ДахаБраха / «Я вчу співати серцем»

Вокалістка гурту «ДахаБраха» Ірина Коваленко заснувала музичний гурток для дітей

У «Майстер Класі» відкрили новий музичний гурток для дітей «Даха-пташка». Веде його вокалістка гурту «ДахаБраха» Ірина Коваленко. Вона розказала про особливості роботи з дітьми, їхнє сприйняття нових народних інструментів, саморозкриття через спів, а також про майбутній гурт «Даха-пташка».

— Що було першим у вашому житті — музика чи театр?

— Я почала з музики. У мене співуча сім’я. Тато грав на гітарі, і всі родинні свята завжди були з піснею. Дівчат із «ДахаБраха» знаю із третього класу. До 11-го ми разом співали у гуртку «Яворина», де грали на ритмічних українських інструментах. В університеті ми також разом співали у гурті «Кралиця». Вісім років тому ми прийшли в «Дах» подивитися музичну виставу «У пошуках втраченого часу», яка нам дуже сподобалася. До її створення був залучений мій однокурсник. Він познайомив нас із Владиславом Троїцьким і розказав йому, що ми гарно співаємо.

Після знайомства ми спочатку співали під час салонних вечорів, та одного разу Влад запропонував: «Може, поекспериментуємо з вашими піснями під барабани?» Йому тоді віддали індійські табли, а ми почали ними підстукувати (згодом наш гурт увійшов до творчого проекту «Україна Містична»). У нас було відчуття ритму, але як правильно на них грати, ми не знали. Потім у нас з’явилася віолончель. Вирішили зробити такий фон. Ми експериментували з кожною піснею, яку знали. Перші композиції нашого гурту були створені для вистави, а зараз «ДахаБраха» — це окрема одиниця.

— Які ідеї ви перенесли з «ДахаБраха» у гурток «Даха-пташка»?

— Співати більше серцем, а не головою. Можна довго думати про те, як правильно взяти якусь ноту. У гурті «ДахаБраха» я співаю так, як навчилася. У мене хороша музична база. Ці два фактори у поєднанні були поштовхом для мене відкрити свій сильний голос. Треба вчитися сприймати себе, коли ти кричиш чи говориш пошепки. З дітками у гуртку «Даха-пташка» ми теж кричатимемо, робитимемо піано, слухатимемо тишу. Останнє вкрай важливо, бо будь-яка музика починається з тиші.

На першому відкритому занятті ми зустрічали весну. Слухали, як ллється водичка за допомогою інструмента, який називається африканський дощик, як жабки кумкають — у нас є інструмент, що їх імітує, пташки у нас «співали» з глиняних зозуль. Деякі обкладалися багатьма інструментами, тому що хотіли грати на всіх. Зі старшою групою ми одразу почали грати на барабані. Я задала не найпростіший ритм і була вражена тим, як діти швидко його вловили.

Взагалі зацікавити дітей чимось можна лише за допомогою гри. Повинна постійно бути зміна дій. Тому я вирішила на початку заняття придумувати гру і давати кожному роль. До речі, в українському фольклорі є ігри з музикою та співами. Планую їх залучити.

— Як виникла ідея створити гурток?

— Майже рік я її виношувала. Читала багато літератури з психології. Я відчула, що прийшов час віддавати. До речі, «даха» у перекладі зі старослов’янської — давати... Я пішла до Ірини Буданської, яка заснувала «Майстер Клас». На святі відкритих дверей сказала про своє бажання працювати з дітками. Ірина підтримала мою ідею, пообіцяла допомагати і надати приміщення. Діти працюватимуть в актовому залі, звикатимуть до сцени. Там хороша акустика. До січня місяця я придумувала, як я бачу гурток. Малювала схему занять, добирала пісні, інструменти, обирала теми. Хочу створити гурт — маленьку «Даха-пташку». Зараз це процес знайомства та розвитку. Кінцевий результат — виступ. Мені хочеться, щоб діти почали дарувати свою творчість людям, щоб відчули, як це захоплююче і радісно.