Автори / Дитяча колекція / У пошуках української дитячої книги
Сьогодні, у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, разом з усім дитячим книжковим світом відзначаємо Міжнародний день дитячої книги. Напередодні цієї дати у вітчизняних дитячих бібліотеках проводився Тиждень читання. Саме зараз тривають регіональні етапи Всеукраїнського конкурсу дитячого читання «Книгоманія», організатори якого — культовий Форум видавців і Міністерство освіти й науки України. Нині відкривається IV Весняний Київський книжковий ярмарок «МЕДВІН». У його програмі: виставка книжок для дітей, святкування 75-річчя найстаршого українського дитячого видавництва «Веселка», конкурс дитячого малюнку серед інвалідів, Форум юнацької та дитячої фантастики «У світі фентезі»... А незабаром, 7—9 травня, у Львові відбудеться третій дитячий книжковий ярмарок «Форум видавців — дітям» та п’ятий Всеукраїнський фестиваль дитячого читання «Книгоманія».
Не дивлячись на те, що у програмі «Українська книга», яка реалізується коштом державного бюджету, є розділ «Література для дітей та юнацтва» (на відміну від аналогічних програм інших країн), точної статистики, скільки дитячих книжок друкується в Україні та як змінюється динаміка їхнього видання, за словами експертів, немає... До слова, цьогоріч на втілення програми виділено 20 мільйонів гривень, що вдвічі менше, ніж торік. Крім того, лічені вітчизняні видавництва спеціалізуються на дитячій книзі. Наприклад, «Веселка», «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», «Видавництво Старого Лева»... Як результат, у нас практично відсутня книжка для найменшеньких (без тексту, лишень з яскравими малюнками), обмаль творів для підлітків, сучасної прози для дітей, сучасної дитячої поезії... Тут варто відзначити ініціативу видавництва «Грані-Т», яке у пошуках сучасних повістей та оповідань для дітей проводить конкурс «Золотий лелека», залучаючи до нього як маститих письменників, так і аматорів. «Судячи за результатами минулого року, ми, видавці, мали вийти на потужності створення абсолютно іншого феномену української дитячої книжки, — говорить шеф-редактор «Граней-Т» Діана Клочко. — Але нині бачимо, що купівельна спроможність населення недостатня для того, щоб утримувати минулорічний темп розвитку. А чиновники відмахуються від дитячої книжки, тому що їм треба підтримати «дорослу», академічну. Дитяча ж не є для них соціально значущою. Якщо щось і підтримується державою (я не маю на увазі підручники та посібники), то тільки казки. А твори сучасних письменників розглядаються вже як комерційна література. Тобто, держава дистанціювалася. Я не кажу, що про бібліотеки ніхто не дбає. Але незакупівля дитячих книжок у бібліотеки створює у молодого покоління враження, що сучасної дитячої літератури немає. А за цим напрошується запитання: яким це покоління виросте?»
До речі, завтра у «Дні» читайте інтерв’ю з президентом Форуму видавців Олександрою Коваль, яке саме присвячене проблемі дитячого читання в нашій країні. «Ті, хто змалку звикнуть читати, будуть робити це впродовж життя», — слушно зазначає пані Олександра.
СЛОВО — ЧИТАЧАМ
Соломійка КОЗОЛУП, Львів, 6 років, цього року іде в школу.
Читає але дуже повільно і по складах, тому зазвичай прочитує заголовки і вступи, а далі біжить з книжечкою до мами і просить дочитати казку до кінця. Коли ж мама запитує, звідки вона знає, що саме в цій книжці є казка, про яку говорить Соломійка, то вона відповідає, що прочитала сама. Читати дуже любить. Читає щовечора. Улюблена казка — «Попелюшка», улюблена книжка — «Найкращі книжки про принцес». Остання прочитана — журнал «Вінні та його друзі».
