Автори / НеДіля / НЕДІЛЯ: Музика без «сілікону»

Діля, не Діля, Діля, не Діля, Діля, Неділя… вгадувати, що можна почути на альбомі «Трохи теплих слів» гурту НеДіля, до самого прослуховування така ж марна справа, як дізнаватися, просто відриваючи пелюстки ромашки, чи любить тебе сусід (ка) з п’ятого поверху. Краще піти спитати і знати напевне. А альбом краще послухати, щоб мати своє власне уявлення. Але концепція назви — НеДіля — себе виправдовує на всі сто. Того персонажа, який кричав «Зроби мені хіп-хоп» точно нема. Тепер тексти пісень «Молитва до землі», «Завтра буде завтра», «Безмежний світ» межують з ідеалами просвітництва, а настрої — з наївністю музики якщо не 80-х, то 90-х. Але хочете слухайте, хочете — ні. Ніхто не заставляє. Все це не обов’язково для вжитку, каже фронтмен групи — Діля aka Едуард Приступа. Обидва варіанти звертання, до речі, — актуальні. Друге, правда, вже більше личить. Бо і емоції автор музики і слів несе тепер до людей доросліші, і публіка групи, як виявилось, солідна.

— Друга платівка за два роки групи. Але ти сам якось сказав, що то в тебе ювілейний альбом — десятий, якщо рахувати попередні, зроблені разом з ТНМК і продюсовані для Росави. Виходить цілих таких три періоди. Що тебе навчив кожен з них?

— Багато чого, і в професійному плані, і в чисто людському. Прийшло більше розуміння цього світу, розуміння людей в ньому, досвіду з’явилося більше, перш за все концертного, перші кліпи в житті.. багато всього.

— Кліпи колись, ще за часів ТНМК знімалися весело, драйвово. Зараз на екрані, принаймні, все спокійніше. Як насправді?

— Насправді мені і зараз не сумно. Просто хочеться трохи інше говорити людям.

— Ти навіть альбом назвав «Трохи теплих слів». Як в тебе взагалі по життю з «теплими словами»?

— Нормально! Просто хочеться ще один бік життя відкрити, музичного, доносити до людей добро, ніжність, любов, саме в тому первинному розумінні, а не спотвореному. В наш час кохання стали доносити до людей через якісь незрозумілі речі — пошлі кліпи, нав’язування людям якоїсь жіночої краси силіконової. Люди дивляться і вважають потім, що це круто, і думають, що жінка саме такою і повинна бути. А я вважаю, що жінка мусить бути жінкою не через те, що вона накачана цими кульками.

— Тобто ти за музику без силікону…

— Так, тут це слово можна взяти в лапки. Я за справжню емоцію і за справжнє почуття. В нас в Україні є дуже багато прикладів музичних, які дають справжню емоцію. Це і «Океан Ельзи», і «Тартак», і той же «Танок», «Крихітка Цахес», «Димна Суміш», Росава і «Фактично Самі». Це ті люди, які дають цікаву музичну енергетику.

— А що цікавого приніс в музику Діля, коли став називатися «НеДіля»?

— Я намагаюся показати любов — красиву, відкриту, щиру, в якої є повне взаєморозуміння. Хочеться в музиці відкрити ще одну нішу, яка в Європі називається поп-музикою, і якої в нас поки нема. Той же Стінг, Джордж Майкл, навіть Coldplay можна зрозуміти як поп-музику. От в цьому напрямку мені і хочеться працювати.

— Тебе якось навіть охарактеризували так дивно — "щось середнє між радянською естрадою і євро-попом. Так ближче до чого ти все ж знаходишся?

— Я це читав. Мені самому трошки незрозумілий цей вислів. Я ближчий сам до себе. Я працюю так, щоб бути чесним перш за все перед самим собою. Щоб те, що я роблю, було почуттям, емоцією, музикою, яку я хочу робити, і я не хочу піддаватися якійсь коньюктурі, і працювати заради чогось — великих грошей, чи великої слави, яку я, в принципі, давно відчув у складі ТНМК, коли підстрибували майдани і України, і Росії. Хоча це все дуже приємно. Можуть бути в альбомі якісь драйвові, веселі пісні. Але от саме зараз мені захотілося відзняти кліп саме на пісню «Трохи теплих слів». Я вважаю її найпотужнішою піснею альбому. Було спочатку бажання зробити щось із «Казкою для дорослих», а потім я зрозумів, що це якось надто просто для мене. Так, вона була б зрозуміла всім, під неї можна потанцювати, але мені завжди хочеться більше сказати. І врешті, в повільних піснях нема нічого поганого. Взагалі в цьому альбомі складніші аранжування, складні гармонійні вирішення.

