Учасники

Автори / Скрябін / «То є ще один снаряд…»

Кузьма Скрябін розказує про свою нову пісню Кинули, про пропозиції, які йому надходили від політиків, про те, як він любить, коли люди слухають Сердючку і про те, що не час співати про випускні вечори...

Ви не так давно презентували соціальну пісню Тепла Зима і тут ще один трек на цю ж тему. Можливо було варто зробити трохи більшу перерву між ними?

Я теж над тим думав. Не час робити передишки. Річ в тому, що я схиляюся до думки, що чим більше говорити про ту проблему, тим більше людей її почує. Якщо я сказав одне слово, то його почуло 10 осіб, якщо я скажу два слова, ще почує 15 людей. І тому то не є повтор, можна було Теплу Зиму крутити, припустимо, цілий рік. А то є ще один снаряд з другого боку, інакшого калібру, інакшої сили дії. Люди мають зробити висновки, що, курча мать, не треба підкорятися тому дибілізму, який валить з тої сільради. А ті дибіли зрозуміють, що, йолки-палки, на нас реагують, і все-таки почнуть сприймати то на свою адресу. Тому що у більшості випадків людина, коли чує якусь критику чи сатиру, вона здебільшого думає, що то про когось. Ну так, щоби відволікти увагу від своєї персони.

Але ти не боїшся, що тебе будуть після цього сприймати як виконавця соціальних пісень? Дехто може подумати, що тобі хтось заплатив, або що ти готуєш якийсь соціальний проект.

Я думаю, що треба бути вже дибілом, щоби вважати, що такими піснями ти собі заслужиш якихось корпоративів, чи сольних концертів, чи навіть якоїсь пропаганди. Ні. Хоча, чесно кажучи, вже пропонували деякі політичні сили гроші, але треба було переписати, що всі кинули, але отой чувак, от, він, так би мовити, герой, чи та чувіха. І тому я люблю плювати хамам в лице. То є плювок. Що про мене подумають - мене найменше гризе в тій ситуації, тому що я роблю так як я чую. Я чую, що про то треба кричати, про то треба говорити – люди не мають що хавати, то є велика біда. Або, візьмімо, імідж України. Я часто бував на Заході останні кілька місяців – Італія, Словенія, Угорщина, Норвегія. Я мушу сказати, що імідж України ніякий, нема жодної людини у світі, яка би вивчила українську мову через повагу до України. Навіть ті дипломати, які працюють в Києві, вони говорять по-російськи. Українські дипломати, які працюють в іноземних країнах, вони на 70% розмовляють російською мовою. Я недавно читав діточкам казки в магазині, є тут один магазин – книгарня Є називається, вони роблять акції, що приходиш дітям казку читаєш. Я почав читати Карлсона їм і закінчив на третьому абзаці – переклад був такий, що я би перекладача вдусив, запхав би йому в дупу динаміт, підпалив і пустив би гуляти по парку Шевченка. Тобто імідж мови, імідж країни, імідж нашої сільради відповідний. Вони роблять величезну біду, і тому про то неможливо не говорити. Є пісні про любов, ясно, але на них настане свій час. Тобто зараз така біда, що народ в стані сприйняти якісь серйозні речі, тому що їх то болить. Коли людей не болить, вони слухають Сердючку. І нічого поганого в тому нема. Я сам люблю дивитися, як люди слухають Сердючку, тому що я люблю бачити веселих людей. Але зараз їм не до Сердючки, їм не до Хлопців-Олігархів. Вони в стані сприймати такі речі і я чітко знаю, що будуть окремі особи, яких воно заїсть до такої стадії, що вони будуть готові щось робити. І з одного табору, і з другого табору.

Коли ти характеризував пісню Тепла Зима, то казав, що поштовхом до її написання стало те, що у найближчих людей почалися проблеми. А що спонукало до створення треку Кинули?

А тут глобально, тут кинули навіть тих, хто не думав, що їх кинуть. Тобто кинули абсолютно всіх, вони навіть самі себе кинули. Якась групка людей, в якої сконцентровані всі бабки країни, кинула абсолютно всіх. Всі сорок з чимось там мільйонів - вони всі постраждали. Хтось менше, хтось більше, але абсолютно всі. В людини до останнього моменту, навіть коли тебе ведуть на розстріл, до останньої секунди в тебе жевріє надія, ти на щось сподіваєшся. І так само і ми до останньої надії сподівалися: ну може все-таки вони там приготували якусь програму. А нема ніякої програми. Вони нас викинули з корабля без човнів, без жилетів, без рятувальних кругів. Тобто вони нас реально кинули, вони мають про то знати. Я ще взагалі дякую Богу, що маю таких друзів і знайомих, які ті пісні крутять по радіо, тому що вже би був взагалі завал.
 
