Автори / Клайв Стейплз Льюїс / «Хроніки Нарнії». Страйк жанру
Король Пітер пронизав мечем ворога під схвальне зітхання залу. Зал зааплодував. А переможець витяг із вмираючого ворога меча – абсолютно чистого, сяючого меча...
«Я бачу, страйк сценаристів ще не закінчився», – пожартував мій знайомий, поки на екрані мінялися трейлери – один вторинніший за інший. Здавалося б, «Хронікам Нарнії» страйк сценаристів не загрожує – що може бути простіше, ніж перетворити хорошу книгу на хороший сценарій? Виявилось, що перетворити хорошу книгу на поганий сценарій ще простіше.
Прем'єра «Принца Каспіана», екранізації третьої книги Клайва Люіса про Нарнію відбулась у п'ятницю, 15 травня. Режисером виступив Ендрю Адамсон (який ставив першого і другого «Шрека»), а в головній ролі знявся молодий і поки що не розтиражований британський красень Бен Барнс. Власне, на фільм можна сходити хоч би заради останнього – не щодня такого прекрасного принца показують. А ось як акторові Барнсу в «Хроніках Нарнії» розкритися не вдалося. Герої забагато билися – грати не було коли.
У книгах Люіса лев Аслан (місцевий бог) створив дивовижно красиву країну, і знімальна група відшукала відповідні пейзажі на островах Нової Зеландії. У Нарнії минули століття (там час мчить швидше), і туди повертаються Пітер, Сьюзен, Едмунд і Люсі. У вільний від пригод час вони звичайні британські школярі, а в Нарнії – легендарні королі (дивися, а краще – читай «Лев, Чаклунка і платтяна шафа»). Цього разу вони прийшли на заклик принца Каспіана – нащадка людей, що завоювали Нарнію після повернення четвірки великих королів до буденного життя в Англії.
А далі починається Голівуд. Головного героя хочуть убити, він хоче повернути собі владу, гонитва, стрілянина, гонитва, бійка, гонитва, засідка і вкрай пафосні розмови. Таке враження, що герої Адамсона запозичили словниковий запас у «Міцного горішка», добре хоч від ненормативної лексики в дитячому фільмі відмовилися.
Книгу сценаристи не дочитали, це точно. І вже тим більше не потрудилися перейнятися її суттю. Люіс писав для дітей, а не для поглиначів масового кіно під поп-корн. Його книги добрі, місцями повчальні, у них є сенс, а не тільки фабула. І герої у нього мають душу. Коли я в 10 років читала Люіса, я розуміла, чому ці діти ризикують життям за Нарнію. Коли я сиділа в залі – мені було дивно, що ці діти взагалі потрапили в чарівну країну. Більш-менш пропрацьовано образ найменшої королеви Люсі, решта по фільму залишаються буквально білими плямами.
Воно й зрозуміло, що у фільмі не знайшлося місця філософії – усі місця були зайняті бійками і баталіями. Коли герої розім'ялися на біганині та хованках, вони розпочали штурм замку. Штурм, слід зазначити, вкрай видовищний. Врахуйте, що, окрім людей, за замок билися кентаври, мінотаври, грифони та інші міфічні істоти. Аніматроничні костюми і маски виготовили на славу: кентаври виглядали набагато живішими за малахольного принца Каспіана. Раз у раз показували малозрозумілий загальний план: змішались в купу коні, люди...
Найбільш захоплюючим моментом став поєдинок короля Пітера з головним поганим героєм, бунтівником Міразом. Билися вони довго, нудно, з передихом. Коли Пітер нарешті пронизав Міраза мечем, залом промайнув схвальний вдих. Зал зааплодував. А переможець витяг із вмираючого ворога меча – абсолютно чистого, сяючого меча.
Справедливості заради варто відзначити, що це єдиний великий ляп за весь фільм. І все б нічого, але на екрані знову почалася довга й нудна битва. Результат якої було вирішено наперед: у 2010 році вийде наступна частина «Хронік Нарнії» за книгою «Завойовник зорі або плавання на край світу», в якій принц Каспіан і англійські школярі знищать зло ще раз.
Вікторія Герасимчук, «ПіК»
Додав Art-Vertep 21 травня 2008
