Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

MP3

Ніна Матвієнко Явори (2012 р.) 10.12 Mb
Ніна Матвієнко Гілечко завиваймо (2013 р.) 7.02 Mb
Ніна Матвієнко Осінь 13,57 Mb
Ніна Матвієнко Шуміла ліщина (Stelsi ремікс) 3,03 Mb
Ніна Матвієнко Щедрик, щедрик (1997 р.) 3.28 Mb
Ніна Матвієнко Їхав козак з України (1997 р.) 1.81 Mb
Потік Афіші MP3 Товари Інформація

Автори / Ніна Матвієнко / «Для мене пісня – це щоденна розмова з Богом»

Ніну Матвієнко українці вже давно не асоціюють зі статусом народної артистки. Для нас вона радше стала символом утіленої української пісні, «голосом народу», що гармонійно ввібрав у своїй мелодиці та тональності його радощі та болі. Завдяки її таланту нація в особі однієї людини знайшла ту ланку, яка здатна поєднати минуле народу з його майбутнім. Про українську пісню, творчість і сім’ю – в нашій розмові зі співачкою.

– Нещодавно ви виступали у Львівській філармонії з ювілейним концертом, після якого зауважили: якщо популярним співакам сприяють у популяризації, то долею справді хороших виконавців у нашій державі не дуже переймаються. Зокрема, прикладом може бути те, що Львівська область – лише одна з небагатьох, яка запросила вас із концертом...

– Щиро кажучи, не знаю, що спричинило таку ситуацію в нашій державі, але цей процес уже став тенденційним. На щастя, завжди відшукаються люди доброї волі, які безкорисливо прагнуть долучитися до пропагування національної пісні, національної культури, не отримуючи нічого натомість. На таких особистостях і тримається наше мистецтво.

– Чому, на вашу думку, держава не зацікавлена в популяризації пісенних традицій?

– Перешкодою, думаю, є і складність у проведенні такого штибу концертів. У такому разі потрібно звертатися до влади, до міністерства, щоб вони виявили готовність формувати суспільну свідомість, упроваджуючи пісенність на якісному рівні.

– Останнім часом про Україну говорять, що в нас є шоу-бізнес, точніше шоу та бізнес, але немає хорошої якісної музики. Погоджуєтеся з цим?

– Хіба ж це секрет? Це ні для кого не секрет. У нас хорошу українську пісню, яка ввібрала колорит національної звичаєвості, народного досвіду, можна прослухати в районах, невеликих містах або тих, які цікавляться своєю культурою. Де місто насправді живе людьми, підтримуючи їх у прагненні долучитися до прекрасного. У Львові, порівняно з іншими містами України, проводять доволі багато культурних заходів. Нехай вони поки що на державному рівні, але те, що вони відбуваються – це вже позитив.

– Чи гастролюєте Східною Україною?

– Ні, я там ніколи з «Камератою» не бувала. Хоча насамперед хотіла б співати в Україні та для українців. Поїхати в Донецьк, Дніпропетровськ, інші міста. Але для цього потрібно, щоб ми отримали звідти запрошення, знайти кошти на приїзд, а також, щоб вони самі захотіли нас послухати. Думаю, наші люди багато в чому обділені, бо не мають нагоди побачити краще мистецтво, почути кращу пісню, ніж ту, яку мають змогу слухати.

Часом люди просто не мають фінансових спромог відвідувати такі концерти. Не так часто ми гастролюємо й за кордоном. Наразі плануємо відвідати зарубіжжя з програмою-панахидою «Голодомор» на музику Станковича та слова Дмитра Павличка, з якою вже відвідали Ізраїль, Чехію, Нідерланди.

– Чи може українська пісня стати тим консолідуючим елементом, який зможе об’єднати нашу націю?

– Думаю, в багатьох випадках – так. Для цього варто відкрити нашу культуру тим людям, а також намагатися зрозуміти їхню світоглядну систему. Виконувати для них українські пісні, написані українськими композиторами – а вони, повірте, в нас справді чудові. А хто нині має змогу послухати їх? Радіо та телебачення таких передач не транслюють. На ювілейному концерті у Львові я виконувала пісні лише українських композиторів, і публіка була в не меншому захваті, ніж від загальновідомих мелодій іноземних композиторів.

– Можна говорити про тенденційність, що молоде покоління виявляє цікавість до автентичної української пісні?

