Автори / Олександр Євтушенко / Українські готи: герої та декорації
Від середини 1980-х і дотепер величезний сегмент рок-культури належить готам – загадковим істотам із цінностями й світоглядом, які разюче відрізняються від загальноприйнятих поглядів і традицій нашого різнокольорового світу. Вони віддають перевагу похмурій романтиці, чистоті срібла як антитезі кривавому золоту, філософії індивідуалізму й іронії щодо суєти навколишнього світу. За словами засновника Українського готичного порталу Віталія Федуна, «готична культура – це завжди неформат, психологічна напруга, екзистенціалізм, меланхолія, містика й декаданс».
Угору сходами, що йдуть униз
Коли ми називаємо себе бароковою нацією, то, навіть не вміючи пояснити це науково точно, несамохіть маємо на увазі, що стиль бароко з його життєлюбною енергією та схильністю до контрастів і перебільшення якнайкраще пасує до української ментальності. З-поміж усіх готичних характеристик хіба «психологічна напруга» вписується в цю систему координат.
Готична експансія в нас досягла кульмінації в середині 2000-х. Сталося це внаслідок очевидної привабливості неоромантичної естетики, підкреслено суворого іміджу та ідейності «справжніх» готів. Щоправда, в Україні остання складова суттєво відрізняється від стандарту. Якщо містеріальна доктрина домінує, зокрема, в ідейності європейських адептів напряму, то у вітчизняній музичній готиці найвищого ґатунку відлунюють і політичні нотки.
Лідер «Кому Вниз» Андрій Середа (на фото) говорить про це так: «Наша єдина музична місія – підтримувати праві національні рухи, мужніх людей, готових до кінця боротися за свою ідею. Є велика жага бачити впевнену молодь, яка знає, куди йде, на якій землі живе й чого для неї хоче».
Не випадково словосполучення «Музика високого Духу» стало слоганом київської формації, яка обрала для себе визначення «українська автентична готика». 1 грудня 2006 року група виступила у львівській Опері з великим ретроспективним концертом, проілюструвавши свою майже 20-річну еволюцію, в якій знайшлося місце й хард-роковим, і фольклорно-електронним, і готично-індустріальним мотивам. Щойно починали звучати композиції «Суботів», «Птаха на ймення Нахтігаль», «Ворони», публіка підводилася, наче почула гімн.
Тоді ж «Кому Вниз» висунули на здобуття Шевченківської премії. Колектив пройшов два тури й перебував у п’ятірці музичних номінантів. І хоча нагороди не здобув, але прецедент створив, адже під час обговорення майбутніх національних лауреатів назви сучасних рок-колективів звучать украй рідко.
Діти ночі
Wave-Gotik-Treffen – цей фестиваль зігріває серця десятків тисяч прихильників готичного року, які щовесни мріють побувати в Лейпцигу, щоб послухати найкращі європейські групи цього напряму. 2002-го одним із хедлайнерів імпрези були «Кому Вниз», тоді вперше за 11 років зі сцени звучала не англійська або німецька, а українська мова. До Німеччини хлопці приїхали «темними конячками», а вибиралися звідти як фаворити досить перебірливої публіки.
Окрім «Кому Вниз», класичними представниками напряму є їхні земляки – група «Інферно». Розпочавши в 1990-х із жорсткого трешу, на зламі 2000-х вона запропонувала власний зразок метал-готики з виразним жіночим вокалом. Співачки були різні, але стиль колективу залишався незмінним.
На глибинних язичницьких культах побудувала імідж легендарна формація з довгою та складною історією – група «Вій» із незмінним гуру, автором музики й текстів Дмитром Добрим-Вечором. Доволі широке визнання в Україні здобув рафінований проект «Холодне Сонце». Гурт зібрав харизматичний, схожий на денді, радіо-ді-джей Василь Гоцко, який є лідер-вокалістом і головним генератором ідей. В активі «Холодного Сонця» два повноформатні альбоми – «Промені сліз» (2004) і «Театр темних пелюсток» (2008). Останній без перебільшення –один із найкращих торішніх релізів.
Молодші колеги й друзі «Вія» – полтавська «Арахнофобія» – вирізняється нетривіальними психоделічними настроями та експресивною подачею матеріалу. Прозору музику в дусі акустичного фольк-року київський «Ворождень» визначає як «похмуру романтику», а «Вінки» творять екзотичний коктейль зі смаком і ароматами різноманітних стилів, гармонійно об’єднаних в одне ціле. Водночас жорсткі індустріальні звуки кидають то в жар, то в холод, примушують відчувати то жах, то захват і допомагають відчути світ зовсім інакше.
Цілковито інший музичний рецепт пропонує рівненський «Вомбад» із лідер-вокалістом Вадимом Гончаровим. Сумні, але достатньо ритмічні й насичені густим гітарним звуком опуси найбільше нагадують сучасні елегії від втомленої одноманітністю людини, яка шукає свого місця. У 2005-му колектив видав програмний альбом «Вісім годин на добу», який вражає прозорими меседжами та воістину фірмовою меланхолією.
Ще 2002-го львівська група «Замкова тінь» створила незвичну пісенну програму «Із середньовічних мотивів». Відтоді готично-фолькова складова виходить в її творчості на перший план і стає домінантною, в чому неодноразово пересвідчувалися завсідники фестивалю «Некрополіс». Їхні краяни – команда «Полинове Поле» – спромоглися переконливо синтезувати потужний гітарний саунд, українську автентичну пісню й переплавити все це в готичному тиглі. Нещодавно гурт видав сингл «Чисті душі», а згодом і повноформатний диск «На семи вітрах». А електронна команда з Тернопільщини Audio Sile з появою в 2003-му цікавої вокалістки Інни Корнелюк почала видавати нетривіальний готичний матеріал, що вигідно її вирізняє.
Клони не пройдуть
20 років кар’єри «Скрябіна» вмістили й круті стильові повороти, й загравання з політиками, й так звані паралельні проекти – «Молотов-20», «Козззак Диско», «Еутерпа», «Спатанка»... Кузьма і друзі розпочинали свій шлях, копіюючи Depeche Mode, але згодом виробили й власну манеру. Нині мало хто пам’ятає, що в 1990-х вони пережили період максимального наближення до канонів електронної готики – кульмінаційним у цьому сенсі був альбом «Хробак» (1998). Кліпи на пісні «Брудна як ангел», «Клей», «Зламані крила» режисера Тараса Химича стали еталонними для укрготики.
Задовго перед тим, як влитися до складу групи «Мандри», акордеоніст-віртуоз Леонід Бєлєй активно експериментував із формацією «ЯРН» і разом із композитором Олександром Юрченком створив дивовижний ембієнт-дует «Звірята Суфіни». Середньовічні мотиви, граціозно-сріблястий саунд інструментальних п’єс нагадували загадкові орнаменти, які за якістю могли конкурувати з найкращими зразками західної ембієнт-сцени. Маленький київський лейбл «Квазі-Поп» видав накладом у 200 примірників єдиний альбом «Звірят Суфіни» – справжній шедевр, який дотепер не має собі рівних.
Особливий сутінковий сад звуків вирощують атмосферні готи з Одеси Dust Heaven, Grey Scale, Inmeditarium. Серед цього типу одинаків-схимників, які функціонують майже виключно в студійній площині, вищеназвані творці досягли переконливих результатів. Їхні композиції часто можна почути «фоном» у вигляді саундтреків до театральних вистав, передач на радіо і ТБ, науково-популярних фільмів.
Остання хвиля українського готик-року подарувала нам такі імена, як «Ірій», «Містерія», «Малінконія» та, відповідно, нові тенденції, які можна вкласти у формулу «класика + етно + містика + електроніка». Чи не єдиний великий мінус – прив’язка деяких команд до західних аналогів. Талановиті формації, зокрема, Spirits, Nature of Sea, Scarleth, очевидно, наслідують найсучасніші європейські тренди, ризикуючи розчинитися в чужому контексті. Молодим українським готам варто якомога швидше зрозуміти: у клонів немає майбутнього.
Олександр Євтушенко, «Український Тиждень»
Додав Art-Vertep 10 липня 2009
