Учасники

Автори / Славко Шафранський / й не бачили очі вже неба ясного…

абсолютна тишина заповнює кімнату немає нічого нічого немає всередині нічого немає зовні часто буває так що тиша давить на вуха стискає голову в своїх сильних обіймах але не зараз зараз просто немає нічого немає жодного звуку немає сили в жодного предмету навіть у тиші вона сидить вона сидить на підлозі ноги зігнуті в колінах руки безвільно лежать на підлозі біла спина притуляється до білої стіни взагалі-то білий це найненависніший колір для неї але зараз їй то байдуже їй усе байдуже це легко читається в положенні її тіла в її погляді в її диханні в ритмі серця що б’ється в її грудях це відчувається навіть у речах що її оточують та наповнюють її кімнату нерозстелене ліжко від якого по кімнаті розлітаються наче сніжинки по зимовому парку небачені сни ці сни не мають запаху не мають звуку їх неможливо відчути але чимось нікому незрозуміло чим вони впливають на загальну картину вони навіюють людині стан коли ти просто забуваєшся в тебе немає жодних бажань взагалі в тебе немає навіть бажання забутися але ти все рівно наближуєшся до нього біля ліжка стоїть столик на якому знаходяться ще не до кінця прочитана книга та лампа з абажуром лампа вимкнена тому що надворі сонячний день що однак аж ніяк не зігріває та хоча в це й важко повірити не освітлює кімнати сонячним світлом так у кімнаті можна чітко побачити кожний предмет кожну щонайменшу деталь але хто би не зайшов до цієї кімнати не скаже що в ній світло книга лежить обкладинкою донизу а тому незрозуміло про що саме вона єдине що можна сказати напевне так це те що від неї так само як і від ліжка повільно розлітаються по кімнаті непрочитані картини людської уяви вони так само як і сніжинки з ліжка невловимі та разом з тим неймовірно важлива роль відіграється ними при створенні загального настрою кімнати окрім цих небагатьох предметів у кімнаті немає нічого стеля та стіни ідеально білого кольору підлога сіра все більше нічого лише вона посеред кімнати з огидними кольорами жовте волосся спадає їй на плечі та не затуляє зовсім прекрасного обличчя відстороненість від цього світу робить його ще прекраснішим чимось вона нагадує скульптуру з білосніжного мармуру та жодна богиня жодна німфа з тих чиї образи коли-небудь висікалися металевим різцем та золотими руками не може зрівнятися з нею ще не було жодного обличчя настільки несхожого до обличчя звичайної дівчини щось у ньому було божественне але якщо ви запитаєте мене що саме я не зможу дати вам відповідь на таке запитання мабуть тому що звичайним людським розумом неможливо таке постигнути так само як ми не можемо уявити собі нескінченність її очі такого ж блакитного кольору що й глибоке безхмарне небо за вікном здається наче воно відбувається в її очах наче в двох маленьких дзеркальцях але очі її дивилися в стелю та не рухалися взагалі не рухалися кожна частина її ніжного та тендітного тіла була нерухомою так що здавалося ніби вона й не дихає так що здавалося ніби вона й не думає вона просто сидить одягнена лише в сорочку ноги зігнені в колінах під прямим кутом руки безвільно лежать на підлозі долонями донизу спина майже всією поверхнею своєю торкається до стіни біла шкіра під білою сорочкою тісно притиснута до білої стіни у жовтому майже білому волоссі заплуталися сніжинки небачених снів та уявних картин вона просто сидить складається враження наче час зупинився але ти знаєш що зупинився він не навіки а на неймовірно короткий проміжок часу вибачте за тавтологію ти знаєш що не пройде й миті як час піде знову своїм звичним ходом і ніщо не зможе його зупинити так як щось невідомо що зупинило його зараз вона перебуває в глибокому забутті в своєму часі в своєму просторі здається наче ніщо не може вивести її з цього стану більше того складається враження що цей світ створений нею без її бажання на те поширюється починаючи від її очей та заповнює хоча ні краще буде сказати замінює наш світ так як сніжинки небачених снів відходять від ліжка так і її світ рухається від неї повна тиша та спокій

«кап»