— Ви рік над ним працювали. Багато сили він у вас забрав?

— Так, більше. Взагалі, коли люди вже побачили твій перший крок, перший альбом, то потім коли ти готуєшся до другого, вони вже приймають позу «руки в боки» із очікуваннями на зразок «Ну-ну!? Покажіть, що ви тепер зробите». Тому складно було перебороти страх саме перед цим. А потім була зведена пісня «Трохи теплих слів», а вона для мене як друга «I Will Fly».

— А що було б, якби ТНМК включили твої пісні в репертуар? Твій вихід з групи — то були більше авторські амбіції, чи то просто логічний перехід в іншу форму творчості?

— Останнє. Це не відбулося відразу, після того як ми розійшлися, але вже з другим альбомом я зрозумів, що перейшов в іншу форму існування, відбулася зміна поглядів на музику, і на те, що відбувається навколо мене. Я не кажу, що те, що було в Танку, було невідверто. Все, що я робив в групі було відверто і від душі. Зараз ми добре спілкуємося. В мене навіть склалась така неприємна ситуація фінансова перед зйомками кліпа, і саме вони (ТНМК) прийшли мені на допомогу. Вони і компанія Moon Records. Я був на монтажі і бачив, що все вийшло дуже гарно.

— А що в кліпі?

— Складно це пояснити. В кліпі є музиканти, є я, є моя майбутня дружина, Таня. А ідея… дві людини зустрічаються по різні боки вулиці, на переході. Загоряється зелене світло, але вони одне до одного не йдуть, і розповідають одне одному про свої почуття. Щось між ними таки відбувалося, але зробити крок один до одного так і не змогли. Врешті вони роблять його, але на середині дороги розуміють, що краще все ж таки бути окремо, і йдуть по різні боки вулиці.

— Не боїшся, що це відео наврочить якось ваші стосунки?

— Та ні, я не думаю. Навпаки все буде якнайкраще. Відчути розлуку краще в кліпі.

— Ви вже з датами визначилися?

— Дат немає, але визначилися зі статусом.

— Крім цього кліпу, які ще будуть?

— Ну, в мене є думки з приводу пісні «Лети», «Намалюй», і дуже хотілося б підготувати під Новий Рік пісню «Новорічна». Вона дуже подобається людям, її вимагають на концертах. Навіть коли нема Нового Року. Зробимо якусь веселу «развлєкуху». Має бути позитивний настрій, бо Новий Рік є Новий Рік. Навіть підсумки робити краще, коли весело.

— А… ким ти в дитинстві був на Новий Рік?

— Котиком і зайчиком (сміється).

— То зайчики в кліпі будуть?

— Ну так ґрунтовно ми ще не планували.

— Про «Трохи теплих слів». Звідки виникло бажання щось людям сказати?

— За останні два роки я спостерігав життя, і дивився на людей, як вони живуть, як вони не можуть знайти взаєморозуміння одне з одним — чи то просто закохані, чи то просто діти і батьки, діди і внуки. Багато негативного — сварки, розмови, події. Це все наболіло і захотілося до людей донести через альбом те, що не все в житті вирішують гроші, крики, не все в житті вирішують політики. Змінити цей світ можна, міняючи його в собі. Це дуже відома істина. Іноді ми стомлені, ми можемо накричати… Я сам став більш по-людськи ставитися до людей.

— А хто тебе так змінив?

— Це таємниця.. (посміхається). Ну… Таня. Її ставлення до мене, і те, як вона відчуває своє кохання, як вона його бачить. Коли ти хочеш зірватися, ти ж не підеш до міліціонера на вулицю. Ти зірвешся на найближчій людині. Можна тарілку розбити. А мені набридло. Мені так добре бути в такому позитивному стані, і навіть коли мене щось роздратує — мені лінь витрачати на це свою емоцію. Краще гріти в собі і зберігати для чогось доброго.

