Арт-Вертеп, шановні відвідувачі нашого сайту, він бачить все! Навіть якщо він і не хоче чогось бачити, у нього все одно виходить сунути свій ніс в якусь цікаву, або, навпаки, нецікаву подію. МА Арт-Вертеп, як всім вам відомо, якомога частіше намагається балувати рідне місто Дніпропетровськ презентаціями, концертами, фестивалями або якими-небудь виставками для того, аби культурно-просунутий люд в місті не зачах серед наших файних трубопрокатних, вагоноремонтних, сталеливарних і, які там в біса, у нас ще є заводи й фабрики. На цей раз нам трапилась можливість поспостерігати як організовується і проводиться рок-фестиваль у місті, що претендує на звання культурної столиці України. Тобто у Львові. Тим більше є привід. Вперше у Львові виступав дніпропетровський гурт «…и Друг Мой Грузовик».
Що вам сказати, любі друзі ((с) В. А. Ю)! Нецікаво! Нецікаво проходять львівські рок-фестивалі! :) Чесно кажучи не знаємо в який раз проходив Rock.lviv, але зацікавленість типу просунутої львівської молоді залишає бажати кращого. Як не дивно, але народу на фестивалі-концерті було людей з двіста, не більше. З них приблизно сорок — люди з бейджами, тобто учасники колективів, що виступали. Подія проходила в клубі «Далі», що знаходиться в районі під назвою Левандівка. Можливо цим викликана така неувага до фестивалю з боку справжнього львівського рокера. Добиратися додому звідтам не так просто. Для дніпропетровців скажемо, що це те саме, що Лівобережний-3, або, не приведи Господи, який-небудь Сєвєрний. Інші читачі вибирають самий прибабаханий район в своєму місті. «Тю!» — в перший раз подумав кореспондент Арт-Вертепу.
Публіка, що прийшла вирізнялась всіма ознаками хіпізЬму, панкізЬму та іншою Неформальщиною. Єдина проблема в тому, що львівські неформали, вони, якби це сказати, якісь європеїзовані, «чи шо»! Панкушну толкотню біля сцени (забув це ідіотське слово) організувати не можуть (наші теж не можуть, але наші не можуть більш активно), наступивши тобі на ногу вони кажуть «вибачте, будь ласка», просять підкурити — «дякую», не підходять до тебе з проханням типу «брат, дай півнуть піва, а?», коли закінчують курити чемно тушать бичок ногою, а не кидають його в юрбу під сценою, не кидаються в музикантів пляшками з-під води, не стягують барабанщика зі сцени для розборок, офіціантки підходять до тебе і питають чого бажаєте, ніхто не надирається в хлам. Сидиш собі в куточку і від всієї цієї інтелігентщини позіхаєш, ніяких тобі розваг! Нецікаво! «Тю!» — в другий раз подумав кореспондент Арт-Вертепу.
Отже, нарід доброзичливий і ввічливий. Фактично весь концерт присутні чекали «…и Друг Мой Грузовик», разом з тим намагалися підтримували команди, що були прологом до виступу дніпропетровців. «Тю!» — в третій раз подумав кореспондент Арт-Вертепу. «А наших тут знають» — подумав він ще. Щодо команд, які передували Грузовикам, виділити когось складно. Кияни «Одрі», львів’яни «Інкунабула», запорожці «Іннула» (цю назву Word виправляє на Ікнула :)) по-нашому, по-артвертепівські, характеризуються словосполученням «джь-джь-джь! ой, блять! джь-джь-джь!», яке постійні читачі та глядачі нашого сайту вже неодноразово зустрічали на сторінках. Кореспондент Арт-Вертепа виділив би хіба що запоріжців з дєвучкою-вокалісткою, яка спочатку ніжно так затягувала щось лірічєскоє, а потім дуже гучно і жорстко рикала в мікрохвона, як медмедик-ґрізлі, якого розбудили посеред зими. Було страшно! Тому що по-правді страшно, і за горло вокалістки дуже піріжіватєльно. Потім були ще одні кияни «М 3», більш м’якенькі і не такі важкі. Доволі симпатичний гурт з бояном в складі. Радив би їм не втрачати боян зі складу, інакше будуть нецікавими. Приємненький такий рочок-с, що нагадує всі одразу українські рок-гурти. Ще були «Вокс Популі» заявлені в афіші, але чи то кореспондент Арт-Вертепу запізнився чи то їх не було, не знаємо. А тому нищити «беспащаднай крітікай» їх не будемо. :)
Ну а насамкінець, як ті хед-лайнери, виступили «…и Друг Мой Грузовик». Антон звертався до шанувальників українською, що особливо радісно сприймалося мєстними. «Ех! Як діти!» — майнуло в голові. Лестити особливо не будемо, ті хто був на їх концертах знають, що то є скажений драйв і кайф. Грузовики розірвали публіку на сотні маленьких тузиків. Дивно, вкотре подумав кореспондент Арт-Вертепу, львів’яни знають тексти Грузовиків! Ну а далі всі кричали «Сою», «Я пью минеральную воду», «Лети», «Швейцарские бароны», а нових пісень не підспівували, їх і кореспондент Арт-Вертепа ще не чув. Два виходи на біс і взаємне задоволення. Грузовики схоже самі не очікували такого теплого прийому, ну а львів’яни закінчували вечір скандуванням «спасібо» — саме так, а не «дякуємо» і не «спасибі». «Ех! Інтеграція!» — в останній раз за цей вечір подумав кореспондент Арт-Вертепа. :)
А це значить, що схід і захід разом, а маріхуана лєґалайз!
Кореспондент Арт-Вертепа, спеціально зі Львова
Додав Art-Vertep 01 травня 2006
Про автора
1997.
В украинском городе Днепропетровске три молодых человека создают группу «Я и ДРУГ МОЙ ГРУЗОВИК», с целью выступить на местном рок-фестивале КАРЬЕР и разойтись восвояси.
слухай, таки люблю Дніпропетровськ!:)