Учасники

Автори / Руслана / є піар – нема музики

Коли одна частина франківців переживала наслідки повені, а інша – відривалась на Майдані Незалежності під фанерні заклики Руслани, виникло тільки одне запитання. Якщо хвилювання співачки щодо франківської трагедії були настільки щирими, чому тоді вона не віддала на ліквідацію наслідків стихійного лиха кошти, задіяні на її промо-концерт? Користь місту була б беззаперечно вагомішою.

Історія Руслани Лижичко як співачки починалась красиво у далекому 1993, а завершується доволі банально. Її альбом «Мить весни» (1998) був дуже вдалим дебютом. Її пісні одразу завоювали велику кількість прихильників, в неї одразу повірили. Після альбому «Кращі концерти Дзвінкого вітру» (1998) вийшли легендарні «Дикі танці» (2003). Однойменний сингл («Wild Dances») приніс співачці перемогу на міжнародному конкурсі «Євробачення» у 2004 році. На цьому можна ставити крапку. На п’ять років Руслана просто зникла з українського шоу-бізнесу.

З’явившись у 2008 році з новим альбомом «Амазонка», «принцеса-воїн» почала дещо показово обурюватись, а згодом і вести відверту війну з піратами. Бо вони, мовляв, розповсюджують копії «Амазонки» в Інтернеті, і через це у неї низький рівень продажу дисків. Завдяки такому не надто вишуканому піару Руслана буквально виставила себе на посміховисько. Усі альбоми всіх виконавців розповсюджуються, розповсюджувались і будуть розповсюджуватись через Інтернет, але чомусь ніхто не скликає антипіратські прес-конференції. Припустимо, ця тема справді дуже болить Лижичко. Чому ж вона не скликала прес-конференцію з приводу піратства в мережі до виходу «Амазонки»? Чи, може, «Дикі танці» не розповсюджувався Нетом? Ще й як. Незважаючи на це, за офіційними даними, у 2003р. було продано 100 000 копій цього альбому. Очевидно, Руслана очікувала такої ж кругленької цифри і від продажу «Амазонки». Проте такі сподівання були марними. «Дикі танці» були якісним свіжим оригінальним для музичного ринку продуктом. «Амазонка» - це вже не музика. І пірати тут вочевидь ні в чому не винні. Нема чого на дзеркало нарікати… Жодного нового мотиву, жодної нової ідеї – сто разів обсмоктані і переграні «Дикі танці» є лише констатацією факту, що Руслана вичерпалась.

«Я і політика – це слова з різних речень. В мене дуже багато друзів і знайомих серед депутатів та інших державних осіб, але я сама завжди принципово не втручалась у цю галузь», – стверджувала Лижичко в одному з інтерв’ю 2004 року. 2006-го ж стала народним депутатом України від блоку «Наша Україна». Під час виборчої кампанії входила в число «облич» блоку, стояла у списку під №5. Виникає одне питання: чому в жодному із законопроектів щодо авторського і суміжних прав тієї ВР немає імені Руслани Лижичко? Був лише один її виступ з приводу внесень поправок до закону «Про авторське право і суміжні права». Чому не було жодних подальших спроб добитися змін в цьому законі під час перебування у ВР і врятувати інших виконавців від неминучої шкоди?

Зрозуміло одне: альбом «Амазонка» продається погано не через піратів, а через те, що довгий час пересічному українцю не було нічого відомо про діяльність Руслани. Не було потужних промо-акцій напередодні випуску альбому: презентацій, конференцій, концертів. Промоушн розпочався власне тепер, вже після праведного гніву співачки на піратів.

Альбом «Амазонка» тим часом чомусь пролежав 2 роки, а потім успішно став американським продуктом. Американська версія має вельми «свіжу» назву «Wild energy». «Дикі танці», «Дика енергія», «Дикий ангел» – про жодну оригінальність вже давно не йдеться. Складається враження, що Руслана навмисне поїхала до Америки, уклала контракт з «Warner», аби після приїзду розповідати, що її, мовляв, американці запрошують, а вона – така хороша – лишається в цій країні з піратськими законами. Чому ж тоді «Wild energy» писався в Америці, якщо в Руслани аж такий патріотизм, залишається загадкою. На фанатському форумі Руслани стверджують, до речі, що в її студії в Україні таке саме обладнання, як і на американській «Hit Factory».

Повернемось до Франківська. Після Львова і Маріуполя Всеукраїнський тур «Амазонка» дістався і до нашого міста. Те, що в ці дні місто переживало стихійне лихо, Руслану не спинило – вона і тут вгледіла можливість попіаритись. Лижичко, перейнявшись трагедією, почала їздити селами, спілкуватись з потерпілими, обіцяти підтримку, створення фонду допомоги жертвам стихійного лиха, бла-бла-бла. Проте її співчуття чомусь не змусило її відмінити концерт. Ввечері у суботу у центрі міста розносилось Русланине «Гей! Гей!», з горем навпіл продавались диски «Амазонки», святково майорів рекламний дирижабль МТС. І все було б добре, якби не так нещиро.

Тетяна Єрушевич, «Галицький кореспондент»

Додав Art-Vertep 07 серпня 2008

Про автора

Руслана народилась 24 травня 1973 року у Львові. З чотирьох років займалась в музичній експериментальній школі, паралельно виступала зі своїми коронними номерами у вокально-інструментальному ансамблі «Обрій», де на той час співала її