Наталя МАЛІМОН, власний кореспондент «Дня» у Волинській області, бабуся 4-річного Юрчика:
— Перше знайомство з книжками мого онука Юрчика відбулося, хоч як це дивно звучить навіть для нас, його рідних, у дуже ранньому віці. Він ще не мав і року, а його вже записали у три дитячі бібліотеки. Записали, звичайно, його маму, але заради книжок для нього. У якийсь момент зрозуміли, що просто не вистачить сімейного бюджету, аби купувати книжки, які подобаються, і які потрібні. У такому ранньому віці Юрко активно розглядав малюнки і слухав віршики. Невдовзі, у травні, йому сповниться 5 років, і він уже сам бере у дитячий садочок улюблені книги, аби показати і розказати про них іншим дітям. Уявляєте, які книжки носять у дитсадок сучасні діти? «Енциклопедію машин», «Енциклопедію рицарів» і одну з найбільш улюблених онукових книг — «Правила дорожнього руху» (!) Останню, як і «Енциклопедію машин», він знає не гірше водія-любителя.
Він любить книжки, бо їх любимо і читаємо ми. Тепер нерідко і сам вибирає у шафі ту, яка його в даний час цікавить. На ніч прочитати книжечку (або дві) — свята справа! Останнім часом велике враження на нього справили дві книги. Перша, «Для чого людині серце?» Анатолія Дімарова (довго вишукувана у бібліотеках, бо, на жаль, давно не перевидавалася), для його віку, можливо, і задоросла. Але коли почали читати, то слухав зачаровано до самого кінця і просить перечитувати. Також дуже схвилювала його казка «Хлопчик-мізинчик», хоча якраз традиційні казки він і не надто любить.
Український ринок дитячих казок, на перший погляд, дуже насичений. Все таке барвисте, красиве... Та дуже багато справжнього мотлоху, і книги недешеві, що стримує інтерес до читання.
Тетяна ДЯТЛИК, Донецьк, 15 років:
— Я дуже люблю читати щодня. Вже прочитала близько 500 книжок. Зараз я читаю Клайва Льюіса «Космічна трилогія» та Філіпа Янсі «Ісус, якого я не знав». Мені подобається Клайв Льюіс тим, що він вміє дуже добре передавати свої думки людям і несе християнські ідеї через книжки. Коли він пише казки, фантастику, то проста людина прочитає це, як казку, а віруюча людина зрозуміє більш глибокий смисл. Ще мені дуже подобається Толкіен. Коли я читаю його книги, то захоплююсь його талантом, бо він придумав декілька мов, щоб написати «Володар кілець». А ще мені подобається читати Шевченка, бо він дуже гарно висловлював почуття у віршах.
Катерина ПІОНТКОВСЬКА, Житомир, 13 років:
— Я читаю кожного дня. Люблю читати фантастику. Мені подобається Дмитро Ємець, Джон Рональд Толкіен, Всеволод Нестайко. В цих книгах мене вражає нестандартний погляд на світ. І ще подобається читати про різні магічні школи, про різних істот.
Олексій Лакей, учень 2 класу, Рівне:
— Наша вчителька сказала, що в день потрібно прочитати не менше 8—10 сторінок. Це, звісно, немало, але я добре вчуся і намагаюся виконувати цю норму. Читав навіть під час канікул! Мені це подобається. Найцікавіше, звісно, читати журнали. Такі як «Шрек», «Тачки», «Людина-павук». Мама мені їх купує. Але в школі задають читати художню літературу. Тому доводиться ходити в бібліотеку. Там мені дають казки, оповідання. Остання книга, що я читав, — «Енциклопедія професора Фортрана». Там розповідається про пригоди кота, горобця, гусені й професора. Книжка велика, але мені сподобалася. Але найулюбленішою моєю книгою є «Життя динозаврів». Її дідусь із бабусею подарували. Там багато ілюстрацій, які, до речі, є об’ємними. Книжка дуже-дуже цікава. Розповідається про динозаврів, які жили на землі багато мільйонів років тому. Найбільшим серед них був Королівський тиранозавр. Заввишки він — 5 метрів, а завдовжки аж 14. Зате цей динозавр мав маленькі «руки», де було всього два пальці. Ну хіба ж це не цікаво? А ще я люблю ранкові читання на уроці. Тоді вчителька читає нам про те, як роблять цеглу чи виготовляють шоколад, чи ще про щось, чого я раніше не знав.
Надія ТИСЯЧНА, «День»
Додав Art-Vertep 02 квітня 2009
