Автори / Акутаґава Рюноске / Те, чого ви досі не знали про Японію
Якою постає образ країни вранішнього Сонця в уяві звичайного українського читача? Суші, палички для японських жіночих зачісок, деталі з бамбуку в інтер’єрі – от і всі знання. Із літератури пам’ятаємо тільки шкільних Мацуо Басьо й Ісікаву Такубоку… Стараннями японіста Івана Дзюба наш читач зможе відкрити для себе те, чого він досі про Японію не знав – Японію Акутаґави Рюноске.
Новели, зібрані в «Усмішці богів», – досить різнопланові: торкаються не тільки проблем суто «місцевого» значення, але й загальнолюдських питань етики й моралі. Відкриває збірку оповідання «Бататова каша», в якій без труднощів упізнається гоголівська «Шинель». Власне, тема «маленької людини» з’являється в багатьох оповіданнях «Усмішки», зокрема й у «Вчителеві Морі». Тема нещасливого шлюбу – ще один «лейтмотив» «Усмішки богів». Сімейні пари в оповіданнях Акутаґави ведуть спокійне, на перший погляд, щасливе життя, однак у душі кожного з двох «половинок» незатишно, кожен мріє про більше й сумнівається у правильності вибору.
Серед «вічних питань», на які людство безупинно шукає відповідей, письменника особливо хвилюють три – кохання, смерть, стосунки з Богом. Акутаґава не дозволяє читачеві робити поспішні висновки, його герої далеко не однозначні. Що б ви сказали про дівчину, яка закохалася в кіноактора? Певно, обізвали б малолітньою ідіоткою. «Однак не виключно, – м’яко заперечує автор, – що закоханість у персонажа на екрані – лише вигадка, а насправді вона кохала без взаємності когось із нас». Або ще складніше. Як би ви потрактували вчинок чоловіка, який убив свою дружину, щоби та не згоріла заживо у пожежі? Чи він убив із любові ( жалості?) до неї, чи – щоби з гарантією позбавити життя, чи…
Проблема європеїзації, що гостро постала на початку ХХ ст., актуальна в Японії й досі. Як європейські впливи змінюють культуру Японії? Що принесе острівній країні європеїзація, та й чи потрібна вона взагалі? Новела «Усмішка богів» почасти дає відповідь на ці питання: японські синтоїстські божества живуть вічно, вони тільки іронічно посміхаються спостерігаючи недолугі спроби якоїсь-там Європи довести, буцімто їх (божеств) не існує. За логікою «Усмішки…», визначна риса Японії – здатність адаптувати чуже до своїх потреб, брати з нього найкраще, не зраджуючи своїй культурі, не змінюючи її докорінно.
Зрештою, твори Акутаґави Рюноске є своєрідною енциклопедією японської культури. Прочитавши книжку, де згадується безліч специфічних японських предметів побуту, де по поличках розкладені історичні епохи й особистості, ви як мінімум зможете підтримати розмову про Японію. А якщо ще й не полінуєтеся придивитися до перекладацько-редакторських коментарів, немає сумнівів у тому, що надовго запам’ятаєте поняття «суйкан», «хакама», «сьомзі» та «фукума», знатимете, коли у японців Година Пса і з якого року розпочинається епоха Хеян… Словом, знатимете трошки більше з того, чого ви досі не знали про Японію.
Юлія Філь, «Друг читача»
Додав Art-Vertep 11 грудня 2008
