Сергій Нагорний / леҐо

З-поміж тисяч чужих голосів,

голос твій вирізняю, як слідчий,

за рештками ніжності серед басів,

гірким, як сріблястий полин відчаєм.

Бо розкидана ти навсебічно,

початок твій в ліриці, кінець твій епічний,

душею ув осені, тілом у квітні,

метаморфози твої ледь помітні.

Розкидане вроздріб альтер і еґо

не збереться ніяк до пуття.

Тому твоє тіло збираю із леґо,

щоб вдихнути у нього життя.

З-поміж тисяч чужих облич,

серед вулиць і тихих ґанків,

сторожко, бережно, безустанку,

складаю обличчя твоє.