Сергій Жадан / Знову буйно квітне

Є речі, котрі не вміщаються в межах нашої логіки та суспільної пристойності, і на них, на ці речі, теж потрібно зважати. Наприклад, що таке правила дорожнього руху проти весняного загострення духу авантюризму та непокори.

 

І що б там не прогнозували синоптики, якими б черговими морозяними камбеками не погрожували вони співгромадянам, весна прийшла, й не помічати цього очевидного факту просто не можна. Річ навіть не в смарагдових мазутних калюжах, котрі щедро заливають спальні райони наших міст, не у в’язкій березневій багнюці, що ускладнює пересування мікрорайонами, і не в жовтогарячому сонці, яке прогріває футбольні майданчики та супермаркети.

Річ у загальному п’янкому збудженні, котре робить наші вчинки дивними та нелогічними, а наші прагнення – химерними й неконтрольованими. Весна пробуджує всіх тих демонів, котрі западали в зимову сплячку в наших серцях, активізує всі наші потаємні мрії та бажання. Громадяни навесні починають поводитись непослідовно й нерозважливо, анітрохи з приводу цієї своєї нерозважливості не шкодуючи.

Ось, скажімо, днями у нас у Харкові невідомий захопив тролейбус. Проникнув на кінцевій до тролейбусу, доки звідти виходили останні пасажири, потовкся салоном, побачив порожню кабіну (водій на той час пішов до диспетчерської), сів за кермо, й рушив у напрямку невідомого. Невідоме знаходилося за п’ятдесят метрів - саме стільки він зміг протриматися, після чого в’їхав у придорожню берізку й був знешкоджений справжнім водієм та групою підтримки, котрі, як я собі розумію, бігли слідом за тролейбусом.

Телевізійний сюжет на цю тему загалом нагадував сувору кримінальну хроніку, й свідчення очевидців були тривожними. "Точно, - говорив один із очевидців, - він чи то п’яний був, чи то, - додав очевидець із погано прихованою повагою, - взагалі наркоман. Добре, що там ця берізка стояла". Висновки ж міліції, як завжди, відзначалися сухою стислістю та рафінованою вичерпністю: "Вказаний громадянин, - зазначав старший слідчий, - раніше ніколи тролейбусом не керував (хто б міг подумати!), і навіть не має водійського посвідчення (ну, ясно, якщо берізку не зміг об’їхати). Пояснити мотиви свого вчинку з причини алкогольного сп’яніння він не може (але, погодьтеся – справді поважний привід, аби не пояснювати мотивів своїх учинків)".

Хоча, здається мені, "вказаний громяданин" і протверезівши, навряд чи зміг би багато пояснити, оскільки не йшлося йому, очевидно, ні про бажання заволодіти транспортним засобом, ні про необхідність якомога скоріше дістатися додому – йшлося йому про розлиту в повітрі п’янку субстанцію весни та потепління, яке п’янить розум, штовхаючи на хибний шлях побутового тероризму.

Мабуть, очевидці теж це розуміли, оскільки свідчили без особливого осуду та зловтіхи, не зважаючи на те, що чуваку тепер світить до п’яти років ув’язнення (звісно, якщо він, протверезівши, не зможе більш притомно пояснити мотиви свого вчинку). Адже є речі, котрі не вміщаються в межах нашої логіки та суспільної пристойності, і на них, на ці речі, теж потрібно зважати. Що б там не говорили моралісти, й як би вони не засуджували громадянина, позбавленого водійського посвідчення. Бо що таке правила дорожнього руху проти весняного загострення духу авантюризму та непокори.

А ще мені при цьому згадалася така історія. Колись давно, на зорі нашої незалежності, були в мене дивні знайомі, які десь дістали макет пістолета Макарова. Виглядав макет цілком переконливо – знайомі якийсь час ходили харківськими гуртожитками, беручи за допомогою своєї зброї на понт довірливих африканських студентів. А в якийсь момент теж захопили тролейбус – просто зайшли (так само на кінцевій) до порожнього тролейбуса, дістали свою пушку, й наказали водієві їхати без зупинок. Незалежні ЗМІ в місті на той час працювали не так оперативно як сьогодні, тому про цю пригоду ніде й не говорилося. Хоча я, скажімо, той випадок не забув. Як тепер пам’ятаю, діло було в березні.

тсн