– Це повелося з давніх-давен. Певне, причина в такому віку, для якого притаманна безкомпромісність, спрага до більш глибинного пізнання. Я також почала цікавитися українською піснею в юному віці. Слава Богові, що мене не затягла якась інша крайність, а власне оця «золота серединка». Очевидно, в мене були певні творчі прерогативи чи привілеї, адже слухала цю музику ще з дитинства. І слухала дуже оригінальні речі, дуже цікаві твори українських композиторів і виконавців. Серед них звичаєві пісні: петрівки, купальські, різдвяні, веснянки. Причому в оригіналі. Навіть зараз намагаються вже змалку прилучити дітей до української пісні, зокрема, в деяких садочках прививають любов до народної музики моїми піснями. Навіть в Америці, в Детройті, коли ми приїжджали з гастролями, діти співали моїх пісень. Таке зацікавлення українською піснею зародилося й у мене ще в дитинстві. Потім вступила в хор Верьовки, де фактично сформувала свої творчі вподобання. Готуючись до іспитів і заліків, знаходила прекрасні фольклорні джерела. А оскільки ми шукали все самі, то й у пам’яті вони збереглися надовго. У мене ще є чимало тогочасних записів, якими й нині послуговуюся для співу. І користуюся кожною нагодою передати ці надбання нащадкам, щоб вони також відчули фольклорний дух власного народу. Хоча живу не лише народною піснею. У моєму репертуарі багато камерної музики, виконую твори епохи бароко, а також духовні.

– Вам, напевне, вже не раз говорили, що ваша музика, ваша пісня є дуже образними. Коли слухаєш їх, виникає враження, що споглядаєш якесь мистецьке полотно. А чим є пісня для вас?

– Пісня для мене – це право на самовираження. Понад те, пісня для мене – це щоденна молитва, розмова з Богом. Це вміння наблизитися до людей і відкрити їхні серця назустріч, поділитися з ними щоденною радістю та болем, захватом від твору. Через такі прекрасні мелодики висловити своє естетичне задоволення. Це моя творчість і, напевне, місток до людей. Для мене надзвичайно важливим є зв’язок із кожним слухачем. Найбільше щастя митець отримує, коли налагоджує з ним певний пісенний контакт, коли маєш змогу принести йому себе жертовно, втаємничуючи у свої почування, у свої думки, мрії – й отримати натомість щиру відповідь. Якщо люди можуть відчути, що співак не фальшує, а розкривається відверто – в такому разі ти спілкуєшся мовою свого народу. Пісня – це інтерпретація народного духу, який захований у глибинах народної творчості. І не знаю, що важливіше, таїна слова чи мелодії. Часом саме мелодія, яка зачіпає за живе, повертає людську душу до Світла.

– Побутує переконання, що діти геніальних батьків не вирізняються особливими творчими обдаруваннями, проте ваша донька довела хибність такого сприйняття, прекрасно виступивши перед львів’янам на концерті. Чи не обрала вона для себе ваш шлях?

– Гадаю, він у неї буде своїм. Антоніна дуже нагадує мене в дитинстві: як я свого часу копіювала маму, так тепер вона копіює мене. Вона також обрала співочу дорогу. Я попросила нашого диригента Валерія Матюхіна переслухати мою доньку, коли він сказав, що талант потрібно передавати якимось учням. Валерій переймався тим, що не буде кому співати саме ті твори, які виконую я, і в такому голосовому діапазоні. Він спершу трохи скептично поставився до цієї пропозиції. Антоніна дуже хвилювалася, очікуючи на його реакцію, а він, послухавши її спів, сказав: «Усе – маму звільнено, а дочку прийнято». Тож намагаюся всіляко сприяти тому, щоб вона співала хороші пісні. Мене дуже вразило, що вона спершу пробувала виконувати найскладніші композиції, зокрема «Симфонію» Шевченка, «Кантату №3» на слова Тичини. Я сама витратила на них чимало здоров’я, а вона швидко їх адаптувала.

– А як інші діти реалізувалися в житті?

– Хлопці пішли татовим шляхом – вони чудові художники. Старший син Іван – монах-іконописець при Свято-Успенському монастирі в Бахчисараї. Він малює там ікони, викладає мозаїку, співає. Андрійко, як і батько – художник. Думаю, я реалізувала себе у своїх дітях, передавши їм генетично любов до музики, мистецтва та краси.

Розмовляла Лідія Йонка, «Львівська газета»

 
 

Додав Art-Vertep 27 червня 2008

 

Коментарi

у четвер о 02:17

Я мало чого розумію в тонкощах музики, проте красу цієї жінки і її пісень не помітити просто неможливо, В таких людях живе душа українського народу. Низький Вам уклін.

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска