Автори / Фестиваль ГОГОЛЬFEST / Харківська експансія і проблема львівського концертного менеджменту
Київський ГогольFest, направду, одна з найважливіших подій в культурно-мистецькому житті України. Організатори на чолі з Владом Троїцьким вирішили не концентруватися на чомусь одному, а зібрали під дах культурно-художнього та мистецького комплексу «Мистецький Арсенал» кіно, малярство, скульптуру, театр та, що найбільш цікаво для мене, – музику.
Про музичні події, якими насичений ГогольFest, можна і навіть треба говорити, акцентуючи на кожній з них, бо самі музиканти, готуючись до фестивалю, напрацювали спеціальні програми (чого вартий був unplagged Каті Chilly). Але саме в цьому тексті хочеться розповісти про три прекрасні вечори, три прекрасні концерти під гаслом «Харківський десант на ГогольFestі».
Харківська музична експансія на територію «Мистецького Арсеналу» перетворилася на повальне завоювання. Кожен із трьох днів виявляв одну з граней сучасного музичного портрету першої столиці. П'ятничний вечір був цілком відданий на відкуп сучасним джазовим та електронним експериментам. Першим на Underground сцену вийшов клавішник феноменального харківського гурту Lюк зі своїм сольним проектом Younnat. Свій сорокахвилинний сет Олег перетворив на демонстрацію власних винахідницьких талантів. Музика, яку він видобував із комп'ютерних джойстиків, штепселів та розеток, лампових вмикачів, симулятора керма для комп'ютерних ігор і звичайної клавіатури, вражала як у плані мелодійності та качовості, так і в перформативному ефекті подачі. Younnat робить з представлення кожного треку мінімальне шоу, де концепція «гри в музику» займає одне з основних місць. Як він це робить? Тут варіантів два: «або чедо, або фокус», оскільки звук, який ловлять вуха, зовсім не в'яжеться із зображенням пальців Олега, що просто вставляють штепселі в розетку. Охочі можуть знайти в мережевому сервісі myspace сторінку проекту Younnat та подивитися відео, оскільки описувати цей феномен направду важко.
Більш ніж півторагодинна програма гурту 4.А.Й.К.А стала вихором фанкі-джазу, який змітав на своєму шляху все, що проявляло життя на дні підземелля Арсеналу. Поборовши проблеми з перевантаженням басу, налаштувати звук в тому приміщенні дуже важко, хлопаки в кожній композиції доводили новоспечену теорію про те, що в слові «4.А.Й.К.А» теж закладений неабиякий грув. Новий трубач проекту самим фактом свого існування та віртуозною грою надав нового значення нетлінній фразі радянського кінематографу «трубач выдувает медь», його імпровізації збовтували повітря і кидали в захоплений екстаз. Дуже шкода, що хлопцям не вдалося представити на ГогольFestі свою нову платівку, бо дуже вже хочеться прослухати всі їх нові речі вдома, по другому-третьому-енному разу.
Суботній день був ознаменований першим київським концертом проекту SunSay. Колишній вокаліст першого експортного харківського музичного проекту 5'nizza Андрій «Sun» Запорожець зібрав нову команду та записав один із найкращих українських альбомів в минулому році, який на живо звучить ще крутіше, ніж на платівці. Здавалося б, що проблем з живим сетом в Андрія та компанії не повинно бути - варто лише грамотно розкласти в програмі пісні 5'nizza і музичний оргазм залу гарантовано, але з поваги до глядачів та до самих себе музиканти цього не робили. Колектив настільки професійний та зіграний, що дозволяє пограти кожному учаснику добрячий сольний шмат, перетворити настройку мікрофонів на п'ятихвилинний перформанс, а представлення музикантів обернути на реггі-карнавал з імпровізаційним фрістайлом та розкатистим качем. Пісні з дебютної платівки «SunSay» на живо мітять без промахів: тут і скакалки, і соціально-протестні лозунги, і лірика така ж сильна, як і в тому першому мінімал-проекті, що за рік поставив на вуха весь СНД. А пісні 5'nizza прозвучали вже аж на біс, як останній дотик до всіх меломанських точок G, і результатом таки був правдивий космічний вибух.
Останнім в триденній експансії Харкова на ГогольFestі був Сергій Бабкін. Добре знайомий слухачам ще з 5'nizza та трохи менше з сольних альбомів, він представив цілком нову спеціальну програму. Жорсткий, місцями стьобний, але дуже чесний шансон, міські романси, ліричні босса-нови - все це підкріплене духовою секцією і звучало, і виглядало настільки енергомістким, що здавалося, що це група «Аукцыон», а не проект, що має лише третій виступ. Сам Сергій - фігура дуже харизматична, який звичайну і багато разів та багатьма повторювану спекуляцію на спогадах про те «перебудовне» минуле зумів зробити настільки якісним, що всеукраїнська мережа радіостанцій «Мелодія» навіть не стоїть в черзі до порівняння. Концертний угар Бабкіна чистий, іронія - щира, а хрипота голосу чесна і всьому цьому хочеться вірити. Запис програми, представленої в Арсеналі у вигляді альбому, планується найближчим часом, залишається лише трохи почекати.
Питання до роздумів в мене одне. Чому Львів та львівські музиканти не конкурентноспроможні в цьому плані, а львівські промоутери бояться на свій страх і ризик тягнути якісні проекти з Харкова? У Львові є Godo і за півроку особисто я очікую вибуху від Dalai Lama, але тягатися з Харковом нині Львову навіть не випадає. В минулі роки менеджери клубу Dali двічі організовували концерти Lюк, але на цьому все зупинилось. Я розумію, що ТОЛ в цьому плані фінансово вигідніші, але за пару років «П'ємонт української культури» просто відійде на маргінеси. Мені б дуже хотілося, щоб цю статтю прочитали менеджери львівських клубів та організатори фестивалів, бо, чесно кажучи, терпіти цю кількарічну тягучку з одними і тими ж гуртами на всіх можливих майданчиках вже надоїло. Це моє особисте «А слабо?» всім організаторам, бо ще декілька років і лейбл «Вдох» всіх харківських потихеньку перетягне до Пітера і знову залишимося з носом. До слова, у вищеперерахованих музикантів не такі вже й вимогливі райдери, і майже копійчані, як на рівень їхньої музики, гонорари.
Андрій Андрушків для ZAXID.NET
Додав Art-Vertep 21 травня 2008
Про автора
Мета проекту: Об’єднання видатних сучасних українських художників, філософів, музикантів, письменників та режисерів, а також продюсерських та меценатських сил й усіх, кому не байдужа доля сучасного українського мистецтва, навколо імені та
Патаму шо, Андрюха, галичани жлоби. От:)