Автори / Януш Ґловацький / Між Варшавою і Нью-Йорком
У квітні цього року в одній зі столичних книгарень відомий польський драматург і сценарист Януш Ґловацький презентував українським читачам книгу «З голови». Калейдоскоп автобіографічних есеїв, які разом утворюють щось подібне до автобіографічного роману, українською переклав Олександр Ірванець.
Януш Ґловацький — без сумніву, великий драматург. Його п’єси: «Антигона у Нью-Йорку», «Попелюха», «Четверта сестра», «Полювання на тарганів», «Фортінбрас забухав» — ставили Джозеф Папп, Артур Пенн і Денні Бойл; Анджей Вайда знімав фільм за сценарієм Ґловацького. Утім, далі мова йтиме про не менш талановитий доробок пана Януша — прозовий.
«З голови» — романізована автобіографія, композиційно організована як збірка есеїв. Частинки-есеї — як мозаїка: зв’язок між ними очевидний, але розташовані вони досить хаотично. Головним героєм, як ви вже здогадалися, є сам пан Януш. Розповідь починається у грудні 1981-го року, коли в Польщі введено військовий стан, а Ґловацький перебуває у Лондоні на прем’єрі своєї вистави. Закінчується оповідь у червні 2004-го року, коли автор повертається до Польщі відомим у всьому світі драматургом. Між цими крайніми точками — згадки з дитинства, «літопис варшавських 1970-х», Нью-Йорк кінця минулого тисячоліття й багато всього цікавого.
Актор, письменник, танцюрист кабаре, боксер, фейлетоніст, спекулянт — це далеко не весь список професій, які так чи інакше освоював Януш Ґловацький. Як відомо, поляки люблять бідкатися. Ґловацький не бідкається, він сприймає світ і події навколо іронічно. Це й допомагає йому подолати глибокий комплекс провінційності й позбутися запасу «пихатої польської заздрості». Уже мешкаючи у Нью-Йорку, герой втрачає й шукає роботу, зустрічається з літературними агентами, ночує у друзів або в Центральному парку (і знає поіменно всіх його волоцюг!), підтримує зв’язки з польськими заробітчанами й нарешті завойовує мистецький простір спочатку Америки, а потім і рідної Європи.
Окрім того, «З голови» — це історія польського культурного життя починаючи від 1950-х. Тут ціла галерея образів: Ян Котт, Марек Півовський, Кшиштоф Ментрак, Януш Мінкевіч, Януш Вільгельмі, Юліан Стрийковський, вся польська Профспілка акторів театру та кіно й багато інших. З кожним Януш Ґловацький на короткій нозі, й про кожного йому є що сказати (куди цікавіше, ніж пишуть ув інших виданнях чи підручниках).
Книжка читається напрочуд легко: Ґловацький має талант навіть про найсумніші речі писати досить весело. Трагікомедія — ось його стиль. Якщо ж вам буде замало трагікомічності — не біда, адже в київському Молодому театрі йде вистава «Чотири сестри» — варіації пана Януша на Чеховські мотиви.
Насамкінець про секрети. Він у книги один — це назва. Голова — не просто те, що ми носимо на плечах. Голова — це прізвисько Ґловацького (українською мовою його можна було би назвати «Головацьким»). Як каже пан Януш, «З голови» — книга з його життя, проте все написане — автоматично стає «поза життям». Адже крім того, вислів «з голови» ще й означає, що будь-який текст слід сприймати і як вигадку. І то вже особиста справа читача — відгадувати, що було насправді, а що лише «моҐло» би відбутися.
Олена Коваленко, Друг Читача
Додав Art-Vertep 21 жовтня 2009
Про автора
.