— Коли ти пішов з ТНМК, було відчуття на зразок «Я це зробив!», відчуття дорослості, як у фільмі «Один вдома»?

— Були думки про дорослий крок, а з іншого боку було дуже важко і дуже боліло. 11 років працювати з людьми, жити, їздити на концерти і потім залишити. Знаєш, це таки важко.

— Скучаєш?

— Просто було між нами певне спілкування, дуже позитивне. За цим я скучаю. Не можна за півтора роки це забути і думати, що все добре. А ми і зараз граємо іноді у футбол, я можу бути на їхніх концертах, тому я навіть запропонував Фоззі зробити спільну пісню, яка ввійшла в альбом. Це саме те спілкування, якого не вистачає, коли воно зникає.

— А Росава — як співачка, як людина, як період — чому навчила?

— Теж багато досвіду, життєвого і творчого. Вона відкрила мене як творчу людину, як продюсера і в першу чергу як автора. До неї я дуже рідко кому показував свої пісні. Не хотілося, чи то соромився, чи був невпевнений в собі.

— Кого простіше, до речі продюсувати — когось чи самого себе?

— Можу точно сказати одне: з собою самим не обов’язково завжди легше. Але якщо подивитися… пісні «Неділі» знають і співають, а значить, і з боку мене як виконавця все відбувається правильно, і з продюсуванням все добре.

— Хто, до речі, приходить співати пісні «НеДілі» на концертах? Ті ж самі, хто приходив на ТНМК і приходять на тебе по інерції, чи все зовсім інша публіка?

— Ні, аудиторія набагато доросліша.

— Тобто твоїм «мамам-татам» ця музика більше подобається ніж ТНМК? Що кажуть?

— Саме так. Кажуть «От, музика така доросла стала, є що послухати». Якщо раніше приходили діти, то тепер їхні батьки. В нас от був тур концертний на підтримку альбому. На київському виступі в «44» були дорослі люди, бізнесмени, в краватках і піджаках, які витанцьовували, знімали з себе ті піджаки… приємно!

— Тур концертний, до речі, пройшов тихо і непомітно. Шуму особливого не було…

— А тур був клубний, публіка — дорослі люди, років так від двадцяти і до сорока п’яти. Декілька концертів в нас зірвалися, але ми встигли відвідати Харків, Одесу, Дніпропетровськ, Донецьк, відіграли в Києві, а зараз плануємо продовжити тур все ж таки в Західній Україні. Знаю, що там люди хочуть, але поки що організатори реагували кволо. Хоча навіть якщо говорити про ТНМК, нас саме у Східній Україні сприймали дуже добре. Люди там і зараз співають пісні. Дуже запам’ятався Донецьк, коли люди почали співати пісню «Допоможи», так що я навіть забув куплет з самого початку. Так, був кліп на цю пісню, була ротація, але невеличка, бо кліп з самого початку назвали якимось альтернативно-неформатним. Саме тому було дуже приємно, що знають.

— А як тобі сольно на сцені? Коли ти був в ТНМК — вас було троє фронтменів. На сцені мабуть було трошки легше, бо ти не один…

— На початку, коли я лише пішов з групи, а в нас почалися концерти — почував себе якось незручно, мені постійно чогось не вистачало. А потім з досвідом, з кількістю концертів я почав почувати себе сам на сцені спокійно і вільно. Тобто спочатку я виступав як одна третя (сміється), потім як дві третини, а потім стало легко. І тоді з’явилося що сказати публіці. До того були я, Фагот і Фоззі, кожен щось вставляв і якось воно було — я навіть не думав, що мені казати. На перших виступах «Неділі» я краще мовчав, аніж говорив. А зараз воно само йде зсередини.

— Про що найчастіше хочеться говорити з людьми?

— Можу говорити про пісні, можу про сенс життя. Це взагалі такий стан. Про який складно розповідати, який виникає там — на концерті. Головне, коли є позитивна реакція публіки, тоді хочеться говорити ще. 

— Люди там не згадують, що група ТНМК колись була «помаранчевою»?

