Автори / Мова / Юрко Зелений вигадує нові українські слова
”У нашій мові є багато запозичених слів, які просто ріжуть вухо. Часом треба язика вивернути, аби їх вимовити, — каже музичний критик Юрко Зелений, 37 років. — Он із депутатської трибуни чути: імплементація, локаут. Навіщо їх вживати? Я це називаю комплексом Проні Прокопівни: люди, які кидають такі слова, хочуть здаватися ”учьонимі”, а ті, хто їх слухає, почуваються баранами. Бо думають: от дуже розумна людина, якщо такі слова знає”.
Юрко взявся укладати словник ”Новотвір”. У ньому збирає вигадані ним або створені раніше, але забуті українські відповідники ”кострубатих” чужомовних слів.
Із чого почалося ваше вигадування слів?
— У другій половині 1990-х я жив у Тернополі й був співзасновником музичної крамниці ”Сто пудів”. Нас із товаришем часто запрошували до місцевих газет вести колонки на музичну тематику. Свої матеріали намагалися подати з якоюсь цікавинкою. Тоді й було вигадане перше слово: ”хіт-парад” замінили на ”дахівку”. Від слова ”дах” — той, хто займає вище місце.
От ви обрали чуже слово, яке ріже вухо, — і що далі?
— Спочатку дивлюся у словник іншомовних слів. Там зазначено походження слова, його первинне значення. Наприклад, слово ”прем’єра”. Французькою воно дослівно означає ”перша”. У моєму ”Новотворі” відповідником є ”першина”. До речі, ще до 1939 року на переможця у нас казали не призер, а першун — той, хто посів першу сходинку. І таких напрацьованих раніше, але затертих у радянські часи українських слів, є цілий пласт. Творенням замінників для іншомовних слів у 1920–1930-х займався Інститут української наукової мови. Приклади із тих часів: світляр — фотограф, жарівка — лампочка, фабрика звалася ”виробня”, майстерня — ”робітня”. За цією ж схемою я створив слово ”оздобня” — дизайнерська спілка.
А не боїтеся, що новостворені слова будуть людям не більш зрозумілими, ніж іншомовні?
— Найкраще, коли про зміст слова людина здогадується інтуїтивно. Приміром, якщо ми надсилаємо електронного листа з ”долучником” — не так важко зрозуміти, що йдеться про прикріплений файл, англійською — атачмент. Зрештою, я ж не кажу, що всі мої новотвори довершені. Вони постійно вдосконалюються. Життя покаже, що приживеться в мові, а що відсіється. На 20 чоловік обов’язково знайдеться зо два, які вподобають нове слівце й уживатимуть, а значить — поширюватимуть.
Якісь зі слів, що ви вигадали, уже пішли ”між люди”?
— Думаю, що найвдаліші мої слова — це ”особовий телефон” — себто мобільний — той, що завжди при людині. Потім ”новинар” — журналіст, ”верстак” — комп’ютер, ”осідок” — офіс. Приємно чути, коли мої друзі їх уживають. Або кажуть про автомобіль: ”Я поставив свою підводу там-то”.
Загалом у Юрковому словнику ”Новотворі” вже майже сотня слів. Аби донести їх до найширшого кола людей, обговорити вдалі й невдалі, восени планує запустити в Інтернеті (Всемережжі, за ”Новотвором”) свій сайт — іменну сторінку, спрощено — іменку.
Марина Дорош, Газета по-українськи
Додав Art-Vertep 08 серпня 2008
Про автора
Мовні питання та мовознавство.
Як на мене, авторові новотворів бракує мовного чуття.
«Долучник» — інтуїтивно сприймається не як те, що долучають, а як той, що здійснює долучення долучення. Крім того, вже ввійшло в мовну практику слово «долучення» з тим же значенням.
”оздобня” — не можна сказати, що це слово звучить зрозуміліше, ніж «дизайнерська спілка». Звукова асоціація: «ось довбня» :)
”особовий телефон” (мобільний телефон) — чому не «особистий»? Слово «особовий» надто вже бюрократичне — ніде, крім виразів «особова справа» чи «особовий склад», воно практично й не вживається.
”верстак”(комп’ютер) — навіть не знаю, як прокоментувати.
”осідок”( офіс) — це місце, де осідають?