Учасники

Автори / Kharkiv Za Jazz Fest / «Іще пара концертів – і поїду десь далеко-далеко» - Аліна Орлова

Послухати молоду і, скажімо відверто, досить дивну литовську співачку Аліну Орлову до Харкова їхали прямо-таки звідусіль. З Москви – бо в Україні квитки таки істотно дешевші, з Києва – бо не встигли почути на «Молоці» (або, навпаки, встигли і досі не йметься), з Дніпропетровська – бо туди вона ще не доїхала, з Сімферополя – бо туди навряд чи й доїде. Тож 19 грудня у харківському драмтеатрі імені Шевченка зібралася публіка досить строката за географією і зовсім не випадкова. Харків’яни ж, за якими, зрозуміло, була чисельна перевага, наввипередки змагалися у винахідливості: дарували букети з повітряних кульок, непомітно цупили плей-лісти співачки, пробиралися за куліси. Аліна на рівень уваги реагувала дещо розгублено, але цілком доброзичливо, охоче давала автографи численним бажаючим, не відмовляла у «фото на пам’ять» і не давала відкоша навіть особливо настирливим журналістам – незважаючи на очевидну втому. Глядачі вдячно потискали руки організаторам і просили Аліну не забути про Харків у своєму майбутньому турне Україною.

А таке турне у планах Аліни є. Правда, відбудеться воно не раніше, ніж співачка, за її власними словами, набереться нового досвіду, оновить репертуар і трошки переосмислить те, чим займається. «Відіграю ще декілька різдвяних концертів у Литві і Росії, і поїду кудись далеко, куди не можна доїхати поїздом , – поділилася вона з журналістами на прес-конференції. – Ні, не на Місяць:) Трошки ближче, але не набагато:) Хочеться написати нових пісень, трошки інших, ніж ті, що є зараз. Інакше з’явиться відчуття, що я варюся у власному соку. Те саме – з картинами. Хочу знайти якусь нову техніку, нові сюжети».

До повноцінної виставки своїх художніх робіт співачка поки що не готова: «Я не думаю, що це варто десь виставляти, я просто малюю». Складається враження, що «я просто роблю це» – це позиція не тільки стосовно малювання, а стосовно усього, що вона робить: просто співає, просто пише пісні, просто подорожує. «Вона не прикидається, вона справді чомусь вважає, що їй ще рано виставлятися в художніх галереях, хоча я не розумію, чому, – дивується менеджер співачки, Юстас Гарляускас. – Втім, я ніколи не лізу в її творчий процес, вона сама знає, що треба робити, прекрасно відчуває ритм. Я маю на увазі ритм не тільки музичний, а взагалі – ритм життя».

Здається, Аліна ще до кінця не усвідомила силу власного таланту і тим більше не навчилася заробляти на цьому гроші. «Вона не розуміє, яке вона чудо, і що вона може, – вважає її менеджер. – Вона живе так, як їй того хочеться: може 3-4 дні не брати трубку телефону, і ніяк не перейматися з цього приводу. Втім, я теж не особливо переймаюся: вона ж не офісний працівник, їй потрібна певна свобода, без неї вона не зможе робити те, що робить».

Чого-чого, а свободи в аліниній творчості цілком вдосталь. Починаючи вже від того, що жоден – навіть найповажніший – музичний критик не в змозі чітко визначити той жанр, в якому вона працює. Ретро-джаз, інді-кабаре, психофолк – всі ці визначення виглядають дещо надуманими і штучними, коли дивишся в її світлі відкриті очі, стежиш за дещо нечіткими, підлітковими, рухами, ловиш незрозумілі модуляції голосу. Аліна Орлова для балтійської (та й загалом європейської) музики однозначно – явище. Але явище поки що до кінця не зрозуміле, незалежне – справжнє «інді».

Щоб не бути занадто солодкомовними, зізнаємось, що мінуси теж були. Точніше, один, але досить помітний: цей мінус, як не дивно, – музиканти аліниної групи. Здавалося, що з чотирьох юнаків хіба один тільки бас-гітарист час від часу включався в контекст і намагався осягнути – про що це вона? Правда, виявлялося це не стільки в музиці, скільки в міміці:) Ударник вочевидь сумував, скрипаль насолоджувався сам собою, акордеоніст небезуспішно демонстрував силу м’язів і балтійську чарівливість посмішки, але так і не продемонстрував ані класу гри, ані єдності з тим, що робила Аліна. Втім, у команди ще все попереду: більшість юнаків навіть іще молодші за двадцятирічну Аліну.

І, якщо вже говорити про вік, то страшно хочеться послухати Орлову років за десять: що переможе – досвід, якого все одно не позбутися, чи дитяча відкритість, якою вона бере сьогодні.

Додав Art-Vertep 23 грудня 2008

Про автора

Международный джазовый фестиваль «KHARKIV ZA JAZZ FEST» Художественная концепция фестиваля: Джаз давно вышел за рамки просто музыкального направления. Он стал символом хорошего вкуса, образован