— А я не був помаранчевим, в мене не було «Майдану». Він був у інших, а я тоді тримав нейтралітет. Я не хочу гратися в політичні ігри, і продовжую тримати нейтралітет до цього часу. Я не можу висловлювати підтримку людям, яких я не знаю, тільки тому, що людина мені симпатична. Я не знаю, що є за їхніми словами, діями, грошима. Мені як політик в телевізорі і як жінка симпатична Юлія Тимошенко. Але я сприймаю це все одно як такий собі шоу-бізнес, він є творчий — в музиці і культурі, і він є політичний. Вона мені симпатична, але більше нічого я сказати не можу.

— Якщо повернутися до шоу-бізу в культурі і концертів «НеДілі». Тур був клубним. Великі майданчики групі в принципі не потрібні, це клубний, інтимний проект, чи все ж хочеться, просто ще треба почекати?

— Потрібні, більше того — ми можемо виступати на великих майданчиках. Нам для цього досвіду вистачає. Але це був просто промо-тур, лише другий альбом. І я розумію, що для того, щоб зібрати великий майданчик, як зараз це роблять «Океан Ельзи», чи «Брати Гадюкіни», треба побути трохи більше на цьому ринку, донести до людей свою музику, яку потім вони полюблять і потім із задоволенням прийдуть. Я вважаю, що з другим альбомом краще 100–200 людей в клубі, аніж півтисячі в Палаці Спорту. Думаю, з часом все буде. Взагалі в Україні не так вже й багато гуртів, окрім тих, які я вже назвав, які можуть зібрати повний Палац Спорту, коли люди не просто прийдуть на шаровий концерт на Майдані, а куплять квитки по 50 гривень, і будуть співати пісні. Тому мені зовсім не стрьомно і не соромно від того, що ми поїхали саме клубами.

— На якому альбомі ви, думаєш, вийдете на великий майданчик?

— Думаю, вже на наступному.

— Буде в більше драйву в піснях?

— У нас уже в другому альбому больше драйвових пісень, і в першому вони були. Плюс на концерті додаються всякі світлові ефекти, та і просто концертна атмосфера, яку не завжди можна передати в альбомі. У пісень зовсім інший вигляд, з елементом концертної імпровізації. Потім люди підходять і кажуть: «Блін, у вас такі пісні драйвові, а на альбомі такі м’які!». Недавно попав на якійсь з ефемок на пісню «Тільки дощ». Сів, слухаю, така пісня тендітна, ніжна, а на концерті все ричить. Аж самому прикольно стало. Хоча взагалі ми намагаємося не відрізнятися від альбомної версії, в ідеалі хочеться вміти передавати в альбомі кайф концерту.

— А хто ці люди, які роблять з тобою разом «НеДілю»?

— Десятого червня цього року було два роки гурту «НеДіля». Тоді ми вперше так серйозно сіли на репетицію. До того ми збиралися протягом півроку, проте нерегулярно. Але тоді ще ніхто не знав, для чого нам це. Потім дійшла справа до альбому. Спочатку було три людини: я, Тім і Євдоким Решетько — два брати. І ще Антон Бєлко на басу. Потім Тім запропонував Мішу Баньковського на соло-гітару, потім хтось порадив Філа Яночкіна на барабани, та і взагалі про кожного з них в мене є розписана ціла сторінка. Головне, що всі вони — гарні люди. І всі віддані групі. Хоча вони і багато працюють не лише в групі, бо є хорошими музикантами. І мені було дуже приємно, коли цим людям пропонували великі гроші за роботу з дуже відомими гуртами, і не лише в Україні, а вони сказали: "Ми погоджуємося на ці умови, якщо нашим пріоритетом залишиться «НеДіля».

— Як відсвяткували дворіччя групи?

— Cвято було веселе. Ми пішли в ліс, зробили шашлик. Пили вино, приємно спілкувались, вітали один одного і просто раділи — ми вже 2 роки разом, не дивлячись ні на що!

— А що в самої «НеДілі» за кордоном?

— Зараз йдуть переговори за кордоном, це все, що я можу сказати. Але йдеться про Європу. Але з того боку поки що нема ніяких конкретних пропозицій про контракти чи концерти, тому говорити не хочеться.

