Ірен Роздобудько / «Чим яскравіша особистість письменника, тим більший інтерес викликають його книжки»
Літературний процес помежів’я ХХ–ХХІ століття представлений творчістю багатьох талановитих письменників, серед яких досить виразною є постать Ірен Роздобудько. Сучасна українська авторка дивує своєю ерудованістю та різногранністю, адже у творчому самовираженні – вона, насамперед, прагне бути справжньою. Сміливо експериментуючи зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями, успішна письменниця вибудовує власне оригінальну життєво-творчу концепцію письма. У чому ж полягає така її специфіка? Про це ми дізнаємося в Ірен Роздобудько особисто.
– Пані Ірено, на Вашу думку, сьогодні інтерес до книжки диктується передусім зацікавленістю до особистості автора? Назвіть, будь ласка, основні складові, що забезпечують формулу успішності сучасного письменника.
У стосунках «читач-письменник», на першому місці, як на мене, має бути якість тексту, через який читач зацікавиться і особистістю автора. Зазвичай, книжка, яка тобі сподобалася, навіяла думки, а, можливо, якось вплинула й на особисте життя, викликає інтерес і до самого автора. Хоча існує думка, яку колись висловив Борис Акунін, що часом книжка буває набагато цікавішою, ніж сам автор і що авторів краще не знати особисто, щоб не розчаруватися.
Але все ж таки, чим яскравіша особистість письменника, тим більший інтерес викликають і його книжки. Хоча тут можна потрапити і в іншу пастку: людина у спілкуванні може виявитись набагато «вищою» за те, що пише.
Успішність сучасного письменника залежить лише від однієї складової: від уваги читачів. Ніякі тиражі, гонорари, піар-акції, скандали та інші зовнішні впливи не зроблять текст талановитішим.
– У творах Ви різна – детективна, психологічна, містична, навіть сатирична… В якому жанрі хочете іще себе спробувати?
Якщо чесно, я ніколи не замислювалась над жанрами. Швидше за все їх «диктували» герої і обставини, в які вони потрапляють. Хоча детектив і сатира – досить чіткі жанри, які треба витримувати і знати їхні «закони». Зараз мені цікаво писати в тому жанрі, який я не визначила і не знаю, як його й назвати. В них написані лише дві книги «Якби» і «ЛСД» (має вийти в цьому році) – реальність, «замішана» на іншій, паралельній, реальності. Однозначно, це не «фентезі» і не «антиутопія», а що саме – поки що сама не знаю. ))))) От в такому «жанрі» мені зараз писати найцікавіше! Може я його вигадала першою?))))
– Чи виникало бажання переписати або дописати одну зі своїх книг?
Такі бажання виникали! Тому я й не перечитую своїх книжок, щоб не спокушатись, по-перше, і не впасти в жах від того, що багато чого хотілося б просто поредагувати з висоти набутого досвіду. Я навмисно майже всі книжки закінчую так, щоб читач сам міг додумати майбутнє героїв в залежності від своїх бажань і стану власної душі. Єдина книжка, яку я саме зараз в захваті дописую, це «Оленіум». Пишу «Оленіум-2». Це «політична комедія абсурду». Дуже сподіваюсь на те, що її не побояться друкувати і вона вийде під загальною назвою «Оленіада» в двох частинах: перша стосується ситуації в Україні в 2002-2006 роках, друга – це фантасмагорія наших днів. Вирішила її дописати лише через свою громадянську позицію, котру письменник може краще висловити не тільки «на вулицях», але й на папері.
– Як метафорично Ви б охарактеризували сучасну українську літературу?
Це – казан, в якому вариться страва на будь-який смак. Багато піни, що плаває на поверхні, багато важких «інгредієнтів», що лежать на дні. Я волію бути посередині…
– Пані Ірено, однією з родзинок Ваших творів є насиченість тексту авторськими афоризмами та цитатами. Пропоную Вам здійснити невеличку імпровізацію й оригінально продовжити наступні формулювання:
- Скромність – це крок до…
– самовдосконалення.
- Життя іде і все без коректур…
– а я збираюсь у наступний тур)))
- В гармонії людських стосунків…
– важлива справжність.
- Справжнє жіноче щастя залежить від…
– розуму.
- Мені б хотілось просто…
– у всьому бути незалежною ні від чого.
– Які враження залишились від останньої літературної подорожі Черкасами? Щоб б Ви хотіли побажати своїм читачам?
Черкаси – чудове місто, де я побачила цікавих і розумних співрозмовників і те, що мої книжки читають. І це – найбільше щастя, яке тільки можна відчути.
А мої побажання для всіх – і не тільки читачів – в тому, щоб всі ми зрозуміли, що якість життя залежить від нас самих. Хто хоче бути збідненим душею – буде, хто хоче і прагне бути людиною – буде нею за будь-яких обставин. Завжди перемагайте обставини силою свого духу і розуму!
Спілкувалася Наталія Галушка, УКР. ЛІТ.: портал сучасної української літератури