До речі, коли ми розмовляли про Теплу Зиму, ти боявся, що її не будуть ставити в ефір. Але її крутять і дуже добре крутять.    

Так, я боявся, що заборонять ту пісню, бо після того, що відбулося з піснею Мумі Троль можна було боятися всього. Але її крутять і тут можна зробити висновок, що комітет по справах моралі, чи там Національна Рада, вони вишуковують якісь такі особисті образи, тобто вони по дріб’язках працюють. Вони розмінюються на копійки. Замість того, щоб забороняти дибілам робити дибільні закони, чи забороняти якісь такі відверто порнографічні всякі штуки, я не маю на увазі порнографію буквально, то вони опускаються до особистого – Боже, Кузьменко сіє агресію в народі. Та напевно не так як кожен з них.
 
Мені йшлося трохи про інше. Ти боявся, що радіостанції злякаються і не будуть транслювати пісню через те, що їхні власники впізнають у ній себе. Дехто справді впізнав і заборонив, але багато хто почав ставити. За нову пісню ти вже переживаєш менше?

Ні, абсолютно ні! Тобто я навіть якось трохи більше переживаю. Зараз тяжкий період для всього піпла, і він в стані слухати серйозні речі з ящика, з радіо... І важливо, що вони почули в Теплій Зимі якісь нотки, які там щось шкребуть. Бо мені багато хто казав: «я вже так в принципі з тим звикся, і тут пісня по радіо грає і я розумію, що все-таки треба щось робити». Робив - не робив, то вже друге питання. Але воно шкребе. А от для того, щоб воно сильніше зашкребло, йде та друга пісня слідом. І її розуміють не тільки прості люди, ті, яких кинули, а розуміють і ті, хто кидав, ті кидали, так би мовити. Коли другий тиждень відстрочують телевізійну прем’єру кліпу на неї, я почухав собі голову і думаю: ага, ну ти знаєш, може ми її і не побачимо. Але я дядько такий, що не лише ту справу на півдорозі, тобто піду на інші канали і буду добиватися максимального висвітлення того матеріалу.

По твоєму запалу, я відчуваю, що на цей момент тебе цікавить тільки ця тема і новий матеріал Скрябіна, той, до якого ми звикли, він поки-що не на часі. Ти не хочеш відволікатися на нього?

Я людина, яка постійно щось робить: не обов’язково музику, а постійно чимось займається, я не можу сидіти на місці. І що стосується музики за останній час - офігенна пісня про випускний у мене вийшла, ну просто масло таке, душа…. Ну випускний, то випускний, але зараз не можна співати про випускний. Це то саме, що на Новий Рік прийти і сказати: я вам співчуваю смерті вашого діда

Ви зараз у турі. Що це за серія концертів?

Тур називається Скрябін 20. Коли зародилася ідея його виникнення, мої колеги з Дніпропетровська – рекламне агентство Адверт, вони зробили нам кілька концертів по Дніпропетровській області. Їм дуже добре то пішло і вони вирішили забамболити тур. Дуже тяжко, чесно кажучи, було, тому що після випадку з тим аферистом, який два роки тому розвішав дві афіші і думав, що зберуться люди. Їх зустрічали і кажуть: Боже, та на Скрябіна ніхто не піде. І вони таку масу неприємних речей перемололи і потім, коли нарешті вже дійшли до того приємного моменту, що люди приходять за квитками, бабахнула криза. І який ефект зараз? Будуть повні зали, але ми повністю пролітаєм по цьому, тобто нам ще доведеться  доплатити за той тур, бо долар виріс. І ми мали їхати в нуль, тобто собі дали слово, що будуть найдешевші квитки - 50 гривень, то, по-моєму, максимальна ціна тих квитків. І зараз з кризою ми зрозуміло, що як Гастелло залітаємо в землю, але я вважаю, що треба їхати. Тому що, по-перше, ті пісні нові, по-друге, настрій підняти, по-третє - поговорити з тим народом нормальною мовою без всякого пафосу. Ми поїдемо, заграємо, то є пропаганда того, що ми робимо, то є офігенна реклама. І за великим рахунком треба побачити реакцію людей на то, що я їм зараз пропоную. Авось я побачу в турі, що вони скажуть: «чувак, а ти знаєш, а ти ось брешеш?» Я мушу побачити ті очі, я мушу з ними поговорити  - вони мені завжди говорять своє ставлення до всього. І я собі так десь в душі сподіваюся, все-таки, на реабілітацію в очах тих людей, які казали: «чувак, от які Шмати, які Хлопці-олігархи, подивися, що робиться довкола!». Може, то і було поштовхом до того, що альбом Скрябін 20 буде такий досить соціальний.

Вадим Карп’як, ФДР

Додав Art-Vertep 03 березня 2009