Автори / Юзеф Лободовський / Схід і Захід: діалог культур
Поезія Юзефа Лободовського розглядається дослідниками під кутом зору трьох основних культурних традицій: польської, в рамках якої розвивалася його творчість, української, що становила «пра-матрицю» його поетичного світогляду, та іспанської, в оточенні якої протягом сорока п`яти років жив і творив письменник.
В усіх цих літературах поет бачив приклад зустрічі двох цивілізацій, зустрічі Заходу та Сходу. Як зазначає Ірена Шиповська, дослідниця творчості Лободовського, він знайшов зв`язок між ними в Іспанії «у злитті латинської та арабської культур, шукав його в Україні та Польщі, де знаходив сліди Риму та Візантії». Недаремно на портреті, що належить пензлю приятеля поета, художника Естебана Санца, Лободовський зображений як середньовічний лицар, з булавою у руці, на тлі малинового козацького пропора. У підписі - «Jozef Lobodowski dux et hetman соnsortionum poeticarum» (Юзеф Лободовський, вождь і гетьман поетичних товариств) - як і у цілій атмосфері картини, читається намір змалювати не тільки фізичний, але й складний духовний портрет того, кого сучасники називали Отаманом Лободою.
Останній романтик, як часто величали поета, був сином польської культури, для якого Україна була не тільки батьківщиною легендарних предків, але й джерелом духовної наснаги, а закінчив своє житття у Іспанії, що причарувала його поєднанням західної та східної культур - культури латинської та арабської. Зустріч Сходу та Заходу - ця тема залишалася у центрі уваги поета протягом усього творчого життя. Запізнілий романтик, Ю. Лободовський, як і його попередники, охоче звертався до східної теми, знаходячи в ній натхнення.
У поезіях Лободовського живуть бунтівні, незвичайні герої, тут вирують справжні пристрасті, тут поет знаходить втілення свого ідеалу прекрасного. Дуалізм романтиків- протиставлення світів матеріального та духовно-ідеального - знаходить вираз у контрастних картинах Орієнту.
Зв`язок різних культурних традицій Ю. Лободовський бачив не тільки в іспанській, але й у польській та українській культурах, де зустрілися римська та візантійська традиції. Велика частина творчості митця належить до сфери польсько-українських літературних контактів, він називав Україну «своєю містичною Батьківщиною».
«Уже дуже давно хтось написав, може з перебільшеною хвалою, що моя поезія - це один з прогонів мосту, що висить над прірвою між двома народами» - зазначав Юзеф Лободовський. Якщо уважніше придивитися до підпор цієї важливої духовної споруди, то одразу виникає питання про те, звідки з`явилося у поета живе зацікавлення історією та сучасністю українського народу. Часткову відповідь на нього знаходимо у приналежності до родини, що виводилася з козаків (один з його предків прославився у битві під Хотином, за що отримав шляхетське звання), у дитинстві, проведеному на Кубані, де він почув українські пісні, але й у захопленні поетичним образом України, створеним польськими поетами-романтиками. Самою родинною легендою про волелюбного отамана Лободу не вдалося б, напевно, пояснити тривалу зацікавленість культурою України та історією її народу, але тут варто згадати слова поетового батька: «Слухай, та це ж тільки спомин, бо протягом більш як двохсот років твої предки одружувалися з польками, отже, який відсоток української крові може бути у твоїх жилах? Піввідсотка, один відсоток? Та пам`ятай про це, бо конче необхідно, щоб дійшло до порозуміння між обома народами».
Юзеф Лободовський, якого не менш ніж історія захоплювало сьогодення, поставив перед собою непросте завдання, плідно поєднавши актуальні питання політики та культури двох народів із зображенням подій сучасності, пропущених крізь поетичну призму української романтичної школи. У його свідомості паралельно співіснували реальна Україна та міф про Україну, створений талановитими польськими поетами ХІХ століття, під впливом якого часто змінювалася перспектива бачення подій.
Юзеф Лободовський своєю творчістю і діяльністю довів, що Україна настільки ж невіддільна від Європи, як і Польша, а також той незаперечний факт, що «культура - це такая «хитрая штука», яка не завжди дає себе відгородити рогатками державних кордонів».
Алла Татаренко, «Дніпровський юридичний вісник»
Додав Art-Vertep 25 серпня 2008
