Михайло Іллєнко / «Хайблятьспробують» - неофіційний девіз нового українського кінематографу ( у Дніпропетровську відбулася довгоочікувана прем'єра фільму «ТойХтоПройшовКрізьВогонь»)
«ТойХтоПройшовКрізьВогонь» разом із творчою групою мандрує Україною. Низка прем’єрних показів вже дає непередбачувано гарні результати.
16 лютого у Дніпропетровську більш, ніж довгоочікувану картину презентували - актори Віктор Андрієнко, Олексій Колесник, Олег Примогенов, прес-аташе Дмитро Іванов та продюсер фільму Андрій Суярко. Режисер фільму – Михайло Іллєнко, не зміг приїхати через хворобу, але ефект присутності забезпечив своїм відео зверненням.
Прикрою особливістю першого українського фільму є майже повна відсутність реклами, не враховуючи двох білбордів у Києві. Тож, творча група подорожує країною за своїм дітищем та заохочує до перегляду всіх бажаючих.
Віктор Андрієнко: «Это когда приходишь к бизнесмену, просишь деньги «на кино», а тебе говорят «Давай их лучше пробухаем». Я хорошо знаю этот процесс, я так с 94-го года хожу».
Перебої з фінансування розтягнули зйомки на 6 років, тож не дарма Віктор Андрієнко називає їхню команду ентузіастами та «группой безумцев», які змогли довести почату справу до переможного фіналу. І не дарма неофіційним девізом фільму, на думку творчої групи, могла би стати фраза головного героя – «Хай блять спробують!», яку він відказав на повідомлення про можливий напад.
Що особливого у цій картині? Фільм було знято виключно українською знімальною групою на українські кошти та силами українських кіновиробників. Це особливо важливо, бо ще кілька років тому в Україні була відсутня суттєва ланка технологічного циклу поствиробництва, і продюсерам фільмів доводилося для такої роботи возити кіноматеріали за кордон. За виключенням однієї сцени, всі захоплюючі пейзажі знято на території України, драйвова музика від етно-хаус гурту «ДахаБраха», а індіанців знайшли у Харкові. Їх зіграла група історичної реконструкції «Дикий Захід». До того ж - в українського кінематографа з’являється нове обличчя - Дмитро Лінартович (обійшлися без Богдана Ступки).
(кадр з фільму)
Сам Михайло Іллєнко визначив завдання, яке стояло перед ним та знімальною групою так: «У нашій культурі зараз передозування депресивним кіно. Звичайно, у радянський час це був спосіб докричатися, висловити себе, сказати правду… Але з часом це стало правилом хорошого тону, увійшло у моду. Ми тепер добре вміємо знімати кіно про ще одного, у якого нічого не вийшло. Це катастрофа – тим самим ми себе занурюємо у якусь безвихідь!
Бо у наших глядачів немає героя! А оці кляті голлівудські фільми – та й не лише голлівудські – вони ж і пропонують глядачу героя. Того, про якого глядач міг би сказати: «Я б так теж хотів, але чи зміг би?». Цей герой – це насправді найкращий спосіб запропонувати глядачеві побачити те, рідне, що поруч з ним. Зрештою, подарувати йому почуття любові. Власне, ми всі разом, нашою знімальною групою і хотіли зняти такий фільм. Я б це назвав справедливим кіно».
Тож, якщо почувши про «поетичне кіно», ви пригадуєте тільки Довженка, ви маєте розширити свій кругозір. Адже «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» за жанром є саме поетичною баладою. І не дивлячись на те, що історична тематика ніколи не була популярною, а жорсткий монтаж фільму дещо збиває з пантелику масового глядача, естетичне задоволення від картини ви отримаєте обов’язково! Без варіантів.
Це історія непростої та невигаданої долі, але простих людських стосунків. Це і трохи пізнавальної містики, бо Іван Додока, батько якого був козаком-характерником, знає, як навчити літати навіть рейку та як, обернувшись на вовка, чкурнути в ліс. Це сором’язливий еротизм першої шлюбної ночі. Це лелеки, що перетинають лінію фронту і мертвими падають крізь червоне небо. Це запальний танок індіанців, як ствердження життя і любові. Це наголошення на те, що чоловік всюди повинен лишатися чоловіком. А найважливіші слова, які відшукують в інших мовах – слова кохання.
Віктор Андрієнко: «О том, как плюются и критикуют, посмотрев только трейлер – мне известно. А вот вы посмотрите фильм! Мы готовы принять любые ваши отзывы, даже отрицательные. И я согласен с Иваном Драчом, который сказал: "я не могу ответить на вопрос хороший фильм или плохой, потому что он один».
текст Дарина Тітова, фото - Гостіщева Оленка