Тала Пруткова / Закон про мову

 

Ми сьогодні схвалили закон про мову.

Ми тепер розмовляємо тільки мовчки.

Роззувай мене хутко, цілуй мої мочки,

але, Бога заради, притримуй слово.

 

І нікому, будь ласка, його не показуй.

Свій язик зав’яжи на ошатний вузлик.

І з сорочки моєї зриваючи ґудзик,

не впусти ненароком найменшої фрази.

 

Не потрібно нам жодних імен або прізвищ.

Вже не буде ні Пуліцера, ні овацій.

Розсувай мої ноги, схрести мої пальці,

тільки більше ніяких словесних ігрищ.

 

Нам не треба розмов, якщо можна зітхати

або вити оскомно на свіжу газету.
Роздягай моє тіло, неси мене в гетто

для безмовних повій і бездітних кастратів.

 

Ми з тобою – герої німої нації.

Ми тепер розмовляємо невербально.

Притулися до мене, ходімо в спальню,

я навчу тебе правилам ехолокації

                                                               ©