Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

Потік Афіші Галереї Товари Статті Інформація

Автори / Іздрик / Коли понеділок=четвер

Вечір. Кафе. Напівпорожнє. «Книжки купувати можна, а от квитки … поки почекайте.» Невже даремно приїхала? Адже від початку це скидалося на авантюру: зараз точно не сезон, а тут – Іздрик власною персоною. Побачивши його – зосередженого і відстороненого – заспокоїлась.

Він погодився на приїзд несподівано для себе самого («з дурного дива»). Адже важкий на підйом, до того ж 10 серпня – день народження мами. Але приїхав: 10 – до Новомосковська, а 11 серпня нагода послухати Іздрика трапилась і у Дніпропетровську.

Я ще не настільки Будда, щоб слухати Моцарта…

Натомість слухає все підряд: Катю Лель – «страшно люблю», Потапа і Настю Каменських – «усе по Пєлєвіну зроблено, народні архетипи», ненавидить Моцарта, після якого можна вилікуватися тільки Бахом… Чи захоплюється він Стіві Вандером, Іздрик не сказав, та сівши за клавішні, поспішив йому уподібнитися. Тужливі мотиви лилися у зал. Відео, що ці звуки супроводжувало, повторювалося раз по раз, являючи то аніме (Безруков у образі Нео як завжди переконливий), то графічних людозвірів, то самого автора у різних емоційних станах.

Останнім часом Іздрик співпрацює із «Перкалабою». Каже, поки робота усім у задоволення. Втім, свій музичний талант пан Юрій оцінює критично-іронічно: «Ви ж самі бачите, як я граю, тож чи довго «Перкалаба» протягне із таким клавішником?»

Я – геніальний редактор. Я не знаю, який я письменник, але я – геніальний редактор, геніальний читач. Але, як сказав Жадан: «Іздрик – то офігенний роздолбай», і він має право.

За 12 років існування «Четверга» йому так і не вдалося зорганізувати редакцію, тож альманах і досі виходить самопалом. Власне, це і є основною причиною такої його (альманаху) періодичності.

Деякі випуски, включно із останнім, 28 (Блогпост), можна було придбати тут же, разом із книгами та кількома випусками «Шо». Новий «Четвер» побачить світ восени у Львові.

Українська література ферментує…

… і йому усе в цьому подобається. Вона не є самодостатньою і у ній ще чимало прогалин. Які, втім, активно заповнюються. Андрухович, на думку співтворця станіславського феномена, перше мегаявище нашої культури. Друге – це Подерв’янський. І навіть виданий у Росії Михайло Єлізаров (попри явне українофобство) – привід радіти, адже все одно «Україна написала. Взагалі патріотизм – це останнє пристанище негідників».

Сам Іздрик із задоволенням перечитує двох улюблених письменників – Пєлєвіна і Набокова. Про першого на старості планує написати два томи на 400 сторінок.

Чи напише такі мемуари про нього хтось із тих, кому він дав дорогу – не знає. «Питайте у них самих.» Що ж, принагідно запитаю.

Моє поетичне минуле було ганебним…

На щастя, почути поезію того вечора таки вдалося. Сім віршів, написаних за тиждень (Пятниця – Субота – Неділя – Понеділок – Вівторок – Середа – Четвер) для польського видання, так само, як і спроба автобіографії, знаходяться у редакції «Шо». Що ж, журнал варто буде знайти уже заради цього!

Пропозиції прочитати що-небудь з «Воццека» автор і прототип відхилив одразу і категорично. «У кожного письменника є такий твір-фантом, який його переслідує. Для мене це - «Воццек». Давайте я краще «Індію» Андруховича прочитаю…»

Власне, її прочитанням офіційна частина вечора і скінчилася. Чи вдалося гостеві спробувати те, чим Дніпропетровськ славиться на Галичині – того вже не знаю, але на ранок він вирушив додому. Вдома на Іздрика чекав ремонт. У всіх сенсах цього слова.

Надія Колесникова, спеціально для Арт-Вертепу

 
 

Додав Art-Vertep 18 серпня 2008

Про автора

Юрко ІЗДРИК — прозаїк, есеїст. Народився 16 серпня 1962 р. у м. Калуші на Івано-Франківщині. Закінчив механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту (тепер — Національний університет «Львівська політехніка»

Автори пов'язані с новиною

Часопис текстів та візій

 

Коментарi

19 серпня 2008

"Творчий вечір" (а шо? хіба нє? творчий вечір, без дурнів) Іздрика залишив по собі відчуття легкої розгубленості. Ні, не розчарування, а саме розгубленості. Іздрика "живцем" я бачив уперше, і Юрко, яким я його собі уявляв раніше, аж ніяк не відповідав справжньому Іздрикові. Точніше, навпаки. Уявний Іздрик не відповідав реальному Юркові. Якщо відверто, я й досі маю сумніви щодо "справжності", "реальності" реального Юрка Іздрика. Бо повернувшись "із Іздрика" додому протягом трьох днів перечитував його прозові твори й дивувався, як витончена, без перебільшення філігранна проза могла бути написана таким "офігенним роздолбаєм", "прикольним чуваком" чи то пак "сорокашестирічним бєспрєдельщіком".
Переглядаючи відео з цього вечора, згадав "Амадеуса" М. Формана. Такий собі пошарпаний життям Вольфі.
Браво, Іздрик!

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска