Український Тиждень / Гартування артом: культурні арт-центри Дніпропетровська

У  Дніпропетровську для розвитку арт-ринку є ве­личезні можливості, адже потенційних покупців тут не бракує. Торік у місті відкри­лися аж два арт-центри: «Я Гале­рея» та «Квартира». І навіть якщо вони не одразу поліпшать смаки дніпропетровських бізнесменів, то напевно посприяють мистець­кому розвиткові численної юної та спраглої до прекрасного дні­пропетровської публіки.

ГАЛЕРЕЯ-ЦЕ Я

Відкриття арт-центру Павла Гудімова «Я Галерея» можна смі­ливо називати центральною культурноюПОДІЄЮ2010 року для Дніпропетровська. Міститься арт-центр, який з'явився завдяки допомозі мецената Павла Мартинова, у новобудові неподалік цен­тру міста. «Ми зробили проект зручної та гнучкої виставкової зали у стилі аскет-дизайну, - описує галерейне дитя Гудімов. - Є частина outside, де ми показуватимемо вуличні про­екти, і практично такий самий за площею зал. Цей майданчик міг би бути де завгодно: в Берліні, Нью-Йорку, Москві, Києві. Він досить глобалізований». Тим часом виставкова зала регулярно збирає аншлаги.

«У Європі чи Америці навіть у у малесеньких містах знаходиш культурні  осередки. Польське Віurо WystawArtystycznychмає сітку по країні. Тепер «Я Галерея» є не лише в Києві, а й у Дніпропетровську. Це допоможе зв'язати місцевий культурний контекст зі всеукраїнським», - вважає Павло.

Арт-центр зосереджений на візуальному мистецтві, хоча інші види тут теж присутні. Наприклад, виставка абстрактного живопису «Відчуваю!» супроводжувалася експериментальною музикою. «Окрім групових і кураторських проектів я планую  ретроспектективи відомих українських художників», - розповідає Павло Гудімов. Арт-центр має також освітню програму, яка складається з лекцій та майстер-класів, кіноклубу «А кіно», пу­блічних дискусій та концертів.

Тож поки відвідувачі галереї перекидаються байками про сту­дентів Монтажного технікуму, які нещодавно завітали до галереї, щоб ознайомитися із сучас­ним мистецтвом, Гудімов сприй­має прихід у їхні життя арту без іронії: «Дніпропетровська пу­бліка дуже молода, дуже зацікав­лена. Я переконаний, галерея вплине на середовище. Іце не просто самовпевненість».

ПОВНА КВАРТИРА МИСТЕЦТВА

В арт-центрі «Квартира», відкри­тому спершу наприкінці 2008-го та нововідкритому після пожежі вже торік, можна заблукати. Під скошеною стелею старого катери­нославського будинку в центрі Дніпропетровська «Квартира» за­ймає два поверхи поліфункціонального простору. Кухня в за­тишній білій мансарді - місце для зустрічі гостей, далі під стелею - невелике приміщення з пуль­тами, колонками та подушками. «Тут учора показували кіно, - розповідає «квартирантка» Ольга Володіна, - потім тут-таки спали музиканти. Також у нас відбува­ються концерти, ганці, виставки, поетичні читання». На другий по­верх ведуть сходи, які нагадують клавіші фортепіано. «Обережно, зараз зазвучить, - попереджають мене «мешканці» «Квартири». - Уперше сходи були відкриті під час виступу РіаnоЬоу». Натомість звуки справді долинають - від відвідувачів, які співають, збіга­ючи сходами.

«Змінюємо виставки шале­ними темпами, - розповідає Ігор Ніколаєнко, колишній арт-директор журналу «НАШ», який нині відповідає за художнє на­повнення «Квартири». - Найдо­вша затрималася на три тижні. Це навіть менше, ніж прокат у кінотеатрах».

З жовтня минулого року в «Квартирі» виставлялися роботи Павла Макова, Едуарда Яшина, Іллі Ісупова, Олексія Маркитана, Михайла Ритяєва. «Не знаю, чи люди змогли все це перетра­вити, - зауважує Ольга. - У дніпропетровців чітке уявлення про те, що їм подобається, що цікаво. Звісно, всіх вабить звичайне на кшталт «приїхали з Москви» або «привезли з Берліна». На щось нове якщо й реагують, то мляво, треба довго сіпати. До нас щодня приходять абсолютно різні люди, їх величезна кількість».

КОНКУРЕНТІВ ВІТАЮТЬ

Активісти українського підпіл­ля Дніпропетровська - мистецька агенція «Арт-Вертеп» - уже давно вийшли з андеграунду. Але базу­ються, як і раніше, у підвальному приміщенні, по вінця заставле­ному книжками. «За останні роки Дніпропетровськ змінився на краще, - констатує «арт-вертепівець» Олександр Чиж. - Коли ми починали, не було організацій, які працювали б у галузі куль­тури. Нині з'являється певна кон­куренція в царині мистецтва, і це добре. Напевно, згаданий процес триватиме й далі. Кожна органі­зація шукатиме свою нішу й ауди­торію, на яку працюватиме».

РОК-ПРОВІНЦІЯ

З'явилися в місті й додаткові май­данчики, здатні вмістити з кож­ним роком відчутно більшу ауди­торію виконавців альтернативної музики. Зокрема, у приміщенні колишньої швейної фабрики роз­ташувалися розширені творчі простори клубу MasterShmidt. Називається новий майданчик «Дім Кабаре», або просто ДК. Вигляд споруда в центрі міста має заман­ливий. Тоді як на останньому по­версі вікна зяють дірками без скла, а частина приміщень поки­нута й порожня, вхід з іншого боку веде до колишнього ДК фа­брики, де й розмістився клуб.

Проте живеться у Дніпрі ві­домим далеко за межами міста рокерам не так уже й легко. Лідер гурту «и Друг Мой Грузовик» Ан­тон Слєпаков на обговоренні майбутнього рок-культури у «Я Галереї» розповів про будні гурту в Дніпропетровську: «Наша кра­їна зручна тим, що досить ком­пактна. Па відміну від Росії, де дикі відстані між містами, тут можна було би здійснювати тури. Проте в кожному конкретному випадку є якесь нестикування. В одному місті чудова публіка, але немає клубу, в іншому є чудовий клуб, але немає апаратів. У тре­тьому немає гонорару, в четвер­тому важко знайти автобус. Усе це робить тур, із чого міг би існу­вати андеграундний гурт, прак­тично нівельованим. Доводиться розраховувати на випадок».

Доки рокери намагаються прокласти шлях до глядача, ті роблять кроки назустріч. По­чувши про інших ентузіастів, які самостійно організовують кон­церти улюблених виконавців, ви­кладач Медичної академії Андрій Бондік теж спробував разом із друзями привезти до міста свого кумира Юрія Наумова. У резуль­таті організатори «влетіли» на $400, але розділили витрати і планують повторити спробуй. «За­звичай гроші з першого разу від­бити не вдається, але на третій- етвертий можна вийти на нуль», - розповідає Андрій.

УСЕ РЕШТА-ЛІТЕРАТУРА

Заплатили зі своєї кишені за ор­ганізацію фестивалю «Маяк» і молоді поети з арт-об'єднання «ПіплГрад». «Апаратура, музи­канти - було багато витрат, - при­гадує поет Максим Волохань. - Жоден з обіцяних спонсорів не дав грошей. Довелося скинутися, щоб захід не провалився. Тепер намагаємося придумувати більш самоокупні події».

Тривалий час провідними організаторами літературних ак­цій та читань у місті були поети Максим Бородін та Олександр Мухарев, які за 1999-2009 роки випустили 26 номерів журналу «СТЬІХ» та провели чотири фес­тивалі «Крик на галявинці». А нещодавно на літературному не­босхилі з'явилися молоді поети з «ПіплГраду». їхня діяльність зробила літературні вечори модними, а заманити на них відві­дувачів вдається вже навіть без музичної або театральної під­тримки - самі лише поетичні чи­тання збирають не тільки при­стойну публіку, а й касу.

Головна тенденція мистець­кого життя Дніпропетровська останніх років - поява конкурен­ції культуртрегерів. Тепер, коли в місті може відбуватися кілька за­ходів одночасно, дніпропетровцям часто доводиться вибирати між декількома концертами, дис­кусіями та вернісажами. До цієї нормальної для міста-мільйонника ситуації Дніпропетровськ тільки звикає.

Інна Завгородня

Український тиждень