цей звук він змусив її кліпнути повернути свою голову до напрямку джерела звуку та взагалі всім своїм видом показати що вона все ще жива повільно вона підвелася на ноги дивно але незважаючи на таке довге сидіння м’язи зовсім не затекли вона спокійно пішла повільно пішла крок за кроком права рука торкається до стіни на рівні плечей не тому що вона боїться впасти або не бачить перед собою просто так один крок другий третій четвертий з п’ятим вона переступає мініатюрний поріг до ванної кімнати ванна кімната так само як і спальня наповнена білими кольорами білий кахель біла стеля білий вмивальник біла ванна з безбарвною водою в ній та білий ванний столи на якому лежить сіре лезо від бритви майже все біле та трішечки сірого якими ж ненависними їй були ці два кольори раніше але зараз їй то все байдуже  опустивши руки донизу та трохи прогнувши спину вона змушує білу  сорочку плавно спасти донизу на білу підлогу в ліву білу руку вона бере сіре лезо та проводить ним уздовж вени на білій правій руці потім вона бере в праву білу руку червоно-сіре лезо та проводить ним уздовж вени на білій лівій руці вона не відчуває нічого ні болю ні страху взагалі нічого лезо з легким дзенькотом падає на білу підлогу поруч із білою сорочкою декілька краплинок крові падають на сорочку декілька краплинок крові падають на підлогу хоч якесь різноманіття повільно та наче сонно вона залазить до ванни вода якраз такої температури як їй колись подобалось але тепер їй то все байдуже декілька краплинок води падають на підлогу та на сорочку та вона не звертає на те уваги в воді вона лягає так як лягала завжди не тому що їй так хочеться а просто тому що в неї вже можна сказати виробився умовний рефлекс в теплій воді вона розслабляється зовсім не зважаючи на кров що тече з її рук та забарвлює воду у ванні в червоне вона заплющує свої блакитні очі востаннє заплющує  

 

я демон

в моїх жилах замість крові тече героїн

я демон

пекельного вогню та урагану син

я демон

страх жалюгідного роду людського

я демон

з них немає сильнішого за мене нікого

вечір у клубі на сцені якийсь молодий та амбіціозний музичний гурт пісня що звучить не несе в собі нічого корисного слова її безглузді зате є драйв що змушує всіх людей що знаходяться в приміщенні махати в такт своїми довгими патлами штовхатися отримувати насолоду заряджатися енергією прямо з повітря задля того щоби знову викинути туди ж її

спробуй зустрітися з моїми очима

в них ти не знайдеш нічого крім смерті

смерть стоїть за моїми плечима

я народжений щоб ваші життя жалюгідні жерти

після цього публіка ще більше починає ревіти всі в драйві навіть виконавці отримують неймовірну насолоду від звуків що виходять з-під їх пальців та діафрагм бо разом із тими звуками виривається енергія хаосу руйнації нестримна сила що може зрушити навіть гори з їхніх місць якщо вистачить запасу неймовірна атмосфера мабуть приблизно те ж відчували махновці що йшли в бій вони йшли вбивати за анархію

я демон

замість м’язів сухожилля а скелет із білой сталі

я демон

замість горщика нічного в мене чаша грааля

я демон

я сміюсь в лице ісусу який вмер та не воскрес

я демон

лютий ворог для землі та рідний брат для небес

та є один що вирізняється поміж усіх цих молодиків у металевих ланцюгах чорних шкіряних куртках та браслетах він наче біла ворона серед зграї голодних круків пожираючих трупи загиблих на полі бою жертв війни ще більше посилює бажання назвати його білою вороною те що він на відміну від усіх зібравшихся тут людей був одягнений у білу сорочку він спокійно стояв зовсім не зважаючи на різноманіття звуків довкола вираз його обличчя був рівнодушним та трохи печальним незвичним було й саме обличчя не лише його вираз неймовірно білого кольору навіть білішого ніж сорочка воно було на цьому білому обличчі з фіолетовими губами дуже чітко виділялися очі дуже темного карого кольору неможливо було побачити де закінчується райдужка та починається зіниця такі очі можна впевнено називати чорними так його очі були чорними наче ніч глибока та хмарна настільки що жодного сліду місяця  чи зір немає в небі очі його темніші навіть від шкіри з якої були пошиті куртки присутніх у залі металістів волосся в нього було таким же чорним як і очі також воно було довгим та прямим акуратно спадало воно вздовж прекрасного аристократичного лиця з прямим носом та його чорними очима на широкі та міцні плечі незважаючи на таку аристократичну зовнішність його фігура була досить атлетичною тож якби він почав рухатися було би помітно силу та впевненість у кожному його русі важко повірити що можливо щоб таке тіло не змогло чогось виконати взагалі неможливо було б уявити цього чоловіка лежачим на землі така картина просто не може виникнути в уяві звичайної нормальної людини так само як неможливо уявити прибульця не використавши при цьому жоден із стереотипів та земних понять чоловіка цього звали олександр хоча ні він не був чоловіком точніше людиною він вампір так вампіри дійсно реальні ну принаймні в цьому творі й олександр один із них отже цей єдиний у залі вампір стояв посеред натовпу неформалів із рівнодушно-печальним обличчям та потроху роздивлявся довкола він чітко відчував енергію хаосу та руйнації що витала повсюди та був єдиним кого вона не займала кого не могла взяти в свої обійми він був єдиним у кого вона не могла ввійти вампір олександр уявляв її собі у вигляді сонми чорних мушок що літали усюди він бачив їх витаючими в темному кутку з павуками та на відміну від звичайних мух ці мушки не могли попастися до хитро сплетеної павутини та це було не важливо бо павуки все одно не бачили їх вони ж усього лиш безглузді істотки що все життя плетуть павутину ловлять до неї комах та п’ють їх кров олександрова увага на деякий час звернулася до цих павуків олександр чітко побачив себе в їх ролі і йому стало гидко від цього тож він вирішив далі розглядати загадкових мушок які цього вечора керували всім деякі мушки кружляли навколо декількох лампочок що освітлювали сцену зі співаками деякі пожирали блювотину що вирвалася хвилин десять тому з організму котрогось із неформалів унаслідок уживання занадто великої кількості пива більша ж частина мушок залітала до вух та носів присутніх у залі та вилітала з їх ротів одночасно з запахом пива та ще чогось незрозумілого деякі сиділи відпочиваючи на невисокій стелі та жодна з них не бажала вилітати крізь навстіж розчинене вікно що знаходилося прямісінько на роздоріжжі двох доріг одна з них вела в нічне зоряне небо друга вела в нічне місто що не спало а навпаки шуміло надворі ж п’ятниця олександр дивився на цих мушок і навіть не знав подобаються вони йому чи ні не було в нього й чіткого враження від місця де він перебував

спробуй зустрітися з моїми очима

в них ти не знайдеш нічого крім смерті

смерть стоїть за моїми плечима

я народжений щоб ваші життя жалюгідні жерти

після слова жерти народ як і коли почув його вперше в цій пісні заревів гучно потім почався програш на електричній гітарі в повітря почали підійматися руки з відігнутими вказівним та безіменним пальцями патли почали ще активніше мелькотіти в повітрі мушки заплутувалися в них але й не намагалися вилетіти зі скальпів олександру почала подобатися ця пісня він уважніше став услухатися в ноти та дивитися на людей довкола просто заради цікавості він заглянув до очей вокалісту в них він побачив фанатичний блиск можна сказати навіть маніякальний можна сказати навіть демонічний цей блиск олександру сподобався вампірові стало навіть трохи шкода що доведеться вбити цього співака

я демон

погляд мій колючий як глиця

ядемонядемонядемон

я вбивця

- вбивця

закричали всі крім звісно ж олександра вампір мовчки стояв та бачив як мушки що вилітають з ротів молодих людей зустрічаються з мушками що хочуть до них залетіти та починають разом із ними кружляти в якомусь дивному хороводі це все незвичне дійство відбувалося прямо біля губ поміж яких знаходився крик

- вбивця

ааааааааааааааааа

ооооооооооууууууу

еееееееееееееееее

буууууууууаааааааа

одна з мушок сіла на простягнутий олександрів указівний палець він уважно подивився на неї та побачив що хоча вона й дуже схожа на комаху але в неї немає очей олександр струсив її зі свого пальця та інстинктивно витер його об свої чорні штани так наче чимось обмазався легка гримаска огиди тінню просковзнула по його прекрасному блідому обличчю

спробуй зустрітися з моїми очима

в них ти не знайдеш нічого крім смерті

смерть стоїть за моїми плечима

я народжений щоб ваші життя жалюгідні жерти

- жерти

пронеслося по залу

- жерти

- жерти

- жертиииииииииааааааааааа

аааааааааааааааааааааааааааааа

иииииииииииииииииииииииииии

перед олександровими очима чітко постала картина його останнього полювання точніше її кульмінація коли вампір олександр міцно обхопив бідолашного хлопця та пив кров із його тіла доки той не перестав пручатися долонею своєю олександр затулив жертві рота та його рука чітко відчувала всі крики наповнені жахом та дуже сильним бажанням жити від цих спогадів олександрові стало гидко він подумав що уже пора би починати те заради чого він сюди прийшов але хоча це й прозвучить дивно музика та крики дещо зачарували його він чітко контролював себе та був готовим одразу ж вийти з цього стану це чимось нагадує легке сп’яніння коли т ще можеш контролювати свої почуття просто в тебе немає бажання контролювати їх олександр побачив як мушки починають сідати на його широкі плечі та чітко вирішив починати після наступної пісні

я народжений щоб ваші життя жалюгідні жерти

я демооннннннн

пісня закінчилася почулись аплодисменти та схвальні крики народу вона сподобалась олександр спостерігав за молодими гарячими долонями що хлопали одна об іншу дивно та мушки що потрапляли поміж долонь не розчавлювалися ними а навпаки ставали трохи більшими

- наступна пісня

чітко мовив до себе вампір олександр наступна пісня звучала англійською та мала ще менше змісту ніж її попередниця вампірові олександрові вона не дуже сподобалася хоча розпалена публіка сприймала її ще позитивніше ніж пісню про демона-зазнайку

uuaaaaaaaaaaaaaaaa

flying away

uuaaaaaaaaaaaaaaaa

it is my day

sex and blood and rock-and-roll

give me drugs and dimedrol

Додав Nusya 15 квітня 2009

Про автора

Мене звуть Славко Шафранський. Ім'я моє значить «той, хто славить Ярила», тож і по характеру я людина Сонця. Люблю світло, життя, природу. Займаюся скелелазінням увесь час, прагнучи чогось досягти. Мета мого життя — з