Мова / У луцьких маршрутках лунають Ліна Костенко, Василь Симоненко, Юрій Андрухович...

Вже щонайменше на три місяці підготовлено записи віршів, які у луцьких маршрутних таксі звучатимуть у виконанні відомих людей Волині. Артистів, музикантів, співаків, громадських діячів, письменників і поетів, навіть наукових працівників і політиків.


Проект «Почувайся європейцем! Розмовляй українською» втілили в життя громадська організація «Центр ефективної комунікації» та радіостанція «Луцьк» Волинської обласної державної телерадіокомпанії. Це — спроба протиставити набридливому шансону і російськомовній попсі українське поетичне слово.


Політолог, заступник декана Волинського національного університету імені Лесі Українки (нещодавно перейменованого на Східноєвропейський) Тарас Літковець каже, що на публіку читав вірші чи не вперше у житті, хоча напам’ять їх знає чимало.

Але це є, на його думку, той проект, від участі в якому не треба відмовлятися, тим більше — в нинішніх умовах наступу на все українське. Він записав поезії Василя Стефаника та вірш Ліни Костенко «Шукайте цензора в собі». Вибирав поезії зі змістом, позитивні й такі, щоб люди, послухавши, замислилися над почутим.

Лідер гурту «Тартак» Сашко Положинський читатиме у проекті поезії Степана Руданського, лідер луцького гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк — вірші Богдана-Ігоря Антонича, Юрія Андруховича і власні.

Ірина Констанкевич, доцент Волинського національного університету імені Лесі Українки, проректор із навчально-виховної роботи для свого поетичного монологу обрала твори поетів двадцятих років минулого століття: «Дорога» Миколи Бажана, «Ніч — як море, а човен — срібний птах» Євгена Плужника, «Холодна тиша. Місяцю надламаний» Володимира Свідзинського, «Молюсь і вірю» Максима Рильського.

— Проект справді розкішний, — каже вона. — Поети, вірші яких я обрала, творили в період нашого українського Відродження, Україна тоді пережила культурне піднесення, це була одна з вершин нашого розвою. Це поети, які є класиками нашої літератури, але про яких нині мало знає пересічний українець, хотілося про них нагадати, і щоб знову зазвучала саме класика.

Галина Кажан — заслужена артистка України, відома виконанням поетичних моновистав, з якими вона об’їздила всю Волинь. Має їх у репертуарі понад 20.

Це і «Маруся Чурай» та «Берестечко» Ліни Костенко, і «Святая святих» про Катерину Білокур, і моновистава про Жорж Санд і «Легенди і казки мого краю» для юного слухача.

Каже, що й досі, хоча вже не приписана ні до якої філармонії, її знаходять і запрошують на виступи до різних районів області. Часто їй лише компенсують дорогу, бо на гонорари у сільській глибинці сподіватися важко.

Проте їде скрізь, щоб люди чули українське слово. Для читання по радіомережі луцьких маршруток вибрала твори Станіслава Чернілевського — поезія трохи з гумором і на теми життя пересічних громадян, те, що їм близьке і зрозуміле.

Луцький проект «Почувайся європейцем! Розмовляй українською» наразі підтримала й переважна більшість перевізників. Як писав той же Бажан, «як важко на жорстокім камені вирізьблювати грань...» Але, кажучи словами іншого поета, Володимира Свідзинського, «я виноград відновлення у ніч несу». Саме це і роблять нині в Луцьку.