— Якщо орієнтуватися на Захід, що буде з репертуаром? Переклад старих пісень, припустимо, на англійську, чи зовсім нові пісні?

— Пісня «Тільки дощ» була перекладена на англійську, кліп під неї був зроблений. Поки що іде розмова з приводу «I Will Fly», «Angel», «Rain», але я думаю, що з часом мені хотілося б там співати не лише англійською, а і українською, щоб це було «модно», не менш, ніж розмовляти французькою чи англійською. Щоб люди розуміли, що Україна це не лише Кличко, Шевченко і Майдан, а й знали, що в Україні є дуже багато музики, і це не тільки гурт «НеДіля», а і всі решта, яких я перераховував на початку, і навіть ті, кого я не згадав.

— А що тобі про саму групу кажуть керівники телеканалів, радіостанцій? Хочеш чи ні — їхнє слово часто вирішальне.

— Переважно сприймають дуже добре. І ставлять в ефір. Але не всі.

— А що кажуть, коли відмовляють?

— Ой!!! Та там відмазок повно. І «формат не наш», і погане аранжування. Але я займаюсь музикою 25 років, і коли мені якийсь там музичний редактор без музичної навіть освіти розповідає про погане аранжування, то я не переконую. З ними просто більше не хочеться працювати, і більше я їм свій матеріал не несу, і навіть більше не спілкуюся.

— А з ким порівнюють?

— Кажуть, що подобається в музиці перш за все атмосфера, за те, що в «НеДілі» є позитив. Кажуть, що завжди можна відрізнити від будь-якого матеріалу, не зливається зі всім іншим. Часто називають українським Стінгом. Деколи порівнюють із Coldplay, правда, мені дивно, чому. Діма Прикордонний (гендиректор компанії &Artists, яка представляє «НеДілю». — прим. ред.) якось сказав, що почув в моїй музиці якісь гармонії від Стіві Вандера. Навіть не ображає, що порівнюють, навіть приємно. Деколи я читаю рецензії. Але коли я розумію, що вона написана з якоюсь незрозумілою мотивацією, то на це просто не звертаю уваги. Я все одно буду працювати в тому стилі і напрямку, який я собі обрав. Хоча навіть не можу визначити для себе, що воно таке, вертиться між world, pop, rock — music.

— Що влітку в «НеДілі» з гастролями?

— Будуть концерти, і в Західній, і Східній Україні. Але звичайно ж хочеться відпочити хоча б тиждень на морі.

— Ваша спільна пісня з Фоззі. Це Танок + НеДіля, чи це ти і Фоззі?

— Це Діля і Фоззі. Мені дуже подобаються його тексти. Краще я не бачив. «Вий мій ранок» — там такий був текст! Я до сих пір слухаю з задоволенням і коли чую по радіо, аж мурашки по тілу. Що до спільної пісні, то в мене був тільки приспів. Якось вночі прийшло, що зробити її треба саме з Фоззі. Я йому написав смс, він мені відповів «Давай спробуємо».

— Що у Фоззі як в текстовику є такого особливого?

— Його підхід, його оригінальність, те, як він подає українську мову, з її колоритом, показує, як можна висловлювати думки різними словами і різними образами.

— Ти сам був автором пісень для деяких виконавців.

— Так, було, але поки що продовжувати не збираюся, зараз більше хочеться зосередитися на творчості «НеДілі». Зараз не хочеться розгубитися, а відчути свої бажання повністю і нормально передати їх людям.

— Ще ти хотів робити кавер на «Ти подобаєшся мені» — стару пісню Віктора Павліка…

— Була така ідея, але я потім так забігався з випуском альбому, що лише недавно повернувся до цієї думки. Але більше ні на кого кавери робити не планував.

— Як альбом продається?

— Нормально, я навіть думаю що ми будемо робити додатковий тираж. Як мені сказали в Moon Records, «НеДіля» — артист, який не вибухає божевільними тиражами, але і точно нема такого, що повний «мороз».

@Music

Додав Art-Vertep 13 липня 2006

Про автора

Гурт був створений 10 червня 2004р. Едуардом Приступою, який більше відомий під псевдонімом «Діля». Сьогодні Діля – популярний український виконавець, композитор, аранжувальник, продюсер та телеведучий. Стиль музики гурту &l