Київ / Виставка живопису Міхала Місяка «Перфекції»
11 ЖОВТНЯ - 05 ЛИСТОПАДА 11:00-18:00
м. Київ, Атрибутгалерея (вул. Русанівська набережна, 8)
У нас з'явився реальний шанс потрапити на виставку, де основними артефактами являємося ми самі, такі як є. Скільки маємо за душею (себто в душі), стільки емоцій, знань та «тонких матерій» зможемо отримати з тої візити.
АТРИБУТГАЛЕРЕЯ презентує живопис польського художника Міхала Місяка. Ми, українські споживачі мистецтва, прекрасно знайомі з польською графікою, але сучасний живопис для нас ще своєрідна terra incognita. В даному випадку задача пізнавання спрощена: художник апелює приблизно до тієї системи естетичних цінностей та користується (знову приблизно) тим арсеналом технічних прийомів, що властиві аналітичній, інтелектуальній, абстрактній графіці, яка отримала свій повноцінний розвій на арт-просторі Польщі. Умовно живопис Міхала можна віднести до geometrical art, коріння якого сягають традицій оп-арту, а через нього – до кінетичного та абстрактного мистецтва.
Аби зрозуміти і – головне – почути (відчути) його роботи треба визначитись з ключовими словами. Першим буде МУЗИКА. Ще Кандинський стверджував: живопис є музика в її абсолютному значенні. Для нього то була музика об'єктивно існуючого духовного світу. Міхал Місяк говорить співзвучне: «Я багато розмірковував про взаємозв'язок трьох компонентів: художника, глядача, твору. В цьому надихався ідеями композитора Вітольда Лютославського. Я відчував, що його теорії відносно музики настільки універсальні, що можуть бути застосованими у візуальних мистецтвах». Друге слово – ХУДОЖНИК. «Я завжди надавав перевагу абстрактним зображенням, ніколи не цікавлячись сюжетами в їх літературному розумінні. Я шукаю те, що виведе мене за фізичні межі полотна. Я спіймав себе на тому, що ціль, в яку я маю влучити своїм живописом, не має відношення до зображення реального світу. Ці роботи були моїми спробами нотування певних почувань та умонастроїв. Я також зрозумів, що почуття, які я намагаюсь затримати, не завжди співвідносяться з зоровими подразниками. Як правило вони з'явлються зі світу звуків або це комбінації імпульсів, позичених з області інших почуттів «. Третє слово – ГЛЯДАЧ. Треба сказати що ще за часів розквіту оп-арту і абстрактного напряму взагалі, особливий наголос робився на партнерських засадах між художником та його аудиторією. Глядач стає актором, що приймає участь у живописній виставі і аж ніяк – пасивним спостерігачем. Концепція твору за таких умов передбачає подвійний підхід: маємо усталену даність певного артефакту та безліч його трактувань з боку сприймаючого. Акцентується фактор випадковості глядацького сприйняття, стимулюючий варіативність індивідуального бачення твору. На духовному рівні концентрація естетичного виключно в абстрактних формах без залучення будь-яких утилітарно-побутових асоціацій, виводить реципієнта на прямий глибинний контакт з суто духовними сферами. Тобто такий живопис може навіть слугувати об'єктом для медитації та посередником в духовних практиках. Скільки зможемо вмістити - стільки отримаємо. Четверте слово – ТВІР. «Колись, працюючи над однією ліногравюрою, додаючи одну лінію до іншої, я занурився у стан, який добре описаний тезою бенедиктинського чернецтва: Labora est ora (Праця є молитвою). Я відчув, що концентрація та повторення рухів призвели мене до стану медитативного. Саме цей досвід я захотів передати і глядачеві. Так з'явились мої перші роботи, створені лініями. У своїх останніх серіях я використовую фізичний феномен інтерференції хвиль. Паралельні лінії, подібно хвилям певної частоти, створюють перший шар композиції, другим шаром на нього накладається ряд ліній, що йдуть в іншому напрямі. В результаті виникають нові «нематеріальні» образи, оптичні феномени, чиї характеристики залежать від товщини ліній, відстані між ними, кута їх перетину. Ці образи не створені художником. Вони існують тільки в очах глядача». Художник – майже анонім. Глядач – майже креатор. Полотна майже «безгучні» – тихий живопис, споглядальний. Картини можуть навіть не зупинити: пройти повз них і не звернути увагу – просто. І тут останнє ключове слово – УВАГА. Це для них дуже важливо – вони захоплюють не зненацька, але поступово ворожать, затягуючи в свій майже містичний простір, не підвладний емпіриці.
Олеся Нестеркова, мистецтвознавець
Про авторів
Міхал Місяк , Польський Інститут у Києві , Рафал Питель
Додав Art-Vertep 10 жовтня 2007
