Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Потік Товари Інформація

Автори / Нестор Махно / Шаміль українських степів

Розмову про Нестора Махна розпочали не тому, що незабаром у Гуляй-Полі відбудеться богемно-тусовочний фест «День незалежності з Махном», і про який ми вирішили розповісти приблизно так, як Нестор Іванович зустрічав кінну розвідку опонентів – несподівано й завчасно.

Ні. Про фестиваль буде кому написати. Тоді як інша, значно вагоміша подія залишилася в Україні практично без уваги. А подія справді серйозна. Днями минуло 75 років від дня смерті Нестора Махна, вождя української повстанської селянської армії, лідера українського анархізму. Упустимо наразі зайві енциклопедичні загальники й підручникову ретельність. Просто поглянемо на цю постать крізь призму часу.

Подобається це комусь чи ні, але Махно був і залишається найяскравішою постаттю періоду революції і громадянської війни, очоливши селянський рух Південного Сходу України та за короткий час створивши потужну й мобільну армію. На її чолі Махно чотири роки воював проти «білих» і «червоних», частин Антанти, гетьмана Скоропадського й Директорії, уславившись безстрашними блискавичними рейдами, ставши справжнім «володарем Степу» й символом народного руху.

У ньому, як у краплі води, відобразилися всі протиріччя й анархістські метання східноукраїнської душі: з ким тільки Нестор Махно не йшов у військово-політичні спілки, проти кого лишень не обертав зброю, порушуючи всі угоди, умудрившись стати кавалером ордена Червоного Прапора. При тому постійно воюючи під чорним прапором.

Власне, Нестор Махно – перший за часом у ХХ столітті український політичний харизматик, який увірвався в політику й історію на кулеметній тачанці. Він став романтичним епосом, в якому поєдналися бутирські «університети», грізна слава володаря південноукраїнських степів, паризька еміграція та посмертна легенда. Все це разом продовжує фокусувати на Махнові погляди й зацікавлення багатьох людей. Причому не лише в Україні. Знову ж таки, подобається комусь чи ні, але Махно – не лише найпасіонарніший персонаж революції і громадянської війни, а й фігура, вписана у світовий контекст. За розмахом і яскравістю не поступається Сапаті чи Че Ґеварі.

До речі, наприкінці липня в місті Нікополь на Дніпропетровщині встановили пам’ятник Несторові Махну. Отже, «Шаміль степів» потроху повертається в місця, які опанував на тачанках і в кавалерійських рейдах… Утім, відійшовши від романтики, треба сказати: Махно – це розтроюджений, болючий приклад нереалізованих уповні національних потенцій. Бо Несторові, розпустивши в шабельних атаках пательки за вітром, треба було дбати не лише про соціальне звільнення, а і про новонароджувану державність не забувати. Моделюємо ситуацію, в якій зливаються воєдино три потуги: армія УНР, Українська Галицька Армія і махновська повстанська… Впевнений, що не знайшлося б сили, яка змогла б подолати цю потугу. А під Крутами, якби такі й виникли, не довелося б помирати жменьці студентів, заступаючи шлях на Київ п’ятитисячній «більшовицькій орді»…

Проте сталося так, як сталося. Це давня українська хвороба, і, схоже, на те немає ради. Потужного лівого і справді українського руху в Україні не було, й немає. «Анархісти» зводяться до купки гротескних персонажів у «косухах», завсідників фестів і клубів. Націонал-демократи «20 років тримають слово», найміцніше притримуючи власний гаманець. І навіть тепер, якщо ти – «червоний», «лівий», то, певна річ, автоматично проти буржуїв-олігархів, але чомусь лобіюєш московську версію православ’я й російську мову, а якщо «жовто-блакитний», то обов’язково виглядаєш асоціальним слізливим недотепою, «хмаркою у вишиванці», яка нічого, крім «мови» й тужливих «пісень», не відстоює. Така ось «право-ліва» перманентна тупість.

Павло Вольвач, «Львівська газета»

 
 

Додав Art-Vertep 03 серпня 2009

Автори пов'язані с новиною

Павло Вольвач , Фестиваль День Незалежності з Махном

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска