Лесь Подерв’янський / Коли в Японії цвіте сакура, в Україні – вишня (+відео)
Навесні, коли місто-фортецю легкою білизною барв та тонким ароматом прикрашає сакура у цвіті, саме час, щоб зупинитися – споглядати на каміння, цвіт вишні по-японськи… А ще, щоб зняти фільм. Про «Йоко і самураїв». Чому б ні?! Особливо, коли ними стають козаки Кам’янець-Подільського товариства військово-історичної реконструкції.
Коли фільм уже знято і от-от відбудеться прем’єра про знімальний процес зсередини, про проблеми та перспективи розповідає продюсер короткометражки «Йоко і самураї» Павло Білоус.
Пане Павле, скажіть, будь ласка, як виникла ідея фільму?
Я вже дуже давно знайомий із творчістю Леся Подерв’янського. А ще вважаю, якщо є сценарій фільму, то він має бути знятий. З ідею фільму «Йоко і самураї» я носився уже близько 3-ох років. І я б його уже давно зняв, але дякувати Богу, що у мене не було хорошої камери.
Здавалося б, я продумав усе до найдрібнішої деталі і минулого року понабридав усім знайомим операторам «давайте знімемо, давайте знімемо», але чомусь не складалося.
А уже цієї весни зустрівся з Дмитром Глухеньким і кажу: «Діма, скоро цвістиме сакура, треба щось робити». І ми взялися до роботи.
Яку ідею ви прагнете донести глядачеві?
Ідея була такою – провести паралель між Японією та Україною – козаки і самураї. Якщо глибоко вдуматися, то українці насправді знають про справжню українську культуру стільки ж як і про японську: вони думають, що козаки – це дядьки у вишиваних сорочках і червоних шароварах з шаблею і на конях.
Аби наблизитися до народного я подумав, що було б непогано зробити ось цих самураїв козаками. Для цього я звернувся до своїх друзів з Кам’янець-Подільського товариства військово-історичного реконструкції, що згодилися допомогти.
З якими проблемами зустрілися в процесі зйомки?
Фільм майже не готувався, був знятий спонтанно. Вранці прийшли оператор з режисером (Дмитро Глухенький – оператор, Ігор Гарін – режисер. Обидва випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого – справжні професіонали), і почали знімати. Репетиція дублю і робота на камеру.
Спочатку я ледве вмовив майбутніх акторів масовки знятися у цьому фільмі. Та коли ми почали знімати з основними героями, усі настільки активно і жваво включилися в процес, що робота перетворилася на суцільне задоволення. На другий день ми знімали сцени біля річки, одному з акторів довелося розпочати купальний сезон на початку травня.
Чого тільки заслуговує чайна церемонія. Перше травня – у Кам’янці туристів море, а я біжу з самоваром Старим містом, аби купити чаю в одноразових пакетиках – така собі чайна церемонія по-українськи.
Ми намагалися відтворити все максимально близько до тексту. Проте є деякі відмінності: немає комишів, замість сакури цвіте яблуня, замість чорної кішки – сіра.
Скажіть а сам Лесь Подерв’янський знає про існування фільму за його сценарієм?
Так, нещодавно зв’язалися з ним. Він радів, як дитина, коли дізнався, що фільм за його сценарієм зняли. Найближчим часом Лесь Подерв’янський передивиться його і скаже своє вагоме слово.
Творчість Леся дуже специфічна та неоднозначна. Він використовує чимало ненормативної лексики. І багато хто вважає, якщо у творі є нецензурщина, то це щось обов’язково несерйозне і неправильне. Але насправді під шаром такої епатажності ховається глибший зміст.
Є п’єси у Подерв’янського, для яких, щоб вловити суть – потрібно слухати кілька разів. Творчість Леся Подерв’янського багатошарова: перший шар – сміх і гумор. Така легкість і несерйозність приваблює людей. Другий – сюжет соціального рівня, адже більшість п’єс було написано автором у 70-80 рр. ХХ ст. Третій шар – глибокий філософський зміст. Наприклад, діалоги Совушки та Павліка Морозова з однойменної п’єси.
Чули, що ви збираєтеся широко презентувати фільм…
Перша ідея була зняти фільм для промоції військово-історичного товариства. Але коли ми зняли фільм, коли стало зрозуміло, наскільки це все серйозно, класно і підпадає не під аматорський фільм, а напівпрофесійний, то ми зголосили його на фестиваль «Відкрита ніч». Але трохи не встигли. Тому я попрохав своїх друзів братів Капранових відтермінувати дату останнього зголошення, щоб ми могли його подати.
Наразі наш фільм розглядають і результат – чи буде включено до програми фестивалю поки невідомо.
Але уже сьогодні всі любителі Подерв’янського допомагають нам чим можуть.
Зокрема Берковецьке братство та відомий архітектор Михайло Хіміч сказав, що допоможе провести презентацію фільму в Києві. Капранови обіцяли запросити засоби масової інформації. Розглядаємо варіант прем’єри в Кам’янці. Є пропозиції щодо презентації у Львові та Вінниці, Тернополі. Тепер залишається справа за малим: згода Подерв’янського і знайти спонсора.
Чому варто глядачеві подивитися фільм?
Це короткометражний фільм. Він глибокий і короткий як поезія хоку. Вона проста і складна, коротка і не всім зрозуміла, але завжди цікава і зачіпає кожного.
Крім того, це мистецький самурайський бойовик із детективною лінією. Головне питання «хто замовив убивство самурая Бабайоти»? Якщо уважно подивитися фільм, можна розгадати цю загадку
Ті, хто любить Подерв’янського, обов’язково зрозуміють, чому варто подивитися цей фільм. Ті, хто не знайомий з його творчістю – матимуть нагоду познайомитися. А ті, хто не любить Подерв’янського, зможуть подивитися фільм для того, щоб його потім поганити. Але вже перші оцінки навіть від осіб, які не люблять Подерв’янського, дуже непогані.
І безумовно цей фільм варто подивитися кам’янчанам, адже там вони віднайдуть знайомі обличчя в цікавих та непередбачуваних ролях.