Carpathiana / Пішов Юрій БАЛЮК - лідер гурту
4 листопада 2010 р. у м. Галіфакс у Великій Британії помер засновник та незмінний фронт-мен українсько-англійського гурту Carpathiana Юрій Балюк...
Один з найяскравіших модернових музикантів української діаспори, співак і композитор, ді-джей, по-справжньому закоханий в Україну, пішов лише на 51 році життя...
Юрій, або Джордж, а найчастіше - просто Юрко Балюк народився в родині українських повоєнних емігрантів, що оселилися в м. Тодмоден у північній Англії, недалеко від Манчестера. Змалку залюблений в українську культуру, Юрко 1978 року вчиться в художній школі Guidhall School of Music and Drama у Лондоні, у середині 80-х починає займатися музикою та писати власні пісні українською.
Спочатку дивуючи друзів-англійців своєю майстерною грою на дивній для них сопілці, а згодом і виступаючи як професійний музикант та ді-джей, він доклав чималих зусиль для популяризації української культури ще у той час, коли його Батьківщина була у складу СРСР й лишалася фактично невідомою для більшості мешканців Сполученого Королівства.
Проте Юрія Балюка жодним чином не можна назвати типовим представником української діаспори. У 80-х - на початку 90-х він зібрав у своєму помешканні в містечку Тодмоден на півночі Англії велику колекцію української музики, яку вивезла з собою з України його мати п. Зиноїда. Проте на відміну від більшості емігрантів післявоєнної хвилі, він вирішив присвятити себе не лише збереженню рідної культури "на чужині", а активно експерементував з автентичними семплами, намагався творити свою, оригінальну й модернову музику, яка поєднувала б у собі сучасні тенденції розвитку британської музичної культури з автентикою України.
У середині 90-х років Юрко Балюк (Yuri George Baluk) та його близький друг і сусід по будинку, гітарист і композитор Robert Duffy, збирають у Британії унікальний музичний гурт - Carpathiana - у якому, крім нього, грають винятково етнічні англійці, але грають вони українську музику!
Перший офіційний дебют Carpathiana на англійській сцені відбувся 1996 р. спільно з чи не найвідомішим тамтешнім діаспорним рок-колективом - групою The Ukrainians.
Перший приїзд до України стався того ж 1996 року, коли спершу Юрко приїхав до Львова разом із Робертом Даффі. Пізніше того ж року вже й уся Carpathiana вперше виступила в Києві у легендарному клубі столичного ресторатора Еріка, згодом відомому під назвою "44".
За довгі роки концертів гурт і персонально його лідер Юрій Балюк (DJ Baliuk) брали участь у численних сольних виступах у Британії, Іспанії, Польщі та Україні (Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Крим, Карпати, Полісся), грали на багатьох фестивалях, включно з "Рок-Січ" і "Країна Мрій". Зокрема, він зі сміхом згадував власні виступи у Криму, де їхні організатори вперто не хотіли вірити, що він не розуміє російської, й музиканту доводилось послуговуватись англійською...
Альбоми Carpathiana, Love, Eat My Borsch поширювалися у Великій Британії, Україні, Польщі.
Тексти більшості пісень гурту були написані українською та англійською; серед найпопулярніших творів – композиції "Гаразд", "Річка", "Черв'ячок".
"CARPATHIANу вигідно вирізняє на тлі цілої маси творців танцювальної world music те, що замість того, або просто застосовувати семпли, всі етнічні партії гурт виконує наживо", - відзначав свого часу в рецензії на перший альбом Carpathiana польський музичний журнал Plastik. Трохи згодом з'явилося й загальне визначення музичного стилю гурту - Folk-n-Bass.
Вільно, хоча й з акцентом, говорячи українською, Юрко легко погоджувався на фактично всі пропозиції, які давали йому можливість виступити в Україні. Часто граючи за символічні гонорари, часто залишаючи своїх колег без винагороди, іноді влаштовуючи концерти зовсім безкоштовно, при цьому часто-густо стикаючись із шахраями, які просто ошукували музиканта, Юрій Балюк знову й знову повертався до України з новими концертними програмами та ді-джей сетами. Не схильний до чітких правил чи самообмеження, порушуючи всі стандарти шоу-бізнесу, він жив і творив як справжній митець - так, як вдавалося. Дружив із багатьма українськими музикантами, серед яких Олег Скрипка, сестри Тельнюк, Фома та інші.
Закоханий у Карпатські гори й Львів, він також дуже любив центральне Полісся, де восстаннє побував 2009 року в лісах Радомишльщини.
"Може бути гірше", - любив повторювати Юрій, перебуваючи в Англії, натомість починаючи наспівувати "І в вас, і в нас все буде гаразд!", як тільки перетинав митний контроль у Борисполі. "Я вже старий британський punk, але я також напевно ще молодий українець!". Разом із ним до України знову й знову поверталися й англійські учасники Carpathiana - DJ Martin Deane, James Deane, Billy Glew, Jimmy Green, син Solomon та інші.
Крім музики, Юрій Балюк займався в Україні також і озвучуванням англомовних навчальних аудіоматеріалів для дітей. Останніми роками музикант збирався остаточно переїхати до України, приділяв багато уваги допомозі дітям, хворим на ВІЛ/СНІД, віддавав гроші з продажу дисків до громадської організації "Дитинство без СНІДу". Проте і здоров'я самого музиканта погіршилося з літа 2010 він кілька разів відкладав свій приїзд до України, якому, зрештою, й не судилося бути...
Останній альбом Юрка Балюка можна послухати та придбати тут або на сторінці гурту.
Вічна пам'ять музикантові, якому вдалося здійснити багато своїх бажань і прожити своє життя майже так, як хотілося...
Ігор Свірин для ІЦ Полісся