почули. І йшли на це такими дідівськими методами - хтось комусь записав компакт-диск, хтось - відеокасету з виступу. Так чи інакше, але наша творчість у результаті знайшла своїх слухачів, і тепер ми можемо приїжджати з концертами в будь-яке місто України.

- Яку програму привезете цього разу?

- Цього разу збираємося виконувати пісні, які дніпропетровці не чули взагалі. Хоча прозвучать і старі композиції. Можу гарантувати, що все буде не менш цікавим, ніж на попередніх концертах. А з повноцінною програмою ми поїдемо Україною у вересні.

- Якою буде нова платівка?

- Більш концептуальною, ностальгічною і не такою різношерстною, як попередні. Платівку побудовано на одній лінії від першої до останньої пісні, так що назва «Етюди» до неї дуже пасує. Ми, коли цього разу записувалися, задіювали «живих» музикантів - барабанщика і перкусіоніста. Вийшло дуже цікаво. Зараз вже майже все дороблено, залишилися тільки технічні питання, так що скоро результат зможуть почути всі охочі.

- Альбоми, збірки, антології, спільні проекти. Де ви берете сили і час на запис усього цього?

- Головне - наші робота і хобі збігаються, і те, що ми робимо, нам дуже подобається. Ми зуміли зберегти важливий для будь-якого музиканта дух доброго студентського авантюризму і запал, бажання щось робити. Та і глядачі вважають, що ми не повинні зупинятися. Навіщо ж їх розчаровувати?

- Нещодавно «Піккардійська терція» отримала Шевченківську премію. Для вас це щось означає?

- Колектив не розбещений нагородами такого високого рівня, так що для нас це стало приємною несподіванкою. Ми-то думали, що для отримання Шевченківської премії треба дожити хоча би до 50 років. Напевно, в Україні і справді щось міняється на краще. Не знаю, чи були ми гідні цієї премії, але нам її присудили - і це великий стимул для того, щоб продовжувати займатися творчістю.

- На що збираєтеся витратити отримані 130 тисяч гривень, якщо не секрет?

- Та фактично половину цих грошей ми вже витратили на добродійність. А другу половину відклали на потреби колективу - апаратуру, нові мікрофони, костюми і так далі

- Репертуар «Піккардійськой терції» вражає своєю різноманітністю. А власні симпатії до якихось стилів є?

- Взагалі-то коли ми тільки починали, більше грали естрадну музику. Зараз із рамками ми всіляко боремося, прагнемо експериментувати в різних стилях і жанрах.

- Реп читати ще не пробували?

- Це для нас найскладніший зі всіх стилів. Якщо хочеш професійно виконувати музику, вона має бути тобі близька. А з репом у нас проблеми - ми його не відчуваємо.

- А попрацювати з симфонічним оркестром або рок-групою не хотілося б?

- У планах таке є, звичайно. Ідея досить цікава, і, думаю, мінімум як разовий проект ми здійснимо – наприклад, на своє 20-річчя.

- Як по-вашому, чому акапельні колективи складаються в основному з чоловіків?

- Думаю, тут вся справа в голосі. Яким би акапельним голосом не володіла жінка, навряд чи вона заспіває басом. А чоловік зможе зимітувати жіночий вокал.

- Як на вас реагують прихильники в житті?

- Серед наших прихильників немає оскаженілих фанатів, всі вони досить миролюбні - підходять після концерту за автографами, дарують подарунки. До речі, їх вже так багато, що скоро можна буде відкривати музей. Дарували все - від картин до віршів, присвячених колективу.

- У Львові недавно встановили пам'ятник письменникові Захер-Мазоху. Ви до таких речей ставитеся схвально або вважаєте, що це надмірність?

- У місті, яке заробляє насамперед на туризмі, цікаві пам'ятники надмірністю не бувають. Львів, я вважаю, в плані залучення туристів нітрохи не гірше за Краків, Варшаву або Мюнхен, тому чим більше буде таких пам'ятників, тим краще. Не думаю, звичайно, що Мазох для Львова зробив так вже багато, але, врешті-решт, він тут жив якийсь час.

- У пам'ятника є цікава «фішка»: передбачається, що туристи засовуватимуть йому в кишеню руку, щоб помацати чоловічу гідність - «на щастя». Ви в такі прикмети вірите?

- Мені здається, особисто у мене немає необхідності здобувати собі щастя у такий спосіб - хоча би тому, що у мене жодних проблем немає. Отже мені цей пам'ятник цікавий тільки як вид мистецтва. Та і взагалі, я не любитель щось до пам'ятників покладати, фотографуватися з ними, обійнявшись, і вже тим більше чіпати за якісь частини тіла.

Розмовляла Анна Бешкенадзе, «Афіша Дніпропетровська»

 
 

Додав Art-Vertep 16 травня 2008

Про автора

Спочатку був пінг-понг. 15 років тому Славко Нудик  виграв турнір із малого тенісу в Володимира Якимця, а відтак і право на створення вокальної формації.

Автори пов'язані с новиною

Журнал Афиша Днепропетровска

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска