Автори / Мертвий півень / Мертвий Півень в Луцьку
Мертвий Півень. Записки графомеломана…
Так інколи хочеться… Хочеться вірити, що цей світ зовсім не примітивно-банальний, що крім оточуючої сірої маси, в якої в голові якісь буденні думки в жанрі «дім-робота-дім-вихідні-базар-телевізор», є інші ЛЮДИ, які мають якісь незрозумілі іншим помисли, бажання, мрії. Люди, які можуть собі дозволити робити те, що їм подобається, щиро і безпосередньо, не задумуючись, чи варто це пристосовувати під бажання інших, під стандарти, формати… І час від часу стрічаєш таких людей, спілкування з якими приносить дивне задоволення - ніби п’єш воду з цілющого джерела десь далеко в горах після кількагодинного походу. Тобто, ти звичайно знав, що це джерело є, що знаходиться воно там то і там то, але все ніяк не знаходив часу до нього добратися. І тепер, смакуючи кожен ковток цієї води, ти вже і забуваєш, що десь там є пустеля Сахара, яка кожен день дивиться в твої очі з телевізійних попсово-рекламних каналів, забиває піском вуха з не менш попсових і не менш рекламних радіостанцій. І ця пустеля щодня поглинає тисячі людей, які навіть не здогадуються, що буває щось інше… Навіть не так: ПРИНЦИПОВО ІНШЕ!
… Якось в далекому (чи для декого не дуже) 1990 році на фестивалі молодіжної урбаністичної культури "Вивих" в м. Львові вперше виступила група «Мертвий Півень». Як там вона виступила, мало хто і пам’ятає, але цей день став народженням легенди українського року, на щастя живої легенди А їх, цих легенд, насправді в Україні доволі таки мало. Тому колись хтось з них видає новий альбом, це одразу стає ПОДІЄЮ. Так от, цього, 2006 року група «Мертвий Півень» видала нарешті довгоочікуваний альбом під скромною назвою «Пісні Мертвого Півня» на тексти Юрія Андруховича (вже також не менш легендарного ). Причому зібрав їх вокаліст і типу «фронтмен» гурту Михайло (точніше Місько) Барбара трохи не насильно, адже кожен з учасників «Мертвого Півня» є неординарною особистістю і паралельно займається іншими цікавими справами: сам Барбара – актор харківського театру «Арабески», соло-гітарист Роман Чайка – ведучий на 5-му каналі, ще один гітарист, Юрко Чопик, видає книги для дітей, бас-гітарист Олег (Джон) Сук має ще кілька музичних проектів. Варто відзначити, що Андруховичу мабуть вже трохи набридло, що «Півням» вдається покласти на музику будь-які його тексти, тому цю збірку віршів він назвав хитро: «Пісня для мертвого півня», щоправда в кожному з творів, які туди входять, зовсім немає рими. Типу: «А от вам такі вірші, невже і з цього можна зробити музику?!». Виявляється, можна. І видавши цей альбом, поїхали легендарні хлопці (плюс одна легендарна дівчина Ярина Якуб’як ) презентувати його по Україні. Майже всі поїхали, крім Романа Чайки, тому мабуть вистачило і студійної роботи, і так справ багато на 5-му каналі… Якимось дивним незрозумілим чином потрапили вони до славного міста Луцька, а точніше до бару «Майдан», де 27 травня відбувся їх виступ.
Чомусь (дивно чому?) абсолютно не здивувало, що приїзд легенд українського року не супроводжувався шаленим ажіотажем, довжелезною чергою бажаючих втиснутися в приміщення закладу, які б вимолювали хоча б один лишній квиточок. Враховуючи постійні виступи «Мертвого Півня» на конкурсі «Пєсня года», щоденне миготіння в кліпах на всіх каналах та просто переповненість ефірів радіостанцій їх музикою, зрозуміло, що народ просто втомився і хоче нарешті побачити щось більш вишукане, типу гарних дівчаток з Віа…. (та ви самі знаєте, не будемо псувати замітки цими іменами).
Зате ті, хто прийшов, впевнений, отримали СПРАВЖНЄ задоволення. Ну, можливо хтось не отримав, співчуваю йому… За півгодини до виступу ніщо не віщувало вибуху емоцій, який був згодом: між столами ходив високий чоловік з косичкою, підходив до бармена, щось замовляв (це вже потім він став Міськом Барбарою, який «рвав публіку»), приємна жіночка підспівувала пісні Гадюкіних, здається, які включав місцевий діджей (як виявилось то була Ярина Якуб’як), та й інші музиканти здавалися просто звичайними відвідувачами. Через півгодини змінилося просто ВСЕ. Барбара виявився справжнім актором, абсолютно щирим і впевненим в собі, місця на сцені йому було явно мало, одного разу навіть в пориві танцю на жердині для стриптизу перекинув мікрофон
От дійсно, харизматична особистість – такого важко забути, людина наділена шаленою енергією, яка передається всім оточуючим (якщо вони звичайно «хавають» таку музику). Інші поводилися спокійніше – грали свою музику якісно і професійно. Для тих, хто розбирається, наскільки складно видобувати з інструмента певні звуки, гра бас-гітариста Джона Сука (який за чутками входить в п’ятірку найкращих басистів України) не могла не вражати! Але окремо варто відмітити барабанщика – цей дядечко грав дійсно фантастично, постійно щось собі наспівував, мабуть відбивав ритм, збоку це виглядало як незвичайне шаманство.
Щоб публіка не розслаблялася, «Півні» почали з «Сто баксів на місяць…. and everybody fuck you» і в такому жвавому настрої провели весь виступ. Незважаючи на постійні заклики Барбари до танцю, народ на них не особливо вівся, мабуть перебуваючи в такому екстазі, що вже і не до танців (а можливо просто стидалися камер, які знімали це дійство і «дикі танці» публіки яким могли б завадити). Описувати те, що відбувалося, немає ніякого сенсу, бо хто не бачив – не зрозуміє, а хто бачив, то скаже, що «слабенько написано, не передає атмосферу виступу» в будь-якому випадку, бо це словами не описується. Загалом «Мертвий Півень» заграв десь половину пісень нового альбому і кілька старих, забійних: «Поцілунок», «Француа», «Старенький харлєй», «Садок вишневий», «Літо буде», «Б’ютифул Карпати», «Реветастогне» та інші. На прощання зіграли вже класичну повільну пісеньку «Ето» і зібралися спускатись в люди, та це було не так просто. Народ, хором вигукуючи «Хочем ще!», змусив таки легенд заспівати «контрольну» «Пес №2»:
«… Добрий вогонь зігріє нас сьогодні,
Юний вітер закоханий в нас,
Тому що нас неможливо не любити,
Тому що нас неможливо не любити,
Тому що ми святі в своїй любові,
Тому що ми святі…»
А потім, як ні в чому не бувало, Барбара з друзями під нестримні овації спустився вниз до столиків, а потім примостився роздавати автографи на дисках зі щойно придбаними альбомами, фотографуючись з бажаючими і приємно посміхаючись («ну що з них візьмеш, люблять мене, так й все» ). Якось контрастувало це з поведінкою зірок а-ля «кіркорово-губіних» (ой, вибачте, таки сказав нецензурне слово) доступ до тіла яких оберігається мов вони є священними коровами… Справді талановиті люди найчастіше не потребують додаткових «понтів», вони й так знають, що ціну їм можуть скласти лише достойні.
Навіщо було це все писати? Сам не знаю, хотілося чимось приємним поділитися з народом … А може раптом хтось прочитає це все і вперше почує про таку групу «Мертвий Півень», а може хтось піде й купить їх альбом, а може хтось з цікавості прийде на наступний виступ.. А може й нічого не трапиться, яка різниця? Факт лишається фактом – 27 травня в Луцьку життєвої енергії стало більше, принаймні на дві години. А це вже добре
Такі от враження від ковтка з джерела… Джерело обіцяло приїхати восени знову, будемо чекати з нетерпінням!
(Фото можна глянути на сайті "Луцька неформатного": lutsk.dzyga.biz
Додав Art-Vertep 30 травня 2006
Про автора
Культова група Львова, "Мертвий півень" - це більше, ніж просто добра рок-музика. На концерти "МП" приходять три, якщо не чотири, покоління.
